Постанова

від 10.09.2024 по справі 127/19928/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19928/24

Провадження № 22-ц/801/1759/2024

Категорія: 11

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Северин Яни Володимирівни

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Іщук Т.П.

у справі №127/19928/24

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зодчих-11» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Зодчих-11» звернулося в міський суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, яким просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні частиною приміщення технічного поверху, що є спільним майном будинку, шляхом приведення до переднього стану.

Одночасно із цим позовом подано заяву про його забезпечення, шляхом накладення арешту наквартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року, яке набрало законної сили 13 квітня 2023 року, скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Зодчих-11» від 20 жовтня 2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Вінницької міської ради від 12 квітня 2018 року №783 «Про надання ОСОБА_1 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції квартири АДРЕСА_2 з приєднанням частини приміщень технічного поверху в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 », визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту від 17 квітня 2018 року №659 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва реконструкції квартири АДРЕСА_2 з приєднанням частини приміщень технічного поверху в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 », тобто судом було визнано незаконним привласнення ОСОБА_1 частини приміщень технічного поверху.

Отже після рішення суду відповідач повинна в силу положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» привести частину технічного поверху до попереднього стану, однак жодних дій не вчинила, а вимогу ОСББ «Зодчих-11» проігноровано. Натомість позивачем виявлено, що відповідач розмістила оголошення про продаж об`єкту нерухомості, тобто відповідач бажає реалізувати свою квартиру з частиною приміщень технічного поверху площею 51 кв АДРЕСА_3 , а відтак є необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2024 року заяву задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

12 липня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Северин Я.В., подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, а зміст самої заяви про забезпечення позову щодо обставин спростовується доданими до неї матеріалами.

Вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що квартира на яку накладено арешт, належить на праві власності ОСОБА_1 оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначає, що ОСОБА_1 не здійснювала жодного привласнення частини технічного приміщення і вказане мано не приєднане до її квартири, а є окремим об`єктом нерухомості з окремим входом та доступу до нього ОСОБА_1 не має.

Відповідно до судового рішення у справі №127/34807/19 судом визнано незаконними та скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Зодчих-11» від 20 жовтня 2017 року, рішення виконкому Вінницької міської ради від 12 квітня 2018 року №783 «Про надання ОСОБА_1 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції квартири АДРЕСА_2 з приєднанням частини приміщень технічного поверху в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 », наказ Департаменту від 17 квітня 2018 року №659 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва реконструкції квартири АДРЕСА_2 з приєднанням частини приміщень технічного поверху в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 ». Зміст вказаного рішення не вказує на те, що судом визнано незаконним привласнення ОСОБА_1 частини приміщення технічного поверху.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Люлик Р.І. просить ухвалу суду залишити без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 24 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Северин Я.В. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах викладених в ній та просила задовольнити скаргу.

Представник позивача - адвокат Люлик Р.І. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду без змін.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що арешт майна відповідача до якого входить частина технічного поверху, яка є предметом спору у цій справі, є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам .

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпеченняпозову являєсобою сукупністьвстановлених закономзаходів,що вживаютьсясудом заклопотанням осіб,які берутьучасть усправі,якщо уних існуютьпобоювання,що виконанняухваленого усправі рішеннявиявиться умайбутньому утрудненимчи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Однак, крім з`ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з`ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).

У справі встановлено, що предметом заявленого позову є усунення перешкод у користуванні спільним майном будинку, зокрема, частиною приміщення технічного поверху, що приєднана до квартири відповідача.

Станом на час звернення до суду зі заявою про забезпечення позову квартира АДРЕСА_1 перебуває у володінні ОСОБА_1 та є зареєстрованим місцем проживання останньої, що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при поданні позову про усунення перешкод в користуванні майном, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Посилання апелянта на те, що приміщення технічного поверху площею 51 кв. м. є окремим об`єктом нерухомості, не входить до складу квартири, на яку накладено арешт, не спростовують необхідності накладення арешту на неї, так як згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 намагалася об`єднати зазначене приміщення з належною їй квартирою (між квартирою і приміщенням було облаштовано двері) й ухиляється від виконання рішення господарського суду про приведення технічного приміщення в попередній стан.

Наведений вид забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення його позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Северин Яни Володимирівни залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин