Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/14283/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14283/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ярмак О. М.

від 07.11.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

від 14.03.2024,

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ярмак О.М.

від 21.11.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

від 14.03.2024,

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

від 16.04.2024

у справі за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація"

до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій,

третя особа: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 1 977 720,97 грн,

за участю представників:

від позивача: Леськов В.П.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Український державний науково-дослідний та проектний інститут "УкрНДІпроектреставрація" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 1 852 000,00 грн основного боргу, 159 272 грн інфляційних втрат та 53 276,71 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем виконані умови договору №454-СІБД від 17.11.2020 в повному обсязі відповідно до умов цього договору, додатку до договору "Технічні завдання", а також враховані зауваження відповідача, які були розглянуті на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Протокол № 11/20 від 23.12.2021), однак відповідач свої зобов`язання за договором в частині належної оплати за виконані роботи не здійснив.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

03.08.2020 Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій оголошено про проведення державної закупівлі а саме: послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`яток культурної спадщини м. Києва") за кошти місцевого бюджету в розмірі 1 246 865,47 грн.

Протоколом №59 засідання тендерного комітету позивача від 01.09.2020 відхилено тендерну пропозицію відповідача на підставі абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 01.10.2020 №18496-р/пк-пз зобов`язано відповідача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції УкрНДІпроектреставрація та рішення про визнання Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України переможцем закупівлі - ДК 021:2015-71410000-5 - Послуги у сфері містобудування, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за UA-2020-08-03-005441-с.

29.10.2020 позивачем оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація".

17.11.2020 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - відповідач, замовник) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" (далі - позивач, виконавець) укладено договір №454-СІБД закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015 - 71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надати послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1. договору виконавець надає замовнику послугу поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного етапу згідно календарного графіку надання послуг.

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторонами унормовано, що у разі виявлення замовником під час приймання наданих послуг недоліків, сторонами складається акт, у якому фіксується перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем.

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що виконавець усуває недоліки власними силами та за рахунок власних коштів у строки, зазначені замовником.

За змістом п. 5.1. договору, послуги, виконувані за договором, повинні відповідати вимогам, встановленим договором. Послуги, що не відповідають вимогам договору, вважаються не виконаними та замовник може відмовитися від їх оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Згідно з п. 10.9. договору, одностороння відмова від виконання сторонами своїх зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених цим договором та законодавством України.

Розділом 6 договору передбачено, що зміст та терміни надання послуг визначаються Календарним графіком надання послуг (додаток № 4 до договору). У випадку затримки бюджетного фінансування строк надання послуг може бути подовжений на строк відповідної затримки. Місце надання послуг: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 12.

Відповідно до Календарного графіку надання послуг (додаток № 4 до договору) надання послуг поділено на три етапи. До першого етапу віднесено наступні послуги:

- узагальнення та впорядкування наданих у вхідній інформації/документації матеріалів (з дати підписання договору по 30.11.2020);

- детальний аналіз історичних, іконографічних і картографічних матеріалів щодо розвитку планувальної структури та ролі пам`ятки у довкіллі (з дати підписання договору по 30.11.2020);

- натурні дослідження території; аналіз природної основи території щодо визначення особливостей рельєфу, гідрографії, видів рослинності; історико-містобудівний аналіз щодо визначення історичного розвитку планування і забудови; натурні дослідження середовища щодо визначення просторової побудови, поверховості забудови, її стильових ознак, кольорового вирішення, впорядження, дисгармонійних будівель та споруд; аналіз об`єктів культурної спадщини та існуючої забудови, розташованих на території пам`яток; аналіз видового розкриття пам`ятки; визначення композиційної ролі пам`ятки (з дати підписання договору по 30.11.2020);

- фотофіксація об`єктів культурної спадщини, історичної забудови, панорам (з дати підписання договору по 20.11.2020);

- впорядкування фотоматеріалу (з дати підписання договору по 30.11.2020).

До другого етапу входили наступні послуги:

- уточнення меж пам`ятки; визначення режимів використання пам`ятки; визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки (з дати підписання договору по 15.12.2020);

- складання пояснювальних записок, опису архітектурного вигляду пам`яток (з дати підписання договору по 15.12.2020).

До третього етапу входила участь у процедурі розгляду та погодження науково-проектної документації уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку (з дати підписання договору по грудень 2020 року).

Згідно з календарним графіком надання послуг (додаток №4 до договору) послуги у сфері містобудування мали бути надані відповідачем у ІІІ етапи у встановлені календарні строки, а саме: І етап - в строк до 30 листопада 2020 року (роботи зазначені в п. 4 - до 20 листопада 2020 року); II етап - в строк до 15 грудня 2020 року; III етап - грудень 2020 року.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 215/А від 19.11.2020, в якому просив останнього терміново надати вихідні дані і матеріали визначені п. 4 додатку № 1 до договору.

Листом від 23.11.2020 відповідачем надано позивачу в електронному вигляді: цифрову картографічну основу у масштабі 1:2000 в місцевій системі координат (що має зв`язок з Державною геодезичною преференційною системою координат УСК-2000); інформацію з бази даних міського земельного кадастру; облікову документацію на об`єкти культурної спадщини (наявну).

Позивач листом № 220/ПВВ від 04.12.2020 направлено відповідачу акт здачі-приймання наданих послуг № 565/СІБД в двох примірниках та виконавчий кошторис № 1, який був додатком до вказаного акту.

Відповідач листом № 066/1-697 від 07.12.2020 просив виконавця надати замовнику весь обсяг матеріалів, І етапу згідно з Календарним графіком надання послуг, для перевірки якості наданих послуг вимогам договору, після чого буде підписаний акт № 565/СТБД здачі-приймання наданих послуг за договором №454-СПБД від 17.11.2020 та спрямований виконавцю.

Листом № 228/А від 15.12.2020 виконавець повідомив замовника, що переслав на погоджену електронну адресу розроблену науково-проектну документацію у період з 11 по 15 грудня 2020 року для ознайомлення та винесення на розгляд науково-методичної ради.

Як визнають сторони, 30.12.2020 листом №066/1-740 на адресу виконавця направлений протокол №7 від 23.12.2020 засідання Науково-методичної ради при Центрі про необхідність доопрацювання науково-проектної документації з врахуванням зауважень та рекомендацій.

Протокол №7 від 23.12.2020 засідання Науково-методичної ради виконавцем отриманий 30.12.2020.

30.12.2020 замовником отримано науково-технічну документацію (накладна №1 від 30.12.2020, вих. № 066/1/1913), щодо наступних об`єктів: 1. парк "Березовий гай" 1918р. Вишгородська вул., 19 у місті Києві (4 примірника); 2. Парк по вулиці Кобзарській (4 примірника); 3. "Міський Сад", 1710 р. вул. Михайла Грушевського (4 примірника); 4. "Хрещатий парк", м. Київ, Європейська площа (4 примірника); 5. "Парк Слава", 1958 р. вул. Лаврська, 1 (4 примірника); 6. "Парк Київського політехнічного інституту" 1899-1901 р., проспект Перемоги, 37 (4 примірника); 7. "Парк ім. О.С. Пушкіна", 1902 р., проспект Перемоги, 40 (4 примірника).

31.12.2020 замовником отримано науково-технічну документацію (на електронному носії, один CD - диск, 302 МБ даних) (накладна №2 від 30.12.2020, вих. № 066/1/1914 від 31.12.2020), щодо наступних об`єктів: 1. парк "Березовий гай" 1918р. Вишгородська вул. 19 у місті Києві; 2. Парк по вулиці Кобзарській; 3. "Міський Сад". 1710 р. вул. Михайла Грушевського; 4. "Хрещатий парк", м. Київ, Європейська площа; 5. "Парк Слава", 1958 р. вул. Лаврська, 1; 6. "Парк Київського політехнічного інституту" 1899-1901 р., проспект перемоги, 37; 7. "Парк ім. О.С. Пушкіна", 1902 р., проспект Перемоги, 40.

Однак, відповідач листом № 066/1-18 від 11.01.2021 повернув позивачу вищевказану науково-технічну документацію та акт виконаних робіт та зазначив, що умови договору виконавцем не виконані, послуги не надані, а перевірити подану позивачем 30.12.2020 та 31.12.2020 науково-технічну документацію неможливо, у зв`язку з закінченням дії договору.

Короткий зміст рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 07.11.2023 позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Стягнув з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" 1 852 000 грн основного боргу, 159 272 грн інфляційних втрат, 53 276,71 грн 3% річних, 30 968,23 грн судового збору.

Рішення обґрунтоване тим, що позивачем було виконано своє зобов`язання щодо розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва" у строк дії договору, а саме до 31.12.2020.

Додатковим рішенням від 21.11.2023 Господарський суд міста Києва заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про відшкодування судових витрат задовольнив частково. Стягнув з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" 200 000 грн витрати на правничу допомогу, 28 000 грн витрат на проведення експертизи.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/14283/21 залишив без змін.

Додатковою постановою від 16.04.2024 заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" 36 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на:

1) рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 910/14283/21, у якій просив скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287, частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 853 та 882 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №904/6736/16 та від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, від 25.05.2021 у справі №906/764/20, а також норми статей 76 та 79 ГПК України, без врахування висновку викладеного у постанові Верхового Суду від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22.

Зазначив, що під час розгляду даної судової справи суди попередніх інстанцій взагалі не надали жодної оцінки доводам та запереченням відповідача проти позовних вимог, допустили неповне з`ясування всіх істотних обставин справи, а також помилково не здійснили проведення судової експертизи з метою перевірки обсягів та вартості виконаних робіт.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України навів частину 3 статті 310 цього Кодексу повністю, без конкретизації порушення, передбаченого пунктами 1-4 цієї частини, та обґрунтування його змісту.

2) додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 910/14283/21, у якій просив її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 126 та 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у додатковій постанові від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21; висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18; висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19.

3) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 910/14283/21, у якій просив їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 126 та 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у додатковій постанові від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Позивач у відзиві на касаційні скарги просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023, на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, додаткове рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2024 у справі № 910/14283/21.

Стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Леськова В.П., що пов`язані із написанням та поданням до суду даного відзиву, розрахунок яких буде подано у 5-денний строк.

Зазначив, що враховуючи безпідставність ухилення відповідача як замовника від прийняття переданої йому 30 - 31.12.2020 доопрацьованої документації, відсутність будь-яких зауважень щодо неї, відповідач в силу приписів ч. 6 ст. 853 ЦК України набув науково-проектну документацію у власність та зобов`язаний оплатити роботу позивача. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою умовою відповідно до приписів статті 599 ЦК України є виконання, проведене належним чином (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №904/8079/17).

Наведені відповідачем прецеденти не є подібними за змістовним критерієм із предметом спору та судовими рішеннями у справі №910/14283/21.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/11390/22 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, якими встановлено преюдиційні обставини належного та повного виконання позивачем науково-проектних робіт за договором.

Суди надали оцінку висновку експерта № 21224 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2021 щодо повного та належного виконання позивачем договору та виготовленої науково-проектної документації.

Зазначаючи про оскарження рішень судів на підставі п. 4 ч.2 ст. 287 ГПК України та ч. 3 ст. 310 ГПК України, відповідач не конкретизував який з 4-х пунктів ч. 3 ст. 310 ГПК України порушено, не розкрив змісту такого порушення.

Вказав на законність та обґрунтованість додаткових судових рішень про стягнення судових витрат у цій справі.

Розгляд клопотань

Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання у справі. Наведені у клопотанні доводи стосуються внутрішньої організації відповідача, не є об`єктивно невідворотніми та не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи у якій явка представників сторін обов`язковою не визнавалася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Верховний Суд зазначає про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 9.1. договору підряду сторони визначили строк договору та погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Отже, строк дії укладеного між сторонами у справі договору від 17.11.2020 №454-СІБД закінчився 31 грудня 2020 року.

Поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22.

Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Водночас зобов`язання, не виконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке не виконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 30.12.2020 та 31.12.2020 позивач передав відповідачеві всю доопрацьовану науково-проектну документацію (щодо наступних об`єктів: 1. парк "Березовий гай" 1918р. вул. Вишгородська, 19 у місті Києві (4 примірника); 2. Парк по вул. Кобзарській (4 примірника); 3. "Міський Сад", 1710 р. вул. Михайла Грушевського (4 примірника); 4. "Хрещатий парк", м. Київ, Європейська площа (4 примірника); 5. "Парк Слава", 1958 р. вул. Лаврська, 1 (4 примірника); 6. "Парк Київського політехнічного інституту" 1899-1901 р., пр-т Перемоги, 37 (4 примірника); 7. "Парк ім. О.С. Пушкіна", 1902 р., пр-т Перемоги, 40 (4 примірника) за накладними №№1, 2 від 30.12.2020 в паперовому вигляді та на електронному носієві про що свідчить відмітка про отримання на вказаних накладних.

Враховуючи, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі договору підряду не виконане договірне зобов`язання не припиняється, підрядник може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття, суди попередніх інстанцій правильно оцінили лист відповідача №066/1-18 від 11.01.2021, яким він повернув позивачеві виготовлену науково-технічну документацію та акт виконаних робіт і зазначив, що умови договору виконавцем не виконані, послуги не надані, а перевірити подану відповідачем 30.12.2020 та 31.12.2020 науково-технічну документацію неможливо, у зв`язку з закінченням дії договору, як такий що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також суди попередніх інстанцій правильно врахували, що у встановлений договором строк та порядок, подані позивачем акти відповідач не підписав та не ініціював складення актів, в яких був би встановлений перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем.

Більше того, відповідач, повертаючи 11.01.2021 надану позивачем 30.12.2020 та 31.12.2020 проектну документацію не навів жодних мотивованих зауважень по суті переданої документації незважаючи на те, що обов`язок прийняти роботи, їх перевірку та виявлення недоліків, покладено саме на відповідача і цей обов`язок залежав від волевиявлення останнього.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач, повертаючи позивачу передану останнім 30.12.2020 та 31.12.2020 документацію, в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України та п. п. 3.2., 3.3. договору, безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а тому відсутні правові підстави вважати, що позивачем не виконані умови договору №454-СІБД від 17.11.2020 у встановлені сторонами календарні строки.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 853 та 882 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №904/6736/16 та від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, від 25.05.2021 у справі №906/764/20.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У кожній із наведених скаржником справ судами здійснювалася оцінка та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин.

Так, фактичні обставини справи у справі № 904/6736/16 свідчать про те, що акт виконаних робіт від 01.05.2013, яким обґрунтовувався позов, не відповідає передбаченій договором формі - формі КБ-2В або КБ-3. Одночасно судом апеляційної інстанції встановлено, що такий акт не підписано замовником і ним же заперечується сам факт пред`явлення такого акту виконаних робіт замовнику.

Встановлення таких обставин стало підставою для висновку про те, що порушення правил щодо оформлення передання робіт підрядником і прийняття їх замовником виключає у даному випадку виникнення права підрядника вимагати від замовника сплати належної йому винагороди за виконану роботу. При цьому лише за сукупності факторів належного оформлення актів виконаних робіт та наявності допустимих доказів передачі таких актів замовнику зобов`язання замовника відповідатиме ознакам дійсності та може бути відступлене позивачеві.

На відміну від справи № 904/6736/16 у справі № 910/14283/21 суди встановили, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем передано 30.12.2020 та 31.12.2020 відповідачу проектно-кошторисну документацію "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва" в порядку, визначеному розділом 3 договору разом з актами приймання-передачі виконаних робіт. Отримана відповідачем проектна документація не була повернута позивачу на доопрацювання, всупереч умов пункту 3.2., 3.3. договору відповідач не надав позивачу мотивовану відмову від прийняття робіт та не надав проект двостороннього акта з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. Тобто фактичні обставини у справі № 904/6736/16 та у справі № 910/14283/21 є різними.

Наведена скаржником постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20 не є релевантною для справи № 910/14283/21.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з невстановленням дійсних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення цієї справи. Зокрема вказав на не з`ясування судами обставин дійсного фактичного виконання/невиконання ТОВ "Олімп-Інвест" у листопаді 2017 року робіт відповідно до переліку, обсягу та вартості наведених у акті форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року №6 на суму 638 221,75 грн, довідці форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та підсумковій відомості ресурсів. Оскільки про дублювання переліку, обсягу та вартості робіт наведених у акті форми № КБ-2в за листопад 2017 року переліку робіт у інших підписаних сторонами актах № 1 - 5 зазначав відповідач під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, проте такі доводи ФГ «Ніна» безпідставно залишилися поза увагою господарських судів.

А також, зважаючи, що введення об`єкту в експлуатацію відбулося у червні 2017 року, поза увагою господарських судів залишилося питання щодо причин оформлення виконаних робіт актом форми № КБ-2в та довідкою форми № КБ-3 тільки у листопаді 2017 року з посиланням на договір підряду №10/07-15 від 22.07.2015, за відсутності доказів укладення між сторонами інших правочинів на виконання певних додаткових робіт на об`єкті будівництва після введення об`єкту в експлуатацію. Також вказав на необхідність встановлення факту надсилання акту виконаних робіт замовнику.

За результатами нового розгляду у справі № 911/1981/20 постановою Верховного Суду від 05.10.2023 залишено в силі рішення суду першої інстанції. Верховним Судом зазначено, що судом першої інстанції встановлено, що акт №6 надсилався ТОВ "Олімп-Інвест" на адресу ФГ "Ніна", разом з іншими підтверджуючими документами і відповідачем за первісним позовом після його отримання 22.06.2018 не було висловлено заперечень щодо вказаного акта. Однак замовник свій обов`язок щодо прийняття спірних робіт не виконав, акт виконаних робіт та відповідну цьому акту довідку не підписав, мотивованої відмови від підписання вказаних документів не надав. При цьому, за наявності заперечень щодо якості та обсягу виконаних позивачем робіт замовник мав право на вчинення дій, алгоритм вчинення яких обумовлений пунктами 7.2-7.5 Договору, а також приписами статті 858 ЦК України, чого, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами замовником зроблено не було.

З огляду на наведене та з урахуванням результатів проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції встановив, факт належного виконання ТОВ "Олімп-Інвест" умов договору підряду та виконання останнім підрядних робіт відповідно до переліку, наведеного у акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року №6 форми №КБ-2в на суму 638 221,75 гривень, довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 та підсумковій відомості ресурсів.

Таким чином за встановлених та наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що роботи за вказаним актом вважаються прийнятими з огляду на приписи пункту 7.2 Договору та положень частини першої статті 853 ЦК України, а тому підлягають оплаті як такі, строк оплати за якими настав в розумінні статті 530 ЦК України та положень пункту 3.1 Договору.

Місцевий господарський суд також правомірно зазначив про те, що відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів невиконання підрядником робіт на загальну суму 425 253,57 грн. При цьому не надаючи будь-яких обґрунтованих доводів та заперечень щодо виконання/невиконання чи виконання таких робіт генпідрядником неналежної якості, посилається лише на те, що акт №6 ним не було отримано і зазначає лише про те, що такі роботи ним було оплачено ще у серпні 2015 року згідно з виставленим генпідрядником рахунком. Водночас як встановлено судом визначені у акті №6 роботи генпідрядником фактично було виконано у 2017 році про обґрунтованість таких висновків також свідчить і факт укладання сторонами Додаткової угоди до Договору від 22.05.2017 року за №1.

Отже, з урахуванням суперечливої позиції замовника та з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, що замовник у порушення вимог статті 882 ЦК України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірних правовідносинах ФГ "Ніна" не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі № 910/14283/21 не суперечать наведеними висновкам Верховного Суду, сформованим у справі №911/1981/20 зокрема, щодо застосування статті 882 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що Верховним Судом у постановах від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18 зазначено, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання- передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Отже, наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи, то вони є нерелевантними для справи № 910/14283/21.

У справі № 916/446/16, відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, виходили з того, що висновком судової комплексної будівельно-технічної експертизи №8БЗ від 27.04.2017 підтверджено та підрядником не спростовано факт істотного завищення ним у акті обсягів та вартості будівельних робіт в порівнянні з фактично виконаними роботами. Так, надаючи правову оцінку зазначеному висновку судового експерта в їх сукупності з іншими доказами у справі, суди встановили, що за договором підряду № 28/10/14 МПП "Базальт" фактично було виконано будівельні роботи у сумі 767 731,45 грн при наявній оплаті ОК "ЖБК "Чорноморська Рів`єра" на рахунок підрядника 1 043 000 грн, а вартість завищення обсягу робіт у акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року становить 425 267,64 грн.

У наведеній скаржником постанові від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили всі обставини справи та не оцінили всі докази, пов`язані з фактичним обсягом виконаних за договором робіт та їх якістю, у зв`язку з чим справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За висновками Верховного Суду у цій справі суд першої інстанції відмовив відповідачеві в задоволенні його клопотання про призначення експертизи, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи висновку експерта, складеного на його замовлення, та відповідно не надав йому правової оцінки.

Подібні обставини у справі № 910/14283/21 відсутні. У справі № 910/14283/21 предметом позову є стягнення заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 454-СІБ закупівлю послуг «Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`яток садово-паркового мистецтва м.Києва)», вартість яких відповідно до п. 2.1 договору становить 1 852 000 грн. Відповідач, на відміну від обставин справи № 916/446/16, не довів, що позивачем за договором № 454-СІБ закупівлю послуг «Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`яток садово-паркового мистецтва м.Києва)» виконані роботи в обсязі меншому, ніж погоджено в договорі. Відповідно до листа №066/1-18 від 11.01.2021, відповідач повернув позивачеві виготовлену науково-технічну документацію та акт виконаних робіт, з тих підстав, що перевірити подану відповідачем 30.12.2020 та 31.12.2020 науково-технічну документацію неможливо, у зв`язку з закінченням дії договору, а не з підстав її невідповідності умовам договору.

Також на відміну від обставин справи № 910/15234/18, у матеріалах справи № 910/14283/21 наявний висновок експерта № 21224 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2021, проведений судовим експертом Лісниченком С.В. Згідно вказаного висновку невідповідності нормативно-правовим актам, договору закупівлі послуг №454-СІБД від 17.11.2020, а також наведені у протоколі Науково-методичної ради при Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій № 7 від 23.12.2020 недоліки у розробленій позивачем науково-проектній документації відсутні. Проектна документація, виконана позивачем, відповідає вимогам нормативно-правових актів та договору закупівлі послуг № 454-СІБД від 17.11.2020 укладеного між сторонами у справі, що відповідачем не спростовано.

Тобто фактичні обставини у справах № 916/446/16, №910/15234/18 та справі № 910/14283/21 є різними.

Помилковим є і посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №906/764/20, оскільки, як зазначає сам відповідач, у цій справі за позовом підрядника до замовника про стягнення боргу за договором підряду на підставі актів, які були підписані лише підрядником, було встановлено обставини відмови замовника від договору.

Подібних обставин у справі № 910/14283/21 не встановлено. Більш того, суди попередніх інстанцій встановили, що у справі № 910/11390/22 Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій відмовлено у позові до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про розірвання договору №454-СІБД від 17.11.2020 щодо закупівлі послуг у сфері містобудування код СРУ за ДК 021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва"). У цій справі встановлено, що позивач, як замовник, не довів та не підтвердив належними доказами, а судом не встановлено обставин наявності саме істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк. В свою чергу, як встановлено судом, виконавцем було виконано своє зобов`язання щодо розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва" у строк дії договору, а саме до 31.12.2020. Відтак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено невиконання відповідачем зобов`язань з розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва", що значною мірою могло би позбавити Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій того, на що він розраховував при укладенні договору, як підставу для розірвання договору.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11390/22 залишено без змін.

Щодо доводів скаржника, що під час розгляду даної судової справи суди попередніх інстанцій застосували положення статей 76 та 79 ГПК України без врахування висновку, викладеного у постанові Верхового Суду від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22, то вони є помилковими.

Суд виходить з того, що вказані вище норми є процесуальними та мають загальний характер, втім застосовуються у кожній справі, ураховуючи конкретні обставини, доказову базу, предмет і підставу позову. Крім того неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій взагалі не надали жодної оцінки доводам та запереченням відповідача проти позовних вимог, допустили неповне з`ясування всіх істотних обставин справи, а також помилково не здійснили проведення судової експертизи з метою перевірки обсягів та вартості виконаних робіт, свого підтвердження не знайшли.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються у тому числі і на висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2021 № 21114, якою підтверджено відповідність виготовленої позивачем Науково-практичної документації вимогам договору, Технічного завдання до договору, ДСТУ Б Б2.2-10:2016 законодавству, що спростовує доводи скаржника, що враховуючи обґрунтовані заперечення відповідача проти позову правильним було б проведення судової експертизи.

Призначення повторної чи додаткової експертизи є правом, а не обов`язком суду в разі наявності сумнівів у правильності висновку судової будівельно-технічної експертизи, чого зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається.

Щодо неврахування судами наданого позивачем дослідження (аналіз) науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток садово-паркового мистецтва м. Києва», який зроблено фахівцями Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва», то судом першої інстанції встановлено, що таке дослідження проведено з порушенням приписів статті 98 ГПК України, а тому не є належним та допустимим доказом у справі.

Таким чином, аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права, а фактично зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то вона свого підтвердження не знайшла. Скаржником у касаційній скарзі не конкретизовано порушення якого пункту частини 3 статті 310 ГПК України допущено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржених ним рішень, не розкрито зміст такого порушення, у зв`язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості здійснити перевірку рішень судів попередніх інстанцій у цій справі на предмет допущення ними порушень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 310 ГПК України, відповідно відсутні підстави для задоволення касаційної скарги відповідача з цих підстав та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених у справі судових рішень з наведених у ній підстав, які не знайшли свого підтвердження.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині, прийнятій за результатами перегляду такого рішення, і додаткової постанови апеляційного суду, Верховний Суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Заразом за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Суд першої інстанції, врахував наявність заперечення відповідача щодо задоволення заяви позивача, та дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 240 500 грн підлягають зменшенню до 200 000 грн, а також підлягають стягненню 28 000 грн вартості судової будівельно-технічної експертизи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, зазначив, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на кількість матеріалів справи (10 томів), строк розгляду справи у суді першої інстанції (з вересня 2021) та кількість судових засідань. У той час як подані позивачем до суду докази, підтверджують проведену адвокатами позивача роботу.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, викладеним у додатковому рішенні, яке було залишено без змін постановою апеляційного суду, про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, що були понесені ним в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків про застосування положень статей 126 та 129 ГПК України, викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 є безпідставними. Наведені відповідачем норми є процесуальними та мають загальний характер, однак застосовуються у кожній справі, ураховуючи конкретні обставини справи. Крім того, викладені у наведеній постанові висновки не є релевантними щодо постановленого у справі № 910/14283/21 додаткового рішення про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених позивачем витрат на правничу допомогу. У додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вирішувалося питання про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у зв`язку з чим Верховний Суд зазначив, що враховує, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція позивача та відповідача фактично не змінювалися.

Тоді як під час розгляду справи № 910/14283/21 у суді першої інстанції така позиція ще напрацьовувалась, тобто рівень складності наданих адвокатом послуг є вищим.

Інші доводи відповідача, зазначені ним в касаційній скарзі, не підведені під жодну з підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, а тому не підлягають оцінці.

Також суд апеляційної інстанції додатковою постановою стягнув з відповідача на користь позивача 36 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Визнав, що заявлена сума цих витрат є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг, який погоджено умовами договору про надання правової допомоги.

При цьому суд апеляційної інстанції, враховуючи свої дискреційні повноваження, відхилив доводи, викладені відповідачем у запереченнях проти клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21, висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18; висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19 щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною є безпідставними. Оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які були подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, що переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.

Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судами обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

Положеннями частини 6 статті 126 ГПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційних скаргах доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, розрахунок яких буде подано у 5-денний строк.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції розгляне заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після подання заявником відповідних доказів, які мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення даного судового рішення.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява буде залишена без розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 910/14283/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй