Ухвала

від 11.09.2024 по справі 501/398/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 501/398/23

провадження № 61-7243ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгрейнтермінал»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

14 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, який продовжувався ухвалою від 25 липня 2024 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Проте нова редакція касаційної скарги так і не містить чітких посилань, на підставі якого (яких) саме пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України подається скарга.Натомість в уточненій касаційній скарзі є вказівка на пункт 1 статті 389 ЦПК України, проте незрозуміло, пункт 1 якої саме частини зазначеної статті має на увазі заявник, оскільки стаття 389 ЦПК України містить чотири частини, у трьох з яких є пункт 1.

Таке посилання не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що, отримуючи в канцелярії Одеського апеляційного суду копію постанови від 18 березня 2024 року, він не сплачував судовий збір за повторну видачу судового рішення та вважає, що наведений факт свідчить про видачу йому копії оскаржуваної постанови вперше. Також посилається на ухвали Верховного Суду в інших справах, у яких було поновлено строк на касаційне оскарження.

Слід зазначити, що в ухвалі Верховного Суду від 25 липня 2024 року про продовження строку для усунення недоліків було зазначено про необхідність наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження (довідка апеляційного суду щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року (а не у відповідь на заяву про видачу копії такої постанови) та щодо отримання/неотримання останнімкопії такої постанови). Проте наведеного заявником виконано не було.

Зазначені заявником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обставини не свідчать про недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.

Згідно з положеннями частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

З урахуванням наведеного, оскільки недоліки касаційної скарги, вказані в ухвалі Верховного Суду від 25 липня 2024 року, не усунуто, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтям 185, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року визнати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов