Ухвала

від 06.09.2024 по справі 760/18303/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

6 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 760/18303/14-ц

Провадження № 61-4275ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом - скаржники), інтереси яких представляє адвокат Покотинський Максим Анатолійович (далі - адвокат),

на постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року

у справі за позовом Державного підприємства «Головний навчально-методичний центр Держпраці» (далі - позивач) до скаржників, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ) про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, визнання майнових авторських прав і зобов`язання вчинити певні дії та

в с т а н о в и в:

1. У серпні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 від 12 лютого 2014 року про реєстрацію авторського права на твір (далі - свідоцтво № НОМЕР_1 ) - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ВЕРСІЯ 1») (далі - комп`ютерна програма);

- зобов`язати УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір про визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 ;

- визнати майнові авторські права позивача на комп`ютерну програму.

2. 4 квітня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 6 лютого 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову (повне судове рішення склав 20 лютого 2024 року), згідно з якою задовольнив позов частково: визнав недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 ; зобов`язав УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір про визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 ; у задоволенні інших вимог відмовив.

4. 25 березня 2024 року (понеділок) адвокат в інтересах скаржників сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 10155/0/220-24 від 25 березня 2024 року), у якій просив поновити строк на оскарження зазначеної постанови, скасувати її, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зазначив, що 6 лютого 2024 року апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини постанови, а повне судове рішення склав 20 лютого 2024 року; ОСОБА_2 оскаржену постанову не отримав, а ОСОБА_1 отримав її в системі «Електронний суд» 22 лютого 2024 року.

5. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав скаржникам строк для усунення недоліків. Скаржники мали надати додаткове обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, документ про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 974,40 грн.

6. 22 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржників сформував у системі «Електронний суд» клопотання про усунення недоліків (вх. № 17663/0/220-24 від 22 травня 2024 року), до якого приєднав копії супровідних листів Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, згідно з якими скаржникам надсилали копію постанови апеляційного суду, та платіжної інструкції від 15 травня 2024 року про те, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 974,40 грн. Адвокат зауважив, що у матеріалах справи немає доказів надсилання постанови ОСОБА_2 поштою, його електронна адреса у супровідному листі апеляційного суду не зазначена, а електронного кабінету цей скаржник не має; з огляду на те, що ОСОБА_1 отримав оскаржену постанову 22 лютого 2024 року, а ОСОБА_2 її не отримав; тому є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

7. Касаційну скаргу обґрунтував так:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах:

(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 липня 2022 року у справі № 757/49265/19-ц, про необхідність врахування того, що авторське право на твір виникає з моменту об`єктивізації твору; для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання яких-небудь інших формальностей; у сфері авторського права одним із принципів є принцип автоматичної охорони: охорона твору надається автоматично (фактом його створення) і не залежить від реєстрації, депонування, проведення експертиз й інших дій;

(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 357/13160/19, про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення державного реєстратора не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивачки, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивачки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 липня 2022 року у справі № 757/49265/19-ц, про те, що застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності як способу захисту ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не припиняє порушення цивільних прав та інтересів і не відновлює їх;

(4) Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;

(5) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 761/12823/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 161/15786/16-ц, від 30 серпня 2023 року у справі № 487/4650/21, від 28 серпня 2019 року у справі № 758/3693/17-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 755/22219/14, про необхідність урахування в авторському праві презумпції авторства, яку не треба доводити, а спростувати її має відповідач, тобто особа, яка, на думку автора, порушила авторські права;

(6) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2019 року у справі № 465/5652/15-ц, про те, що якщо в трудовому або цивільно-правовому договорі між працівником і роботодавцем (юридичною або фізичною особою, де або в якої він працює) не передбачений інший порядок здійснення майнових прав на створений вказаний об`єкт, то вони мають спільні права як на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, так і на використання такого об`єкта; порядок здійснення майнових прав на такий об`єкт можна врегулювати цивільно-правовим договором; у разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним у порядку виконання трудового договору, працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав;

- апеляційний суд порушив норми процесуального права, бо ухвалив судове рішення про часткове задоволення позову на підставі неналежних доказів:

(1) суд апеляційної інстанції помилково ототожнив комп`ютерну програму із програмним забезпеченням. Сертифікат видали на одиничний виріб програмного засобу, а не на комп`ютерну програму;

(2) у документах позивача, які прийняв апеляційний суд, немає інформації про те, що під час виконання науково-технічної роботи «Розробка системи професійного психофізіологічного відбору спеціалістів, які зайняті на роботах з високим рівнем техногенної небезпеки» розробили комп`ютерну програму;

(3) апеляційний суд не врахував необхідності застосування категорій стандартів доказування. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Він покладає тягар доказування на сторони та не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставин з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8.1. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

8.2. Оскільки адвокат в інтересах скаржників навів поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження та подав касаційну скаргу у перший робочий день після спливу 30 днів із дня отримання ОСОБА_1 оскарженої постанови, цей строк слід поновити.

9. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року у справі за позовом Державного підприємства «Головний навчально-методичний центр Держпраці» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, визнання майнових авторських прав і зобов`язання вчинити певні дії.

3. Витребувати з Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/18303/14-ц.

4. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко