Постанова

від 09.09.2024 по справі 2-318/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 2-318/12

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.,

секретар: Паучек І.І.,

заявник: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,

апелянт/боржник: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третій відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Проскурняка І.Г., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого до виконання, який був виданий на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування підстав вказувало, що 26.08.2020 року заявником набуто право вимоги до боржника на підставі договору про відступлення прав вимоги №б/н, а 19.09.2023 року ухвалою суду замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» щодо виконання рішення суду від 07 липня 2012 року.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2024 року заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2012 року по справі №2-318/12 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2012 року по справі №2-318/12 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .

Провадження №22-ц/822/795/23

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Вказує, що не існує рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №786178 від 07.03.2008 року з ОСОБА_1 , а тому видача дублікату виконавчого листа є безпідставною

Крім того стверджує, що на виконання рішення суду банку було видано виконавчі листи, а виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання щодо ОСОБА_1 було завершено постановою державного виконавця 26.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження.

Наведене вказує на те, що заявником пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки такий збіг 26.06.2021 року.

Крім іншого, матеріали справи не містять відомостей щодо втрати виконавчого листа.

На підставі наведеного просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви суд першої інстанції керувався вимогами ст.433 та п.17.4 Перехідних положень ЦПК України.

З наведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Щодо розгляду заяви по суті, то колегія суддів вказує таке.

З копії рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 28.09.2012 року вбачається, що на користь ПАТ КБ «Надра» солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 124 313,57 грн за кредитним договором №786178 від 07.03.2008 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Садгірського районного суду від 19.09.2023 року замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у виконавчих листах на виконання рішення суду у справі №2-318/12.

Вказаною ухвалою встановлено, що 04.08.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК « ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №786178 від 07.03.2008 року перейшло до ТОВ «ФК « ДНІПРОФІНАНСГРУП».

20.08.2020 року між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №786178 від 07.03.2008 р., перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП».

26.08.2020 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги №Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором №786178 від 07.03.2008 р., перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС».

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 28.09.2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто на користь позивача заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та 28.09.2012 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця у ВП НОМЕР_1 від 26.06.2018 року повернуто виконавчий документ стягувачу. Наведене встановлено в обставинах ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 19.09.2023 року (а.с.9-10).

Щодо видачі дублікату виконавчого листа.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Статтею 18 ЦПК України визначено: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п.17.4 ч.1 розділу VIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Мотиви й підстави втрати виконавчого листа не мають правового значення для застосування підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили (висновок Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2018 року, справа №2-824/2009).

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №2-1380/088).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (пункт 24) вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

У ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.22 ЗУ від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (який діяв на час ухвалення рішення суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.23 зазначеного Закону визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання колегія констатує наступне.

Згідно з частиною 6 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виходячи з аналізу наведених норм права, можливість поновлення пропущеного строку законодавець пов`язує з оцінкою судом поважності причин його пропуску за конкретних обставин, які повинен довести стягувач.

Такі обставини повинні бути істотними, об`єктивно непереборними чи незалежними від волевиявлення особи, внаслідок чого своєчасна реалізація права особи пред`явити виконавчий документ до виконання у визначений законом строк стала істотно ускладненою або неможливою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №2-7763/10) зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнути законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин і характеру цих причин, підтверджених належними та допустимими засобами доказування, зробити висновок про їх поважність і можливість поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Отже, з метою виконання судового рішення, особа (стягувач) повинна, проявляючи розумну обачність щодо наслідків не вчинення цієї дії протягом визначеного строку, вчинити всі залежні від неї дії для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Встановлена судом неможливість або істотне ускладнення вчинення таких дій має бути належно оцінена судом.

Разом із тим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що безпідставне поновлення процесуальних строків є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (рішення у справі «Устименко проти України»).

Аргументами, на який ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилається в обґрунтування поважності причин пропуску строку, є процедура ліквідації первісного кредитора ПАТ «КБ «Надра» та введення в Україні воєнного стану.

Заявляючи про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник просив врахувати процедуру ліквідації банку, яка передбачає припинення основної діяльності банку, заміну його керівництва, закриття територіальних відділень Банку та звільнення відповідних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що вплинули на факт втрати оригіналів виконавчих листів та пропущення стягувачем процесуальних строків, однак, на думку судової колегії, такі доводи не є поважними причинами пропуску строку.

Заявник не пояснив та не обґрунтував, із яких причин ПАТ «КБ «Надра», як стягував не цікавилося про стан виконання судового рішення протягом понад два роки (з 26.06.2018 року по 04.08.2020 року) до часу продажу активу, які саме поважні причини заважали банку дізнатися своєчасно та в розумні строки, з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами про стан виконання судового рішення, ухваленого на його користь.

Крім того, із заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявник звернуся через 3 роки 9 місяців 24 дні (з дати відступлення (придбання) права вимоги 26.08.2020 - 18.06.2024 дата звернення до суду).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

За змістом ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, тощо) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

З наведеного можна дійти висновку, що до правонаступника разом із правами первісного кредитора переходять і його обов`язки.

Що стосується посилання на воєнний стан, введений в Україні, то апеляційний суд відзначає наступне.

24 лютого 2022 року Президентом підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно з ним воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому не одноразово продовжено.

Законом №2129-IX від 15.03.2022 року розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто усі строки, які є в Законі, перериваються до припинення або скасування воєнного стану.

Однак, ні матеріали справи, ні відкриті відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень не містять інформації про те, що виконавчий документ за рішенням суду від 28.09.2012 року щодо ОСОБА_1 з моменту ухвалення такого був пред`явлений до виконання, отже заявником пропущено строк щодо пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 як до набрання ЗУ «Про виконавче провадження», так і після набрання таким чинності, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості поновити заявнику строк та видати дублікат виконавчого листа.

Виконавчий документ по ВП НОМЕР_1 від 02.06.2016 року, який було повернуто стягувачу 26.06.2018 року, стосувався ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявник просив видати дублікат виконавчого листа та поновити строк на його пред`явлення згідно рішення суду Садгірського районного суду м. Чернівці від 07.07.2012 року, однак таке рішення відсутнє в архіві суду та ЄДРСР, тобто на виконання невстановленого рішення, на що суд першої інстанції також не звернув увагу, та необґрунтовано дійшов висновку про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За встановлених обставин, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що заявник не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами своїх вимог, які не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вищевикладене і ухвала суду підлягає скасуванню у відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення, яким у заяві слід відмовити із вищезазначених підстав.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 141, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення пропущеного строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості (справа №2-318/2011) - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк