Ухвала

від 29.08.2024 по справі 331/569/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

29.08.2024

Справа № 331/569/24

Провадження № 1-кс/331/1746/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29серпня 2024року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старший лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 42022082070000051 від 01.09.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором який здійснює процесуальне керівництво, про арешт майна по кримінальному провадженню № 42022082070000051 від 01.09.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2ККУкраїни.

В обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022082070000051 від 01.09.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група громадян України використовуючи підконтрольні підприємства, вчиняє умисні дії, спрямовані на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора т.зв. «военно-гражданской администрации Запорожской области» з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки її рішень та дій, направлених на формування та встановлення незаконної окупаційної влади на тимчасово окупованій території Запорізької області, створення її незаконних державних органів влади у сільськогосподарській сфері, зокрема т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Государственный зерновой оператор».

Так, встановлено, що до вказаної групи осіб входить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення своєї протиправної діяльності за сприянням представників вищого керівництва окупаційної адміністрації - «военно-гражданской администрации Запорожской области» здійснив перереєстрацію підконтрольних йому підприємств ТОВ «Агрофірма «Солекс» (ЄДРПОУ 31676746) під назвою: «ООО «Агрофирма «Солекс» (ОГРН 1229000004045 от 20.03.2023) та ТОВ «Оріяна-Агро» (ЄДРПОУ 33005220) під назвою: «ООО «Орияна-Агро» (ОГРН 1229000001670 от 20.03.2023) та в подальшому налагодив їх роботу.

26.07.2024 слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області за погодженням з Запорізькою обласною прокуратурою складено та 30.07.2024 повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Оріхів Запорізької області, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_2 , який не є особою, щодо якої, згідно ст. 480 КПК України, передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування встановлено, що у підозрюваного

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності наявне наступне майно:

-транспортний засіб, автомобіль марки «BMW», моделі «120I», з д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, білого кольору, з Vin-кодом НОМЕР_2 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з п. 7 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відтак, санкцією ч. 4 ст.111-1 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлений про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, з урахуванням санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України, орган досудового розслідування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.

У цей час незастосування заборони або обмеження в користуванні, розпорядженні наведеним вище майном підозрюваного може призвести до: їх перереєстрації на інших фізичних або юридичних осіб, а отже неможливості забезпечити їх спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, тобто спричинення істотної шкоди інтересам держави.

Окрім того, наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище переліку майна підозрюваного ОСОБА_5 з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації, орган досудового розслідування вважає за доцільне, здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення про це підозрюваного та сторону захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.

Слідчий у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.

Вивчивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає за необхідне розглянути клопотання за відсутності володільця майна, з метою запобігання перереєстрації права власності на транспортний засіб на іншу особу.

Вивчивши матеріали справи слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 5ст. 171 КПК Україниз клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При дослідженні матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що стороною кримінального провадження, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, через що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Накласти арешт на майно шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

-транспортний засіб, автомобіль марки «BMW», моделі «120I», з д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, білого кольору, з Vin-кодом НОМЕР_2 .

Виконання ухвали доручити співробітникам УСБУ в Запорізькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1