Ухвала

від 18.09.2024 по справі 2-318/12

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-318/12

Провадження № 2/362/230/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської област в складі:

головуючого судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Шмагун М.С.,

прокурора Ламшиної О.О.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Управління Держземагенства в Васильківському районі про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсними державного акту,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа.

28.05.2024 р. від представника відповідачів адвоката Шумило Н.М. до канцелярії суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

16.09.2024 р. через систему «Електронний суд» прокурором ОСОБА_4 подано заперечення на клопотання адвоката Шумило Н.М.

Представник відповідачів ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання, подане 28.05.2024 р.

Представник позивач прокурор Ламшина О.О. в підготовчому судовому засіданні заперечила щодо клопотання та підтримала письмові заперечення від 16.09.2024 р.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до п.3 ч. 1ст.131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Встановлено, що 09.09.2011 р. до суду надійшов позов Васильківського міжрайонного прокурора Київської області, що діє в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 , третя особа Управління Держкомзему у м. Василькові та Васильківському районі Київської області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання права постійного користування на землю.

Позивач просить суд: визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради від 19.11.09 №754-32-V в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки; визнати недійсним державний актив на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №849461, виданий ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221455300:02:004:0060 за ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»; витребувати на користь «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3221455300:02:004:0060.

При цьому посилається не те, що інтереси ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а відповідно і держави порушені, а тому прокурор звертається до суду з позовом.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2023 р. замінено у цивільній справі позивача Києво-Святошинську місцеву прокуратуру Київської області на Обухівську окружну прокуратуру Київської області.

Згідно ч. 5ст.175 ЦПК Україниу разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно до частин 4, 5ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч.3ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише удвох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Верховний суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 р. у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 р. у справі №906/240/18, від 01.11.2018 р. у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 р. у справі №910/4345/18).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У кожному конкретному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Самого лише посилання в позовній заяві на те, що інтереси ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а відповідно і держави порушені недостатньо, оскільки у такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази таких обставин відповідно до вимог процесуального закону.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особіДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», оскільки до матеріалів справи не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаним органом та ДП відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, а саме подання позову до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльніть відповідного органу.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України не було направлено позивачу.

Вказане свідчить про недотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та передчасне звернення з позовом до суду у даній справі.

Тобто прокурор фактично не надав можливості ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» відреагувати на порушення прав держави та самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.

Така поведінка свідчить про порушення принципу представництва державних інтересів, відповідно до якого прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2358/18 викладено позицію Великої Палати щодо підстав звернення прокурора до суду та зазначено, що для підтвердження підстав представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

В п.п. 54, 83 даної постанови зазначено, що з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.06.2020 р. у справі № 815/1567/16 скасовані рішення судів попередніх інстанцій та позов прокурора залишено без розгляду з тих причин, що прокурор не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва.

Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Отже, вищевикладене свідчить про відсутність станом на час звернення прокурора із даним позовом обов`язкової вимоги для такого звернення, передбаченої ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме належним чином підтвердженого факту нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор не виконав вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Крім того, абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Отже, на порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор заявив позов в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження.

Навпаки, дане підприємство є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно достатті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин.Конституцією Українита законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно достатті 170 ЦК Українидержава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державних підприємств, а прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог.

Відповідно до положень ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборіі застосуванні норми правадо спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Отже, Великою Палатою Верховного Суду визнано доведеним відсутність у прокурора повноваженьна звернення у суд з позовом в інтересах державного підприємства.

Як свідчить зміст заявленого по справі позову,у даній справі прокурором заявлено вимоги в інтересах - державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», що свідчить про порушення приписів,наведених в абз.3 ч.3ст.23 Закону України "Про прокуратуру"відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосуванняположень пункту 2 частини першоїстатті 257 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також упостанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц.

За таких обставин, враховуючи, що після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентних органів, без розгляду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, керуючись Законом України « Про прокуратуру», статтями 2, 4, 56, 175, 185, 257, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Шумило Н.М. про залишення позову без розгляду, задовольнити.

Позовну заяву Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Управління Держземагенства в Васильківському районі про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсними державного акту, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручене в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Кравченко