Рішення

від 08.08.2024 по справі 479/808/23

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/808/23

2/479/40/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 серпня 2024 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Репушевської О.В.,

за участі секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро в порядку загального позовногопровадження, цивільнусправу №479/808/23за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "БОІ Агро" про визнання недійсним договору оренди землі, розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику,

у ч а с н и к и с п р а в и:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Споришев М.О., за ордером серія ВН №1260864

від 31 липня 2023 року,

відповідач Фермерське господарство "БОІ Агро",

представник відповідача адвокат Родіонова В.Є., за ордером серія ВЕ №1092732

від 10 липня 2023 року,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовними вимогамидо Фермерськогогосподарства "БОІАгро" про визнання недійсним договору оренди землі, розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику. В обґрунтування позову зазначено, що вона є власником земельної ділянки площею 3,5687 га, кадастровий номер 4823955000:01:000:0017, що розташована в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського(Кривоозерського) району Миколаївської області, яка перебуває в оренді ФГ "БОІ Агро", на підставі договору оренди землі №б/н, укладеного 12 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "БОІ Агро". Посилаючись на те, що договір оренди був укладений на строк 10 років, після закінчення вказаного строку позивач звернулась до ФГ "БОІ Агро" про повернення земельної ділянки, однак дізналась, що строк дії договору складає 49 років, тому вказаний договір вона особисто не підписувала, кошти за договором не отримувала. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно положень ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст.89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Так, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як згідно положень ч.1 ст.215 ЦК України, так і положень ст.ст.229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Разом з тим, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Положеннями ч.1 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За положеннями ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно положень ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог положень ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,5687 га, кадастровий номер 4823955000:01:000:0017, що розташована в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського(Кривоозерського) району Миколаївської області, що підтверджено даними Державного акту на право власності на землю серія Р2 №571106, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 24 листопада 2004 року(а.с.13), даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227874961, виданого 13 жовтня 2020 року(а.с.16).

12 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписала із ФГ "БОІ Агро" договір оренди землі б/н, площею 3,569 га, кадастровий номер 4823955000:01:000:0017, що розташована в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області(а.с.9).

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Кривоозерському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №482390004002303 від 09 листопада 2012 року(а.с.11), що підтверджується даними Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 38633031 від 08 жовтня 2020 року(а.с.16).

Позивач як на підставу позовних вимог посилається на те, що вказаний договір оренди був укладений строком на 10 років, а не на 49 років.

Згідно п.8 Договору оренди вказано, що договір укладено на 49 років(а.с.9), що також підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227874961, виданого 13 жовтня 2020 року(а.с.16).

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року за клопотанням представника позивача призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/115-24/5781-ПЧ від 22 квітня 2024 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, наданим судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Кривонос І.Є., досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у розділі "Підписи сторін" на третьому аркуші договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та фермерським господарством "БОІ Агро", виконаний ОСОБА_1 (а.с.156-161).

Відповідно до копії відомостей про нарахування та видачі орендної плати за оренду паїв за період з 2019 по 2022 рік ОСОБА_1 отримувала орендну плату, що підтверджується її підписами(а.с.27-32).

Таким чином, позивачем за позовом не доведено обставину, що вона оспорюваний договір оренди землі б/н від 12 вересня 2011 року не укладала.

Також судом не встановлено обставин для розірвання договору оренди землі б/н від 12 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "БОІ Агро" та відповідно повернення земельної ділянку власнику.

Згідно положень ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно положень ч.ч.1-2ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доводи ОСОБА_1 та її представника про непідписання та неукладення договору оренди землі б/н від 12 вересня 2011 року, є недоведеними, не підтверджуються відповідними доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях.

Згідно положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Разом із тим, ч.ч.1-2 ст.141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно положень ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Із матеріалів справи вбачається, що між адвокатом та відповідачем по справі укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0703/23-2/Д від 03 липня 2023 року(а.с.63). Згідно даних платіжної інструкції №223 від 11 липня 2023 року відповідач сплатив послуги за надання правничої допомоги в розмірі 5500 грн.(а.с.62)

За вказаних обставин, враховуючи вимоги закону та усталену судову практику, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної роботи адвокатом, часом витраченим на надані послуги, суд приходить до переконання про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5500 грн. з позивача на користь відповідача, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства "БОІ Агро" про визнання недійсним договору оренди землі, розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерськогогосподарства "БОІАгро" витрати по оплаті правової дороги в розмірі 5500 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено - 08 серпня 2024 року.

Суддя :