Постанова

від 06.11.2024 по справі 479/808/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.11.24

22-ц/812/1550/24

Справа №479/808/23 Головуюча у 1-й інстанції Репушевська О. В.

Провадження № 22ц/812/1550/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

6 листопада 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Горенко Ю. В.,

за участю: представниці відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Репушевської О. В. в залі суду в смт. Криве Озеро Миколаївської області о 14 годині 09 хвилині із складенням його повного тексту 10 серпня 2024 року по справі

за позовом

ОСОБА_2

до Фермерського господарства (далі ФГ) «БОІ Агро»

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

розірвання договору оренди та зобов`язання

повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ФГ «БОІ Агро» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено між сторонами 12 вересня 2011 року, його розірвання та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 3,569 га, яка розташовані в межах території Кривоозерської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У вересні 2011 року позивачкою укладено договір оренди належної їй земельної ділянки з ФГ «БОІ Агро» строком на 10 років, однак звернувшись до орендаря з проханням про повернення земельної ділянки отримала відмову, та у травні 2023 року дізналась, що договір укладено строком на 49 років.

Посилаючись на те, що вона договір зі строком дії у 49 років не підписувала, звернулася до суду із цим позовом, у якому одночасно просила визнати договір недійсним та його розірвати, і повернути земельну ділянку.

У відзиві на позовну заяву відповідач ФГ «БОІ Агро» вважало позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що позивачкою вчинено конклюдентні дії щодо прийняття договору оренди без зауважень, оскільки вона кожного року отримує орендну плату.

Крім того сторонами досягнуто згоди щодо подальшого продажу земельної ділянки, за який позивачкою уже отримано грошові кошти, але договір купівлі-продажу не оформлений через дію мораторію, карантинні обмеження та воєнний стан.

Також вважав обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права неефективним, оскільки згідно із висновками Великої Палати Верховного суду, зробленими при розгляді справи №145/2047/16-ц правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнано судом недійсним.

Крім того пред`явлення одночасно позовних вимог про визнання договору недійсним та розірвання договору оренди, а також зобов`язання повернути земельну ділянку є взаємовиключними та суперечать одна іншій.

Зазначало про пропуск строків для звернення із цим позовом до суду, оскільки земельну ділянку передано в оренду у 2011 році, та з часу укладення договору жодних претензій позивачка не заявляла, а тому просило про застосування позовної давності до позову. Посилалося на відповідну судову практику.

У серпні 2023 року позивачка звернулась з заявою про забезпечення доказів, в якій просила про витребування оригіналу розписки від 1 серпня 2011 року, оригіналу договору оренди земельної ділянки та оригіналів документів, які подавалися для його укладення.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 3 серпня 2023 року клопотання позивачки задоволено, ухвалено про витребування оригіналів документів.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 8 листопада 2023 року задоволено клопотання позивачки, заявлене від її імені представником, про призначення у справі почеркознавчої експертизи, постановлено про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2023 року відновлено підготовче провадження задля вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2023 року клопотання експерта задоволено, усунуто описки в ухвалі суду про призначення експертизи та визначено перелік документів, які слід дослідити експерту. До отримання висновку експерта провадження у справі зупинено.

У січні 2024 року до Кривоозерського районного суду Миколаївської області надійшов висновок експертизи.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2024 року у справі відновлено підготовче провадження.

У березні 2024 року позивачка, діючи через свого представника, звернулась з клопотанням про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2024 року клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи задоволено, у справі призначено повторну почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науководослідному експертнокриміналістичному центру МВС України. Провадження у справі зупинено.

У квітні 2024 року до місцевого суду надійшов висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи та ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року підготовче провадження у справі відновлене.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з необґрунтованості позовних вимог за підтвердженням особистого підписання позивачкою, оспореного нею договору .

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що судом порушено її право на захист, оскільки її представник не зміг прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з систематичним відключенням світла.

Крім того вона не згодна з висновком повторної почеркознавчої експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав її доводи необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, переважно з аргументів зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки із кадастровим номером 4823955000:01:000:0017, площею 3,569 га, розташованої в межах території Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області із цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 571106 (а.с.13).

12 вересня 2011 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, та того ж дня ділянку передано орендарю за актом прийому передачі (а.с.10-11, 12). Договір підписано від імені сторін, зокрема, самою позивачкою за допомогою проставлення особистого підпису.

На виконання умов вказаного договору оренди відповідачем сплачувалася орендна плата у грошовій формі, сплачувались відповідні податки та збори на виконання орендарем обов`язків податкового агента (а.с.27-60).

Згідно з висновком експерта МВ ОНДІСЕ №23-5939 від 15 січня 2024 року встановити чи виконано підпис від імені орендодавця у спірному договорі оренди позивачкою чи іншою особою не виявилось можливим за відсутності у наданих для дослідження зразках її підпису розбіжних ознак, які достовірно можуть свідчити про виконання підпису не особисто позивачкою, а будь-якою стороннього особою (а.с.122-130).

Втім, за висновком експерта МНДЕКЦ № СЕ-19/115-24/5781-ПЧ від 22 квітня 2024 року під час виконання повторної судової експертизи та у зв`язку з наданням додаткового зразку підпису ОСОБА_2 у оригіналі її розписки від 1 серпня 2011 року (а.с.137), встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» спірного договору оренди виконаний ОСОБА_2 (а.с.157-161).

За такого, наведені позивачкою обґрунтування щодо не підписання нею договору оренди строком на 49 років, як одночасної підстави для визнання його недійсним та розірвання, правильно визнані судом першої інстанції безпідставними.

Саме 1 серпня 2011 року позивачкою складено розписку про отримання нею від керівника ФГ «БОІ Агро» ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 12000 грн в рахунок продажу належної їй земельної ділянки (а.с.137), яка як оригінал зразку підпису оредодавиці на час укладення спірного договору оренди надана відповідачем для дослідження експерту в якості доказу спростування доводів ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно положень частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкторенди (кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У відповідності до частини 2 статті 15 вищевказаної статті відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положень статей 102, 103ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1,2 статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, аналізуючи наведені норми процесуального права, слід дійти висновку, що позивачкою, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про не підписання нею договору оренди земельної ділянки строком 49 років.

Належним доказом щодо відсутності підпису сторони у письмовому примірнику оригіналу договору оренди, що може підтвердити наявність чи відсутність її волевиявлення на укладення договору на визначених у ньому умовах, є, у розумінні положень статей 76, 77, 80, 102 ЦПК України, - судова почеркознавча експертиза.

Саме за висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/115-24/5781-ПЧ від 22 квітня 2024 року достеменно встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» договору оренди виконаний самою позивачкою та такі висновки не спростовуються змістом першої судово-почеркознавчої експертизи, якою не надано однозначного висновку за поставленими судом питаннями та за відсутністю достатності оригіналів зразків підпису позивачки на час підписання нею спірного договору, яке усунуто при призначенні повторної експертизи.

Інших обставин, які б свідчили про підставу для визнання такого договору недійсним чи його розірвання позивачкою не наведено, а уся її поведінка протягом строку дії цього договору свідчила про усвідомленість ОСОБА_2 обставин щодо його укладання, визнання за таким договором прав та обов`язків сторін, отримання орендної плати, відсутність будь-яких заяв щодо бажання або небажання пролонгації укладеного договору.

У відповідності до частини 2 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Таким чином підстав для дострокового розірвання договору оренди позивачкою не наведено, та такі вимоги, одночасно заявлені як про визнання договору оренди недійсним з підстав його не укладення та його дострокове розірвання є взаємовиключними.

Зазначені обставини були правильно встановлені судом першої інстанції та до них було застосовано відповідні норми матеріального права.

Доводи позивачки про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, пов`язаних з не допуском її представника до участі в судовому засіданні через відключення світла, що є порушенням її права на захист, не є слушними, так як її представник належним чином повідомлявся судом про дату та час слухання справи, заяв та клопотань про її відкладення, зокрема судового засідання 1 серпня 2024 року, у якому постановлено судове рішення за особистою участю позивачки, на адресу суду не направляв. Заяв та клопотань від позивачки про відкладення цього ж судового засідання за відсутності її представника нею суду не надано, а отже судом першої інстанції цивільна справа, яка ініційована ОСОБА_2 , розглянута з дотриманням її процесуальних прав.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. Процесуальних порушень, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення у відповідності до частини 3 статті 376 ЦПК України колегією суддів не встановлено

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова