Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/14161/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14161/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - Іваненко І.П., адвокат (дов. від 22.03.2023),

товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр» - Солдаткін О.М., адвокат (ордер від 10.06.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2023,

додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024

у справі № 910/14161/21

за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр»

про стягнення 539 579,26 грн,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр» (далі - ТОВ «Арсенал-центр»)

до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»)

про скасування оперативно-господарської санкції.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Арсенал-центр» про стягнення 539 579,26 грн, з них: 538 163,82 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 1 415,44 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що за наслідками перевірки представниками позивача за первісним позовом об`єкта складено акт про порушення, в якому зазначено про порушення відповідачем за первісним позовом, як споживачем електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) шляхом пошкодження цілісності пломбувального матеріалу (дріт), на якому встановлена пломба.

ТОВ «Арсенал-центр» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої рішенням комісії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яка оформлена протоколом за актом про порушення.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за зустрічним позовом не надано належних доказів використання необлікованої електричної енергії, не доведено правомірності визначення періоду нарахування санкцій, акт про порушення не містить визнання споживачем пошкодження пломбувального матеріалу, до первісного позову не додано висновку експертизи пломбувального матеріалу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2023 зі справи № 90/14161/21 (суддя Павленко Є.В.) первісний позов задоволено, з посиланням на його обґрунтованість; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2023 зі справи № 90/14161/21 (суддя Павленко Є.В.) задоволено заяву ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: стягнуто з ТОВ «Арсенал-центр» на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.) зі справи рішення суду першої інстанції, яке ухвалено по суті спору, та додаткове рішення залишені без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Арсенал-центр» (у тій частині, в якій відкрито касаційне провадження у справі згідно з ухвалою Суду від 17.06.2024), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені по суті спору, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову; також скаржник просить Суд скасувати додаткове рішення від 19.10.2023 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення у справі.

У касаційній скарзі скаржник також зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Арсенал-центр» очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 11.05.2023 зі справи № 922/539/22.

Також скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з касаційною скаргою від скаржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21 (головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.).

Доводи інших учасників справи, заяви/клопотання учасників справи

ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, з посиланням, зокрема, на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Також у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу, які ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відзиві просило Суд у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21 відмовити.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2024 № 32.2-01/1899 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14161/21 у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Арсенал-центр» 29.04.2021 звернулося до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» з листом за вих. № 29-04-21, в якому повідомило, що 16.03.2021 виявлено проблему в роботі електролічильника АСЕ 661 C (ACE 6000) № 55019445, а саме: не світиться екран, що знаходиться в РУ-10 кВ ТП-7621 за адресою: місто Київ, провулок Чугуївський, 21, та просило провести технічну перевірку лічильника № 55019445, провести його заміну на новий. Відповідальна особа: Реп`єв О.І.

Представниками ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 12.05.2021 на підставі вказаного листа проведено технічну перевірку для заміни лічильника на об`єкті ТОВ «Арсенал-центр» за адресою: місто Київ, провулок Чугуївський, 21 та одночасно виявлено порушення споживачем ПРРЕЕ - пошкодження цілісності пломбувального матеріалу (дроту), на якому закріплена пломба № С23250964, встановлена на ШР, НТН ІІ-1-10 (10/0,1) (трансформатор напруги) - комірка на роз`єднувачі.

На місці виявленого порушення був складений Акт № 000955, в якому зазначено про порушення ТОВ «Арсенал-центр», як споживачем електричної енергії, положень пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

З вказаним актом про порушення ознайомлена визначена ТОВ «Арсенал-центр» відповідальна особа споживача Реп`єв О.І.

Акт про порушення № 000955 підписаний трьома представниками оператора системи та Реп`євим О.І. як особою, яка визначена ТОВ «Арсенал-центр».

Судами також встановлений факт технічної помилки в Акті про порушення № 000955 у даті його складення (зазначено дату 12.05.2020, замість правильної дати - 12.05.2021).

ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» повідомило споживача - ТОВ «Арсенал-центр» про засідання комісії з розгляду Акта про порушення № 000955 від 21.05.2021 (пункт 11 Акту про порушення), призначене на 17.06.2021.

17.06.2021 комісією, за участю представника ТОВ «Арсенал-центр» Реп`єва О.І., якого було допущено до участі в засіданні на підставі наданої ним довіреності від Товариства (від 01.01.2021 № 01-01-РЕП), було прийнято рішення про перенесення розгляду Акта про порушення № 000955 на 29.06.2021 (протокол № 984).

29.06.2021 комісією, за участю представника ТОВ «Арсенал-центр» Реп`єва О.І., який діяв на підставі довіреності Товариства (від 01.01.2021 № 01-01-РЕП), розглянуто Акт про порушення № 000955 та прийнято рішення провести нарахування відповідно до положень пункту 8.4.10 ПРРЕЕ та за формулою № 4 у порядку, визначеному главою 8.4 розділу 8 ПРРЕЕ з використанням наступних даних: потужність - 670,4 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби - 9 годин 5 днів на тиждень; коефіцієнт використання обладнання - 0.6; період нарахування - з 16.02.2021 по 12.05.2021 (початкова дата визначена на підставі акта експертизи лічильника № 366).

За розрахунком комісії, вартість спожитої ТОВ «Арсенал-центр» необлікованої електричної енергії склала 538 163,82 грн. Вказаний розрахунок та рахунок на оплату цієї суми було вручено представнику ТОВ «Арсенал-центр» на засіданні комісії, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі засідання комісії від 29 .06.2021 № 1039 та вказано, що останній діє на підставі доручення.

З посиланням на те, що ТОВ «Арсенал-центр» не сплатило вартість спожитої необлікованої електричної енергії, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося з первісним позовом у цій справі до суду, в якому просив стягнути 538 163,82 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 1415,44 грн - 3% річних.

У зустрічному позові ТОВ «Арсенал-центр» просило Суд скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану згідно з рішенням комісії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яка оформлена протоколом за актом про порушення.

У розгляді справи як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи встановили, що акт про порушення містить посилання на пункт 8.4.2 ПРРЕЕ без конкретизації підпункту. Оскільки пломбувальний дріт та пломба оператора системи забезпечують пломбування, за умови відсутності будь-яких пошкоджень обох цих елементів, зафіксований в акті зрив пломби (внаслідок роз`єднання пломбувального матеріалу - дроту) свідчить про пошкодження пломби вцілому, а отже і про відсутність пломби оператора системи, навіть при фізичній наявності і збереженні безпосередньо самого тіла пломби, оскільки через роз`єднання дроту встановлена пломба не виконує свого функціонального призначення. У зв`язку з наведеним, враховуючи місце встановлення пошкодженої пломби, судами ідентифіковано підпункт 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та застосовано його до спірних правовідносин.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ «Арсенал-центр» на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 538 163,82 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, 1415,44 грн - 3% річних.

Причиною виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування оперативно-господарської санкції, застосованої рішенням комісії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яка оформлена протоколом за Актом про порушення № 000955 від 21.05.2021 про нарахування 538 163,82 грн недоврахованої енергії.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.

Скаржником вказано постанову Верховного Суду від 11.05.2023 зі справи № 922/539/22, в якій зазначено правовий висновок, що, на думку позивача, не був врахований судами попередніх інстанцій у розгляді справи № 910/14161/21.

Так, у справі № 922/539/22 розглядався спір про визнання недійсним рішення та скасування оперативно-господарської санкції (акта постачальника електричної енергії).

У справі № 910/14161/21 предметом спору за зустрічним позовом є скасування оперативно-господарської санкції (акта постачальника електричної енергії).

Отже, справа № 910/14161/21 та справа № 922/539/22 є подібними за предметом розгляду (скасування рішення, оформленого протоколом комісії з розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ) та схожого нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (ПРРЕЕ).

Так, у справі № 922/539/22 Верховний Суд виснував, що визначення порушення відповідно до підпункту пункту 8.4.2 ПРРЕЕ є вирішальним для того, щоб виснувати у даній справі про необхідність або відсутність необхідності проведення експертизи в силу приписів пункту 8.4.4 ПРРЕЕ. В акті про порушення встановлено порушення обліку електричної енергії: порушення передбачене пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме, порушено цілісність пломбувального матеріалу (трос) на якому встановлено пломбу. Тобто в акті вказано порушення, передбачене пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ без конкретизації підпункту, порушення якого було встановлено під час перевірки. Так, в акті про порушення зазначено про порушення цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу. У протоколі розгляду акта про порушення зазначено про виявлення порушень, визначених підпунктом 1 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ. Надавши оцінку змісту встановлених в справі обставин та наведеного в акті порушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що текст складеного відповідачем акта про порушення є неоднозначним, що дає можливість його подвійного тлумачення в розрізі кваліфікації виявленого порушення, як наслідок, такі недоліки акта свідчать про невідповідність його вимогам ПРРЕЕ, як документа установленої форми, який складається для фіксації факту порушення споживачем цих Правил та який може бути підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії без необхідності проведення експертизи. У даному випадку йдеться про викладення змісту акта таким чином, що призводить до подвійного тлумачення його змісту, що впливає на визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. У спірному випадку наявність достатньої підстави для застосування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості необлікованої електричної енергії із застосуванням зазначеної скаржником формули у пункті 8.4.10 ПРРЕЕ безпосередньо пов`язується із правильною кваліфікацією порушення і, як наслідок, необхідністю/відсутністю необхідності у зв`язку із цим проведення експертизи (про що детально зазначено вище).

Водночас у справі № 910/14161/21, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій, з урахуванням вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 06.04.2023 зі справи встановлено, що акт порушення містить посилання на пункт 8.4.2 ПРРЕЕ без конкретизації підпункту, водночас актом зафіксовано конкретне пошкодження, а саме пошкодження цілісності пломбувального матеріалу (дріт), на якому встановлено пломбу № С23250964 - комірка на роз`єднувачі, що надає можливість ідентифікувати відповідний підпункт пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та застосувати відповідну норму. Так, на об`єкті ТОВ «Арсенал-центр» на роз`єднувачі трансформатора напруги у ввімкненому стані була встановлена пломба № С23250964 з тавром оператора системи. Оскільки пломбувальний дріт та пломба оператора системи забезпечують пломбування, за умови відсутності будь-яких пошкоджень обох цих елементів, зафіксований в акті зрив пломби (внаслідок роз`єднання пломбувального матеріалу - дроту) свідчить про пошкодження пломби вцілому, а отже і про відсутність пломби оператора системи, навіть при фізичній наявності і збереженні безпосередньо самого тіла пломби, оскільки через роз`єднання дроту встановлена пломба не виконує свого функціонального призначення. У зв`язку з чим, враховуючи місце встановлення пошкодженої пломби, суди ідентифікували підпункт 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, застосувавши його до спірних правовідносин.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 922/539/22, оскільки зазначена постанова Верховного Суду, на висновок щодо застосування норми права в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, була прийняті за іншої, ніж у цій справі фактично-доказової бази, тобто, хоча й у спорі, зокрема, який пов`язаний з оскарженням акта постачальника електричної енергії, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, не може бути взяте до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

З таких висновків виходила й об`єднана палата Касаційного господарського суду, повертаючи ухвалою від 16.08.2024 справу № 910/14161/21 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Отже, посилання скаржника на викладені у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 зі справи № 922/539/22 висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі № 910/14161/21.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/14161/21 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21 (тобто у цій самій справі), та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21 Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначив про те, що визначення підпункту пункту 8.4.2 ПРРЕЕ є вирішальним для того, щоб виснувати у даній справі про необхідність або відсутність необхідності проведення експертизи в силу приписів пункту 8.4.4 ПРРЕЕ; акт порушення містить посилання на пункт 8.4.2 ПРРЕЕ без конкретизації підпункту, водночас визначено, що зафіксовано пошкодження цілісності пломбувального матеріалу (дріт), на якому встановлено пломбу № С23250964 - комірка на роз`єднувачі, що надає можливість ідентифікувати підпункт пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та застосувати відповідну норму.

На думку скаржника, до компетенції судів не входить ідентифікація підпункту пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, оскільки при надходженні акта до суду, у ньому вже має бути відповідний підпункт пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а не суд його самостійно має додумувати. Відсутність конкретного підпункту пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, за доводами скаржника, робить акт неоднозначним та надає можливість його (акта) подвійного тлумачення.

При цьому до Суду надійшло клопотання від скаржника про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21 (головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.).

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Верховний Суд зазначає, що судді Малашенкова Т.М., Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П. (звільнений у відставку) входять (як входив і звільнений суддя) до складу судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, до якої (палати) входять і судді Колос І.Б., Булгакова І.В. (суддя Ємець А.А., який брав участь у розгляді касаційної скарги зі справи до зміни складу колегії), Жайворонок Т.Є.

Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

У той час як відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд звертає увагу на те, що у клопотанні скаржник залишив поза увагою склад палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством (суддями, які входять до її складу, ухвалено постанову Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21), до складу якої (палати) входять також судді Колос І.Б., Булгакова І.В. (суддя Ємець А.А.), Жайворонок Т.Є.

При цьому Верховний Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Отже, для застосування пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити як наявність самого висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, який був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, так і обґрунтованих (вмотивованих) підстав для відступу від нього.

При цьому необхідно також враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16- Ц).

Як зазначено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024 у справі № 910/14161/21 висновок стосовно застосування приписів пункту 8.4.2 ПРРЕЕ у подібних правовідносинах, сформований колегією суддів Верховного Суду саме у постанові від 06.04.2023 у справі, що переглядається (№ 910/14161/21).

Водночас колегія суддів зазначає, що звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від наведеного висновку Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 зі справи № 910/14161/21.

У зв`язку з чим підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання ТОВ «Арсенал-центр» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів відмовляє.

Підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 19.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/14161/21, скаржник зазначає виключно похідний характер додаткового рішення, яке у випадку скасування рішення та постанови по суті спору, також підлягає скасуванню.

Інших доводів в обґрунтування підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, скаржник не наводить.

Оскільки судові акти попередніх інстанцій, які ухвалені по суті спору, підлягають залишенню без змін, підстави для скасування додаткового рішення відсутні.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене, визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору про неврахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Арсенал-центр» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційну скаргу слід залишити без задоволення. Додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, також підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені ТОВ «Арсенал-центр» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/14161/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/14161/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-центр» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/14161/21, - залишити без задоволення.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2023, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/14161/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок