Постанова

від 03.09.2024 по справі 367/6682/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року місто Київ.

Справа № 367/6682/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12283/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді (судді-доповідача) Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міськогосуду Київської області від 17 квітня 2024 року (у складі судді Мерзлого Л.В., повний текст рішення складено 18.04.2024 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (надалі Позивач) прийнято на роботу водієм автотранспортного засобу ОСОБА_1 (надалі - Відповідач). 01.10.2020 ТОВ «МАРТОРГСЕРВІС» укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до якого Позивачем прийнято в оренду транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (надалі - Легковий автомобіль). Для ефективного виконання Відповідачем його посадових обов?язків, Позивачем було надано Легковий автомобіль Відповідачу. За Актом прийому-передачі Легкового автомобіля від 01.10.2020 (надалі - Акт прийому-передачі транспортного засобу від 01.10.2020) Позивачем було передано Відповідачу, а Відповідачем прийнято Легковий автомобіль. Транспортний засіб передано в справному та укомплектованому стані, без зовнішніх пошкоджень. Одночасно, разом з автомобілем були передані наступні документи: Технічний паспорт НОМЕР_5, поліс ОСАГО та ключі у кількості 2 комплектів. Легковий автомобіль використовувався у діяльності Позивача, зокрема, для службових поїздок та перевезення малогабаритних вантажів. З огляду на те, що оренда автомобіля передбачала використання транспортного засобу лише для господарської діяльності Позивача, використання Відповідачем Легкового автомобіля в особистих цілях була заборонена. У неробочий час Легковий автомобіль знаходився на стоянці за адресою: м. Ірпінь, вул. Західна. Таким чином, Відповідач користувався майном, орендованим Позивачем. Прийняття Відповідачем Легкового автомобіля за Актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.10.2020 передбачало, у тому числі, збереження, правильне та раціональне використання Відповідачем переданого йому Легкового автомобіля. Разом з тим, прийнявши від Позивача за Актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.10.2020 Легковий автомобіль, Відповідач взяв на себе зобов?язання стежити за технічним станом автомобіля, забезпечувати коректне плавне професійне водіння автомобіля, схоронність Легкового автомобіля та інші дії, направлені на забезпечення безпечної експлуатації Легкового автомобіля.

У робочий день 01.06.2021 Відповідач не приступив до роботи, не повідомив Позивача про причини відсутності на роботі. 02.06.2021 керівник Позивача був вимушений прибути за місцем проживання Відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , для з`ясування усіх обставин. Відповідач без будь яких пояснень відмовився виходити на роботу.

Уповноважена особа Позивача - директор ТОВ «МАРТОРГСЕРВІС» зажадав від ОСОБА_1 повернути Легковий автомобіль, технічний паспорт НОМЕР_2 , поліс ОСАГО та ключі у кількості 2 комплектів. Незважаючи на те, що Відповідач, як особа, яка перебуває у трудових відносинах з Позивачем та, відповідно до вимог чинного законодавства, повинна виконувати вказівки керівництва, ОСОБА_1 відмовився виконувати вказівки Позивача та не повернув Легковий автомобіль в добровільному порядку.

З огляду на те, що орендований Легковий автомобіль використовувався Позивачем для господарської діяльності, з метою недопущення додаткових збитків для підприємства за невиконання взятих перед контрагентами зобов?язань, Позивач 03.06.2021 прибув за місцем знаходження автомобіля з автомобілем-евакуатором для транспортування Легкового автомобіля. За результатами комісійного обстеження Легкового автомобіля Позивачем було встановлено, що Легковий автомобіль має пошкодження.

Відсутність ключів від Легкового автомобіля у Позивача позбавило змоги транспортувати транспортний засіб самостійно, тому Легковий автомобіль було завантажено на автомобіль-евакуатор та доставлено до станції технічного обслуговування транспортних засобів. Послуги автомобіля-евакуатора по транспортуванню Легкового автомобіля, виготовлення нового комплекту ключів від Легкового автомобіля, виготовлення дубліката технічного паспорту на Легковий автомобіль завдало Позивачу збитків у розмірі 117 282,61 грн.

Звертають увагу на те, що Позивачем на підставі договору оренди від 01.10.2020 №01-10/20 взято в оренду транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_3 для використання у господарської діяльності ТОВ «МАРТОРГСЕРВІС». Позбавлення Позивача можливості використовувати орендований Легковий автомобіль за призначенням призвели до порушення цивільного права Позивача.

До розміру збитків Позивачем віднесено: 114 861,48 грн. - вартість робіт, запчастин (матеріалів) сплачених по рахунку від 18.06.2021 за розблокування транспортного засобу та виготовленню нового комплекту ключів; 1750 грн. - послуги за транспортування автомобілем-евакуатором; 671,13грн. - виготовлення дубліката технічного паспорту, що разом складає 117 282,61 грн.

Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" збитки в розмірі 117 282,61 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року у позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" збитки в розмірі 117 282,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 17 травня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд першої інстанції неналежно оцінив наявні в матеріалах справи докази за неповного з`ясування обставин, що мають значенні для справи, внаслідок чого дійшов хибних висновків про наявність підстав для задоволенню позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції, без належного обґрунтування визнав доведеною ту обставину, що 01.10.2020 року між ТОВ «МАРТОРГСЕРВІС» та відповідачем укладено Акт, який нібито був підписаний Відповідачем. Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги заперечення сторони відповідача, що останній, за весь час перебування з позивачем в трудових відносинах, не підписував жодного документу про прийняття даного транспортного засобу та будь-яких інших. В зв`язку з чим, стороною Відповідача, 15.12.2021 було ініційоване клопотання про витребування до огляду оригіналу даного акту з метою призначення та проведення судової експертизи. Дане клопотання було задоволено судом, витребувано оригінал зазначеного акту, проте стороною позивача не було виконано дану вимогу суду, що свідчить про відсутність підстав для прийняття даного доказу судом.

Звертає увагу, що вказаний Акт так само, як і відповідність підпису на цьому документі мають суттєве значення для вирішення справи по суті, оскільки саме на підставі цього письмового доказу, позивач обґрунтовував виникнення матеріальної відповідальності між ним та відповідачем.

Вказує, що відсутність оригіналу Акту від 01.10.2020 р. була виявлена при переміщенні оригіналів документів з офісного приміщення міста Маріуполя до офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , оф.З. Вказує, що ТОВ «МАРТОРГСЕРВІС» не здійснювало та не здійснює фінансово-господарської діяльності за даною адресою, а тому документи ніколи там не зберігалися. Зміст такого акту має ознаки фабрикування, також і тому, що даним актом від 15.01.2022 р. начебто фіксується відсутність документа, а саме, Договору оренди будівлі №20-10/2020 датованого від 20.10.2022 р.

Зазначає, що кожному співробітнику на підприємстві присвоюється унікальний числовий код (табельний номер). Табельний номер індивідуальний для кожного працівника та обов`язкове зазначається у всіх наказах із кадрових питань. Так, згідно копії Наказу № 16 про прийняття на роботу ОСОБА_1 від 27.08.2020 відповідачу присвоєно табельний номер за номером 00001. Звертаємо увагу, що в даному наказі відсутні дата та підпис Відповідача, що б свідчили про ознайомлення останнього з таким Наказом. А вже в Наказі №6 про припинення трудового договору (контракту) від 14.06.2021 р за ОСОБА_1 значиться абсолютно інший табельний номер НОМЕР_4 , що апріорі неможливо.

Вказує, що матеріали справи №367/6682/21 містять численні суперечності та невідповідності у документальному оформленні доказів наданих позивачем. Так, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем 1 750 грн, які включені в розмір збитків, як послуги за транспортування автомобілем-евакуатором. Вказує, що витрати, пов`язані з виготовленням дублікату технічного паспорту, понесені особою, яка не бере участі у даній справі, а саме ТОВ «М-РЕЙ». Також зазначає, що згідно з платіжним документом, яким підтверджується перерахування коштів на користь надавача послуг ТОВ «Автосаміт на Столичному», значиться призначення платежу : «за ТО автомобіля рахунок №5Т21006396 від 18.06.2021 вт.ч. ПДВ 20% 19143,58 грн.», тоді як Акт наданих послуг датований 23.07.2021 року. Крім того роботи, зазначені в даному акті, відносяться до відновлювальних робіт, а не послуг з технічного обслуговування.

Вважає, що безпідставними та надуманими є твердженні Позивача про те, що Відповідач начебто не з`явився на робочому місці, адже праця водіїв відбувається віддалено. У процесі керування автомобілем водій знаходиться на своєму робочому місці - в салоні автомобіля.

Вказує, що згідно Акту від 03.06.2021 року вбачається, що 03.06.2021 року директор підприємства разом з водієм та помічником керівника прибули за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , звідки й було ніби то евакуйовано службовий автомобіль. Однак, як видно з Акту виконаних робіт Приватного підприємця ОСОБА_3 даний автомобіль було завантажено за зовсім іншою адресою, а саме: АДРЕСА_4 . А у позовній заяві вказано, що службовий автомобіль перебував на парковці за адресою: АДРЕСА_6, хоча фактична адреса місця знаходження парковки: АДРЕСА_5 .

Звертає увагу, що Зі змісту позовної заяви та доказів, долучених до неї, в якості обґрунтування наявності будь-якої матеріальної відповідальності Відповідача, не містило жодного посилання на положення п.7 ч.1 ст.134 КЗпП України, як і будь-яких інших доказів та підтвердження існування матеріальної відповідальності у Відповідача, однак суд першої інстанції застосував такі положення.

Вказує, що всупереч вищевказаної норми позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що на момент ніби то завдання збитків підприємству, відповідач самовільно, без погодження із керівництвом заволодів транспортним засобом і використовував його в особистих цілях.

Вважає, що відповідача вже було притягнуто до часткової матеріальної відповідальності і з його заробітної плати Позивачем були проведені відповідні відрахування

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

30 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ «Марторгсервіс», яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказує, що наявність у період з 27.08.2020 по 14.06.2021 року трудових відносин, передачі легкового автомобіля у фактично постійне користування для службових цілей підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зазначає, що до позовної заяви було додано, а судом перевірено при дослідженні доказів всі первинні документи на підтвердження заявленої суми збитків.

Вказує, що твердження відповідача про виключне його підпорядкування заступнику директора ОСОБА_4 є викривленням фактів та доказів, оскільки в ході допиту в якості свідка директора підприємства ОСОБА_5 , останнім було повідомлено суд, що ОСОБА_1 безпосередньо підпорядковувався тільки йому.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача - ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" прийнято на роботу водієм автотранспортного засобу ОСОБА_1 , що стверджується наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу №16 від 27.08.2020. Наказ видано за підписом керівника підприємства ОСОБА_9

01.10.2020 ТОВ "Марторгсервіс" в особі директора ОСОБА_9 укладено договір оренди транспортного засобу № 01-10/20, відповідно до якого, а також відповідно до Акту прийому-передачі транспортного засобу до Договору оренди №01-10/20 від 01.10.2020, Товариством прийнято в оренду транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

В Акті прийому-передачі транспортного засобу від 01.10.2020 зазначено про те, що ТОВ "Марторгсервіс" в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_1 уклали цей акт про те, що транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , переданий ОСОБА_1 Транспортний засіб передано в справному та укомплектованому стані, без зовнішніх пошкоджень. Одночасно, разом з автомобілем були передані наступні документи: Технічний паспорт НОМЕР_5, поліс ОСАГО та ключі у кількості 2 комплектів. Суд звертає увагу, на те, що твердження представника відповідача про те, що даний акт не підписувався ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи та стороною відповідача ніяким чином не доведено не справжність даного документу.

Згідно Акту про результати службового розслідування від 03.06.2021, проведеного ТОВ «Марторгсервіс», засвідченого директором Товариства ОСОБА_9, членами комісії: помічником директора ОСОБА_10 , водія ОСОБА_11 , вбачається, що з 01.06.2021 по 03.06.2021 водій ОСОБА_1 не з`явився на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 2, оф. 62. 01.06.2021 о 17.40 год директор ОСОБА_9 телефонував водію ОСОБА_1 в присутності співробітників Товариства з вимогою надати пояснення щодо причин невиходу на роботу 01.06.2021, а також з вимогою 02.06.2021 вийти на роботу та повернути автомобіль, проте останній відмовився. 02.06.2021 директор ОСОБА_9 з водієм та помічником виїхали за адресою проживання ОСОБА_1 . При зустрічі з ОСОБА_1 директор вимагав пояснення стосовно невиходу на роботу водієм та передачі автомобіля останнім, на що була отримана відмова. 03.06.2021 директор ОСОБА_9 , водій ОСОБА_11 та помічник директора виїхали за адресою: АДРЕСА_3 , з автомобілем-евакуатором для евакуації службового автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . По приїзду на місце стоянки автомобіля, було виявлено, що автомобіль має пошкодження в результаті ДТП, про яке ОСОБА_1 не повідомив. Також автомобіль знаходився на платній стоянці без 2-х комплектів ключів, технічного паспорта і страхового поліса. Водій ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав, тому директором було прийнято рішення про евакуацію автомобіля. На основі установлених фактів комісія прийшла до висновку про те, що водієм ОСОБА_1 було допущено неналежне виконання своїх службових обов`язків, що стало причиною пошкодження матеріальних цінностей, наданих працівнику. Враховуючи викладене, комісія пропонувала притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення трудових обов`язків, що призвело до збитків в розмірі 117282,61 грн.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що він є колишнім директором ТОВ «Марторгсервіс». В травні 2021 ОСОБА_1 працював водієм товариства, на роботу не вийшов. В телефонному режимі на прохання віддати автомобіль, ключі та документи, останній не захотів цього робити. Тоді було прийнято рішення забрати автомобіль на евакуаторі, автомобіль був знайдений, оскільки на ньому стояла охоронна система. Ключі та документи ОСОБА_1 не віддав, в результаті чого Товариство понесло збитки, так як прийшлось відновлювати ключі і документи. ОСОБА_1 підпорядковувався директору товариства, а не заступнику директора ОСОБА_4 Ніяких пояснень ОСОБА_1 директору не надавав, лікарняних також не було.

В судовому засіданні також було допитано свідка ОСОБА_4 , який суду показав, що був заступником директора ТОВ «Марторгсервіс», був прямим керівником ОСОБА_1 ОСОБА_1 підвозив ОСОБА_4 біля 4.30 ранку додому, в 11.00 ранку поскаржився на погіршення стану здоров`я і ОСОБА_4 дозволив йому не вийти на роботу 1-2 червня, автомобіль ОСОБА_4 забрати не зміг, забрав ключі від автомобіля, сам автомобіль залишився на парковці.

Разом з тим, суд зазначає про те, що згідно Статуту ТОВ «Марторгсервіс», затвердженого 15.01.2020, директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Загальних зборів учасників Товариства. Твердження представника відповідача про те, що водій ОСОБА_1 підпорядковувався у свої роботі заступнику директора - ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Представник відповідача також звертав увагу суду на той факт, що згідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, 22.04.2021 відбулася ДТП за участі ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Таким чином, представник відповідача зазначав про те, що дана обставина спростовує факт передачі вказаного автомобіля ОСОБА_1 , а також підтверджує, що матеріально-відповідальною особою за даний автомобіль був ОСОБА_12 .

Разом з тим, суд зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_12 є матеріально-відповідальною особою за транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Наказом (розпорядженням) № 6 від 14.06.2021 за підписом керівника підприємства ОСОБА_9 . ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КЗпПУ.

Згідно рахунку-фактури від 18.06.2021 вартість робіт, запчастин (матеріалів), сплачених за розблокування транспортного засобу та виготовлення нового комплекту ключів становить 114 861,48 грн. Відповідно до платіжного доручення №6911 від 30.06.2021, ТОВ «Марторгсервіс» було сплачено на рахунок ТОВ «Автосаміт на Столичному» згідно рахунку-фактури від 18.06.2021 суму коштів в розмірі 114861,48 грн.

Крім того, ТОВ «Марторгсервіс» понесло витрати на послуги за транспортування автомобілем-евакуатором в розмірі 1750 грн згідно акту виконаних робіт 03.06.2021 та 671,13 грн. за виготовлення дубліката технічного паспорту.

В загальному - сума понесених збитків складає 117 282,61 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач перебував в трудових відносинах з позивачем та йому було передано для службового користування автомобіль , разом з тим, відповідач безпідставно відмовився повертати автомобіль директору, чим завдав збитки підприємству, що полягали у виготовленні нового комплекту ключів, витрат на евакуацію транспортного засобу та виготовлення нових документів.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Згідно з ч 1, 2 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ч 1, 2, 4 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

У ст.131 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 КЗпП України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Зокрема п 1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1цьогоКодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Згідно з ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (ч 1, 2 ст.77 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши надані сторонами докази, районний суд дійшов помилкового висновку, що позивач довів факт спричинення збитків у заявленому позивачем розмірі, з вини відповідача, внаслідок не виконання ним своїх трудових обов`язків.

Так, позивачем на підтвердження своїх доводів надано акт про результати проведення службового розслідування, відповідно до якого при зустрічі з водієм ОСОБА_1 директор вимагав здати закріплений за водієм службовий автомобіль TOYOTA PRADO, державний номер НОМЕР_1 , ключі, технічний паспорт та поліс, на що отримав відмову. Відповідно до даного акту директор ОСОБА_5 , водій ОСОБА_11 та помічник керівника ОСОБА_10 3 червня 2021 року виїхали за адресою: АДРЕСА_3 з автомобілем-евакуатором та вилучили службовий автомобіль. Акт було складено директором ОСОБА_5 , водієм ОСОБА_11 та помічником керівника ОСОБА_10 .

Разом з тим такі обставини суперечать наявним в матеріалах доказах. Так, відповідно до Акту виконаних робіт 3 червня 2021 року було евакуйовано автомобіль TOYOTA PRADO, державний номер НОМЕР_1 з адреси АДРЕСА_4 (том 1, а.с 42).

Також, відповідно до Табелю обліку робочого часу за червень 2021 року вбачається, що у директора товариства ОСОБА_9 3 червня 2021 року був вихідний день.

Враховуючи наведене, обставини, зазначені у Акті про результати проведення службового розслідування, не узгоджуються з іншими доказами та обставинами встановленими судом, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом на підтвердження доводів позивача.

На підтвердження факту передачі транспортного засобу відповідачу на відповідальне зберігання, позивачем було надано акт від 01.10 2020 року. Відповідач заперечував факт підписання вказаного акту і просив суд витребувати у позивача його оригінал з метою дослідження його підпису шляхом проведення експертизи. Після чого позивач на вимогу суду оригіналу такого документу не надав пославшись на його втрату.

В судовому засідання лише директор позивача ОСОБА_9 , будучи допитаним в якості свідка підтвердив, що він в телефонному режимі просив відповідача повернути автомобіль, повернути ключі та документи від транспортного засобу у зв`язку з невиходом відповідача на роботу. Інших належних та допустимих доказів про те, що позивач висував відповідачу усну чи письмову вимогу повернути автомобіль, ключі та документи матеріали справи не містять.

Суд не надав належної оцінки таким свідченням з огляду на те, що такий свідок є прямо заінтересованою особою у вирішенні спору на користь товариства з огляду на те, що на розгляді в суді знаходиться спір щодо поновлення відповідача на роботі, через його незаконне звільнення.

Крім того, свідок ОСОБА_12 , який обіймав посаду заступника директора позивача підтвердив суду, що він дозволив відповідачу 01-02 червня 2021 року не виходити на роботу , так як останній виконував обов`язки водія в ночі напередодні і мав погане самопочуття, а також показав що забрав ключі від автомобіля. Також матеріалами справи доведено, що транспортний засіб, за розблокування якого та виготовлення нового комплекту ключів та евакуацію якого позивач просив стягнути збитки з відповідача був пошкоджений в ДТП, під час керування ним ОСОБА_12 , що свідчить про те, що автомобілем користувався як водій так і один з керівників позивача.

За відсутності належних та допустимих доказів висунення відповідачу вимоги щодо повернення ключів та документів на транспортний засіб, окрім показів свідка, який є прямо зацікавленою особою, відсутні підстави вважати, що розблокування транспортного засобу керівником товариства, а також евакуація автомобіля та виготовлення нового технічного паспорту є наслідком винної поведінки саме відповідача, а не прийнятим на власний розсуд рішенням керівника, яке і призвело до таких витрат товариства.

З матеріалів справи вбачається наявність конфлікту між директором та заступником товариства, щодо права володіння транспортним засобом, а також спір щодо підпорядкування водія, вказане лише доводить позицію відповідача, що він не вчиняв жодних протиправних дій, які стали наслідком спричинення збитків позивачу, які були з нього безпідставно стягнуті судом.

Оцінивши всі докази в їх сукупності апеляційним судом встановлено, що позивач не довів вину відповідача у спричиненні збитків, що виключає його відповідальність , яка передбачена ст.132 КЗпП України.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що апеляційним судом встановлено факт недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3 405 грн. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду, апеляційну скаргу було задоволено повністю з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 405,00 грн

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 405,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська