Постанова

від 04.09.2024 по справі 185/9702/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9702/21

провадження № 61-9252св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргузаступника прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Гаврилова В. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що 19 серпня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема, земельну ділянку площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» (далі - ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»), до складу якої входила спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1223582800:01:003:0779.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 160/1636/19 визнано протиправною бездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо невидачі наказів про затвердження проектів землеустрою та зобов`язано прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою, зокрема ОСОБА_1 щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2561/15-20СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0779, для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ОСОБА_1 04 березня 2020 року зареєструвала право власності на зазначену земельну ділянку та 19 березня 2020 року за договором купівлі-продажу відчужила її ТОВ «Сегеста».

Водночас згідно з пунктом 24 Перехідних положень ЗК України на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оспорюваного наказу від 25 лютого 2020 року № 4-256і/15-20СГ, органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, була об`єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради.

За фактами зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області службовим становищем розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статі 239-1 КК України.

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, приймаючи наказ від 25 лютого 2020 року № 4-2561/15-20СГ, не врахувало, що предметом дослідження у адміністративній справі № 160/1636/19 був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений Приватним підприємством «Земельний ресурс» у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році було надано проект землеустрою, розроблений у 2019 році. Зазначені проекти істотно відрізняються за змістом, у тому числі конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки.

Отже, під час розгляду та затвердження проектної документації у 2020 році у

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для врахування рішення Дніпровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1636/19.

ОСОБА_1 не виявила бажання займатися особистим селянським господарством, а відчуження земельної ділянки ТОВ «Сегеста» штучно спрямоване на заволодіння товариством спірною земельною ділянкою, що дає підстави для висновку про її використання не за цільовим призначенням, що порушує права Вербківської об`єднаної територіальної громади.

Прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2561/15-20СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0779 від 19 березня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку;

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0779) площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову прокурора до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста», ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не встановлено порушення передбаченої законом на час виникнення спірних правовідносин процедури отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тому відсутні правові підстави для втручання у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах.

Суди вважали, що оспорюваний договір не може порушувати конституційні права територіальної громади, бо громада не володіла земельною ділянкою, оскільки сільська рада прийняла рішення про повернення ділянки у власність держави і її було вилучено за актом прийому-передачі земельних ділянок. Доказів порушення публічного порядку при укладанні договору прокурор суду не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року заступник прокурора Дніпровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

14 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

25 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині моменту переходу права власності та розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення у справі № 160/3584/19 як на преюдиційне, оскільки предметом дослідження у цій справі був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , розроблений Приватним підприємством «Земельний ресурс» у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році був поданий проект землеустрою, розроблений у 2019 році. При цьому вказані документи істотно відрізняються за змістом, у тому числі конфігурацією та місцем розташування запитуваної земельної ділянки. Під час розгляду та затвердження проектної документації у 2020 році у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для врахування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 у справі № 160/3584/19. Оцінку відповідності поданого проекту вимогам законодавства надано не було.

Вказує, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_2 було не набуття права власності на спірну земельну ділянку, а передача її у власність юридичної особи ТОВ «Сегеста». Зазначає, що аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив площею майже 85 га.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень процесуальних норм права.

У серпні 2023 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду додаткові пояснення щодо обставин, викладених у касаційній скарзі, у яких товариство просило касаційну скаргу заступника керівника Дніпровської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У жовтні 2023 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі частин четвертої, п`ятої статті 396 ЦПК України.

У травні 2024 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі та клопотання про закриття касаційного провадження на підставі частин четвертої, п`ятої статті 396 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Вказана ділянка перебувала у власності держави та у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також ділянка перебувала у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

21 грудня 2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ спірну земельну ділянку передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківська сільська рада) Павлоградського району у комунальну власність, про що 21 грудня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківською сільською радою складено акт приймання-передачі.

Вербківська сільська рада не ухвалювала рішень щодо прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно, і заяв, щодо внесення змін до Державного земельного кадастру України, Вербківська сільська рада не направляла.

29 серпня 2019 року Вербківська сільська рада прийняла рішення № 590-38/VII «Про клопотання щодо виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з акта приймання-передачі від 21 грудня 2018 року».

03 жовтня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ» внесено зміни до пункту 1 наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ у частині загальної площі, а саме: замінено «7805,5902 га» на «7523,7159 га».

Виключено з додатку до акта від 21 грудня 2018 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.

ОСОБА_1 зверталася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області для отримання земельної ділянки.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 серпня 2016 року № 4-4633/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

26 травня 2017 року ОСОБА_1 подала для затвердження до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області розроблену документацію із землеустрою.

Листом від 29 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Цю відмову ОСОБА_1 оскаржила у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка полягала у невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проектів землеустрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

У резолютивній частині вказаного рішення відсутні посилання на те, яку саме земельну ділянку слід відвести ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2561/15-20-СГ затверджено проект землеустрою від 2019 року щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0779, для ведення особистого селянського господарства.

У наказі є посилання на рішення адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 , у якому є посилання на іншу земельну ділянку.

Земельна ділянка знаходилась у власності держави, оскільки встановлено факт того, що сільська рада прийняла рішення про повернення ділянки у власність держави і її було вилучено з акта прийому-передачі земельних ділянок від держави до сільської ради.

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0779 проведено 04 березня 2020 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0779), площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстровано за ТОВ «Сегеста».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Сегеста»

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки у ТОВ «Сегеста» є спором про порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичної особи щодо нерухомого майна.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

Отже, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу,визнання недійсним договору купівлі-продажу

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовна заява у цій справі подана керівником Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства фізичною особою - ОСОБА_2 , для подальшої її передачі юридичній особі ТОВ «Сегеста».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник

з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, вимоги про визнаннянезаконним та скасування наказу органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, та вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на мотиви цієї постанови та на її висновки, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Верховний Суд відхиляє клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, для його закриття.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги прокурора, Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, а також залишає витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги за заявником, оскільки часткове закриття провадження у справи та зміна мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не змінила пропорційність задоволених позовних вимог у сторону позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 рокув частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.

Провадження у справі у цій частині закрити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 рокув частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови, а у решті в цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець