Постанова

від 22.08.2024 по справі 911/1528/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р. Справа№ 911/1528/15 (911/1929/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: ліквідатор арбітражний керуючий Татіщев О.Є. особисто

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: Тарасенко Є.О. на підставі ордеру

від третьої особи: Звада Р.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року

у справі №911/1528/15(911/1929/23) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" в особі

ліквідатора арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича

до 1. Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національний банк України

про витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності та поновлення за позивачем права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) позов задоволено частково; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Рідлей" на користь ТОВ "Пріорітет Україна" нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1; присуджено до стягнення з ТОВ "Рідлей" на користь ТОВ "Пріорітет Україна" 12 419,79 грн. судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Рідлей" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 10.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1528/15(911/1929/23).

24.06.2024 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/1528/15(911/1929/23) від 21.06.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 01.07.20204 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.07.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Пріоритет Україна" Татіщев О.Є та Національний банк України просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

10.07.2024 року через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "Пріоритет Україна" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. надійшло клопотання про проведення судового засідання 18.07.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/1528/15(911/1929/23) за апеляційною скаргою ТОВ "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року, а також відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Пріорітет Україна" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про участь у судовому засіданні 18.07.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.07.2024 розгляд справи відкладено на 22.08.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України та зобов`язано ТОВ "Рідлей" надати суду до наступного судового засідання докази перебування представника скаржника адвоката Тарасенко Є.О. у відпустці 18.07.2024 року.

До дати судового засідання від арбітражного керуючого Татіщева О.Є. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці та судді Полякова Б.М. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 року для розгляду справи №911/1528/15(911/1929/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Поліщук В.Ю.

Ухвалою суду від 21.08.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/1528/15(911/1929/23) за апеляційною скаргою ТОВ "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 22.08.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Арбітражний керуючий Татіщев О.Є. та представник Національного банку України проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача-1 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином засобами поштового зв`язку. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

22.08.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1528/15 про банкрутство ТОВ "Пріорітет Україна", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 23.04.2015.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.05.2015 року ТОВ "Пріорітет Україна" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру.

Наразі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора ТОВ "Пріоритет Україна" виконує арбітражний керуючий Татіщев О.Є.

У червні 2023 року ліквідатор ТОВ "Пріорітет Україна" арбітражний керуючий Татіщев О.Є. звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ПП "Промбудсервіс 2005" (відповідач-1), ТОВ "Рідлей" (відповідач-2) про витребування майна з чужого незаконного володіння припинення права власності та поновлення за позивачем права власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що майно ТОВ "Пріорітет Україна" було незаконно реалізовано на користь ТОВ "Рідлей", як майно відповідача-1, під час виконавчого провадження з виконання наказу у справі №910/10538/21, а тому просить суд витребувати спрінне нерухоме майно на користь ТОВ "Пріорітет Україна", припинити право власності ТОВ "Рідлей" на нього та поновити таке право за ТОВ "Пріорітет Україна".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/1528/15 (911/1929/23) позов задоволено частково; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Рідлей" на користь ТОВ "Пріорітет Україна" нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1; присуджено до стягнення з ТОВ "Рідлей" на користь ТОВ "Пріорітет Україна" 12 419,79 грн. судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження своїх вимог в частині витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Рідлей" на користь позивача майна, а саме, майнового комплексу (літ. А,В,Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

Щодо вимог про припинення права власності відповідача та поновлення за позивачем права власності на спірне майно, то судом відмовлено у позові в цій частині, оскільки такі вимоги є неефективними та необґрунтованими.

ТОВ "Рідлей" з таким рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріально та процесуального права.

Як стверджує скаржник, позивачем пропущено строки позовної давності, а ТОВ "Рідлей", при цьому, є добросовісним набувачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.07.2018 року Товарною біржею "Київська Універсальна" (організатор аукціону) проведено аукціон (статус - другий повторний) з продажу майна банкрута - ТОВ "Пріорітет Україна" у вигляді цілісного майнового комплексу, на якому реалізовано майно банкрута за ціною 827 985,73 грн.

Предмет продажу - майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1. Характеристика будівель та споруд:

- головний виробничий корпус - літ. "А": рік побудови - не визначено; поверх - 1+ антресоль; фундамент - бетон; стіни - бетон; покрівля - руберойд; перекриття - з/б; підлога - цемент; сходи - метал; електрика - так; водопровід - так; каналізація - так; загальна площа - 3394,1 кв.м.; висота - 11,50 м.; об`єм - 37203 кб.м. Кількість приміщень, їх площа та призначення вказані в експлуатації техпаспорту;

- трансформаторна підстанція - літ. "В": рік побудови - не визначено; поверх - 1; фундамент - бетон; стіни - цегла; покрівля - толь; покриття - з/б; підлога - цемент; електрика - так; водопровід - ні; каналізація - ні; заг. площа - 41,8 кв.м.; висота - 4,00 м.; об`єм - 223 кб.м. Кількість приміщень, їх площа та призначення вказані в експлуатації техпаспорту;

- склад для зберігання кисню - літ. "Г": рік побудови - не визначено; поверх - 1; кількість приміщень - 1; фундамент - бетон бл.; стіни - цегла; покрівля - толь; перекриття - з/б; підлога - цемент; електрика - так; водопровід - ні; каналізація - ні; заг. площа - 33.4 кв.м.; висота - 4,50 м.; об`єм - 174 кб.м.;

- статус земельної ділянки: земельна ділянка зареєстрована за Київською міською радою, право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2019 року у справі №911/1528/15 за заявою Національного Банку України до ТОВ "Пріорітет Україна", арбітражного керуючого Карпунова І.О., Товарної біржі "Київська Універсальна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП "Промбудсервіс 2005" про визнання результатів аукціону недійсними, задоволено заяву Національного Банку України від 29.08.2018 року №12-0007/46702 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна", що відбувся 12.07.2018 року, визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Київська Універсальна" аукціону від 12.07.2018 року з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна"; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений 16.07.2018 року між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець).

Вказана ухвала суду залишена без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 року у справі №911/1528/15 та Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року у справі № 911/1528/15.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом позивач зазначив, що, у період з жовтня 2022 року по січень 2023 року приватним виконавцем Білан С.В., ДП "СЕТАМ", ТОВ "Рідлей" та приватним нотаріусом Шкода О.М, вжито ряд дій спрямованих на протиправне відчуження нерухомого майна, зокрема, проведено аукціон з продажу нерухомого майна, знято арешт з нерухомого майна накладений на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 03.10.2018 року, здійснено державну реєстрацію прав власності за іншою юридичною особою, та припинено обтяження іпотекою і заборону на нерухоме майно. Дані дії були вчинені без відома (повідомлення) ліквідатора та/або власника майна (ТОВ "Пріорітет Україна") та/або Господарського суду Київської області у провадженні якого перебуває справа про банкрутство та/або Національного банку, який є іпотекодержателем майна.

Позивач наголошує, що ПП "Промбудсервіс-2005" не мав наміру повертати нерухоме майно його законному власнику - ТОВ "Пріорітет Україна", у зв`язку з чим, 15.06.2021 року пов`язана з ПП "Промбудсервіс-2005" особа, а саме: ТОВ "Мостобудівельний загін №112" подала до суду позов про стягнення з ПП "Промбудсервіс 2005" боргу за договорами купівлі-продажу укладеними, ще у 2017 році у сумі 3 175 528,37 грн. ПП "Промбудсервіс-2005" та ТОВ "Мостобудівельний загін №112" пов`язані наступним чином: кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Мостобудівельний загін №112" є ОСОБА_1 . Ця ж сама фізична особа - ОСОБА_1, є керівником ПП "Промбудсервіс 2005".

Так, 22.07.2021 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/10538/21, згідно якого позов ТОВ "Мостобудівельний загін №112" задоволено частково, стягнуто з ПП "Промбудсервіс 2005" заборгованість у загальній сумі 2 777 052,13 грн. Вказане рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білан С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, щодо примусового виконання рішення господарського суду від 22.07.2021 року у справі №910/10538/21 (Стягувач: ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", Боржник: ПП "Промбудсервіс 2005"). Постановою про опис та арешт майна від 25.10.2021 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 Білан С.В. накладено арешт, саме на нерухоме майно, що було предметом продажу на аукціоні, результати якого визнано недійсними ухвалою суду від 15.04.2019 року у справі №911/1528/15.

05.10.2022 року ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, переможцем аукціону (торгів) визначено ТОВ "Рідлей" (покупець), яке є пов`язаною особою з ПП "Промбудсервіс 2005". Ціна продажу нерухомого майна склала - 9 248 696,00 грн.

Пов`язаність ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей", згідно тверджень позивача, полягає у наступному: засновником ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" є одна і та сама особа - ОСОБА_3 . Також, керівником ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" є одна й та сама особа, а саме ОСОБА_1 . Окрім того, ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей" знаходяться за однією юридичною адресою: Україна, 03045, місто Київ, прав. Віто-Литовський, будинок 10.

Посилаючись на те, що майно ТОВ "Пріорітет Україна" незаконно було реалізовано на користь ТОВ "Рідлей", як майно ПП "Промбудсервіс 2005" (відповідач-1) під час виконавчого провадження з виконання наказу у справі №910/10538/21, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд витребувати у ТОВ "Рідлей" (відповідач-2) на користь ТОВ "Пріорітет Україна" (позивач) нерухоме майно: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г), загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1; припинити право власності ТОВ "Рідлей" на нерухоме майно: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г), загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1; поновити право власності за ТОВ "Пріорітет Україна" на нерухоме майно: нежитлові будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г), загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі N 183/1617/16).

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна.

Так, Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановах від 18.03.2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 року у справі №199/8047/16-ц дійшов висновків, що "конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.

Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 року справа №916/820/20).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2019 року у справі № 911/1528/15 за заявою Національного Банку України до ТОВ "Пріорітет Україна", арбітражного керуючого Карпунова І.О., Товарної біржі "Київська Універсальна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП "Промбудсервіс 2005" про визнання результатів аукціону недійсними, задоволено заяву Національного Банку України від 29.08.2018 року №12-0007/46702 про визнання недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна", що відбувся 12.07.2018 року, визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Київська Універсальна" аукціону від 12.07.2018 року з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна"; визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений 16.07.2018 року між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець).

Вказана ухвала суду залишена без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 року та Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Врахувавши, що договір на підставі якого ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець) придбало у ТОВ "Пріорітет Україна" (продавець) майно: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1, було визнано у судовому порядку недійсним, такий договір, з огляду на положення частини першої статті 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Таким чином, спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ "Пріорітет Україна" поза його волею.

Водночас, незважаючи на наведене, як свідчать матеріали справи, під час виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення господарського суду від 22.07.2021 року у справі № 910/10538/21, наведене майно: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1, було реалізовано на аукціоні, як майно, що перебуває у власності ПП "Промбудсервіс 2005" (боржник у виконавчому провадженні, продавець, відповідач-1) на користь ТОВ "Рідлей" (покупець, відповідач-2). Наявність даних обставин підтверджується матеріалами справи. Так, згідно з відомостями, наявними в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2023 року №330844096 (копію додано до матеріалів заяви про забезпечення позову) та в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2024 року №362121214, від 17.01.2024 року №362120053 наведене спірне майно зареєстроване за ТОВ "Рідлей"; документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), серія та номер: 124, виданий 17.01.2023 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода О.М.

З огляду на наведене, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, ПП "Промбудсервіс 2005" не набуло права власності на майно: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1 від ТОВ "Пріорітет Україна" і, відповідно, не мало права на розпорядження таким майном, суд першої інстанції вірно встановив, що зазначене майно було незаконно реалізовано на користь ТОВ "Рідлей".

Крім того, колегією суддів враховано, що згідно наявних в матеріалах справи доказів ТОВ "Мостобудівельний загін №112", яке є стягувачем у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у справі № 910/10538/21, під час виконання якого було продане спірне майно, ПП "Промбудсервіс 2005", що є боржником у такому виконавчому провадженні та ТОВ "Рідлей" - покупець спірного майна є пов`язаними між собою юридичними особами, так як вони перебувають під контролем одних і тих самих осіб. Більше того, ПП "Промбудсервіс 2005" і ТОВ "Рідлей" зареєстровані за однією і тією ж адресою: 03045, м. Київ, пров. Віто-Литовський, буд. 10.

Наведені обставини можуть свідчити, що наведений продаж майна: майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1 було вчинено з метою ускладнення повернення такого майна її законному власнику ТОВ "Пріорітет Україна".

З огляду на наведене, слід також наголосити, що ТОВ "Рідлей" придбав спірне майно у ПП "Промбудсервіс 2005" 17.01.2023, тобто після визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 16.07.2018 між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець) (ухвала Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі № 911/1528/15, залишена без змін постановою ПАГС від 19.11.2019 року та постановою ВС від 06.02.2020 року).

Отже, ТОВ "Рідлей" на дату купівлі спірного майна не було позбавлене можливості вжити всіх можливих заходів, проявити обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця (ПП "Промбудсервіс 2005") на відчуження спірного майна та, відповідно, з`ясувати, що договір (на підставі якого ПП "Промбудсервіс 2005") вважає себе власником майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1 визнано в судовому порядку недійсним, а відтак такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Виходячи з аналізу наведеного чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду про те, що зазначені обставини свідчать, що ТОВ "Рідлей" (відповідач-2) є недобросовісним набувачем спірного майна.

Окрім наведеного, колегією суддів в даному випадку також враховано, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.03.2018 року у справі №910/22788/15.

Також, судом враховано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року №206/4841/20(№ 14-55цс22), відповідно до якого є правомірною вимога про витребування у кінцевого набувача майна, що було придбано у особи, яка не мала права на розпорядження таким майном.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2, який є недобросовісним набувачем на користь позивача майна: майнового комплексу (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

Таке задоволення є пропорційним меті захисту прав власника, враховуючи, зокрема те, що перед придбанням майна кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття такого майна з володіння її власника. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи за допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що особа-продавець не міг набути право власності на майно, а тому і не мав права його відчужувати. Придбавши майно у такої особи, кінцевий набувач як його покупець теж не набув право власності на нього, а зареєструвавши це право за собою, він став його володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження майном надалі належать позивачу як його власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання відповідного майна у його незаконного володільця (аналогічного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 року № 206/4841/20 (№ 14-55цс22), п.п. 9.21. 9.22).

Таким чином, при вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин купівлі ТОВ "Рідлей" спірного майна, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у даному випадку суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі, що ПП "Промбудсервіс 2005" не було повернено кошти, сплачені ним за придбане на аукціоні з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна" майно, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів звернення вказаної особи з відповідною вимогою чи позовом (зустрічним позовом) до позивача. Зазначення скаржником в апеляційній скарзі про те, що ПП "Промбудсервіс 2005" неодноразово наголошувало в судовій справі за позовом ПП "Пріоритет Україна" до ПП "Промбудсервіс 2005" про витребування майна із чужого незаконного володіння, що вказані відносини підлягають реституції і що не проти повернути майна після повернення коштів матеріалами справи не підтверджуються.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ПП "Промбудсервіс 2005" не позбавлене права звернутись з відповідним позовом і станом на теперішній час.

Однак, дані обставини не входять до предмету доказування під час перегляду даної справи, а відтак посилання скаржника на такі обставини є безпідставним.

Поряд із зазначеним, переглядаючи в апеляційному порядку вимогу позивача про припинення права власності за відповідачем-2 та поновлення права власності за позивачем на вказане майно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявивши вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач скористався саме ефективним способом захисту в даному випадку своїх прав та інтересів, а відтак, з урахуванням того, що судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем-2, вимога позивача про припинення права власності за відповідачем та поновлення права власності за позивачем" на спірне майно є неефективною, а отже, правомірно відхилена місцевим господарським судом.

Щодо застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні вимоги про застосування строків позовної давності та обґрунтування таких вимог, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), врахувавши обставини даної справи, судом встановлено, що відлік строку позовної давності, в даному випадку, розпочинається з 13.07.2018 року, тобто із наступного дня незаконного вибуття із власності ТОВ "Пріорітет Україна" спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з відповідним позовом звернувся до суду 23.06.2023 року.

Колегією суддів встановлено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ) викладені у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 у справі №918/964/20, від 31.05.2021 у справі №926/1812/21, від 07.11.2023 №910/5188/22, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, з урахуванням того, що відлік строку позовної давності, у даному випадку, розпочався з 13.07.2018 року, також врахувавши дату звернення позивача із даним позовом до суду - 23.06.2023 року, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовна давність щодо вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння не пропущена.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року у справі №911/1528/15(911/1929/23) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 05.09.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.Л. Доманська