Постанова

від 03.09.2024 по справі 947/19349/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1088/24

Справа № 947/19349/21

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката Якових Євгена Володимировича, представника ОСОБА_4 адвоката Прощенка Дениса Володимировича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг» адвоката Потапчук Ганни Вячеславівни на рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТМА» про визнання права власності в порядку спадкування, скасування рішень про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом (обов`язкова частка) після смерті батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне майно:

- 1/8 (одну восьму) частину дачних будівель загальною площею 215,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку загальною площею 38,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- 1/8 (одну восьму) частину нежитлового приміщення загальною площею 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

- 1/8 (одну восьму) частину нежитлового приміщення загальною площею 6,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;

- 1/8 (одну восьму) частину нежитлового приміщення загальною площею 132,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частину нежитлового приміщення загальною площею 100,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 ;

- 10,68 % (сорок два цілих сімдесят п`ять сотих) відсотка частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ». код ЄДРПОУ 34319690, місцезнаходження 65045. місто Одеса, провулок Нечипуренка. будинок 4, розмір статутного капіталу 9 000 000, 00 грн.;

- 12,5 % (дванадцять цілих п`ять десятих) відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», код ЄДРПОУ 23872174, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 49 695, 00 грн.;

- 12,5 % (дванадцять цілих п`ять десятих) відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», код ЄДРПОУ 14284413, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 3 000 000, 00 грн.;

- 12,5 % (дванадцять цілих п`ять десятих) відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТМА», код ЄДРПОУ 34995416, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 100 000, 00 грн.;

- 1/4 (одну четверту) частку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2007 року випуску, об`єм двигуна 4663 куб.см., зареєстрованого 27.09.2007 року, вартість якого не можливо встановити без доступу до транспортного засобу;

- 1/8 (одну восьму) частку транспортного засобу марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см., зареєстрованого 29.12.2009 року.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому рухоме та нерухоме майно.

При цьому, як зазначає позивачка, до дня смерті її батько перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 в період якого подружжя набуло майно, яке було зареєстровано на ОСОБА_7 , а саме:

- дачні будівлі, загальною площею 215,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, загальною площею 38,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 6,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 132,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 100,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 ;

- транспортний засіб марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см., зареєстрованого 29.12.2009 року.

Оскільки таке майно набуте у спільному шлюбі, то після смерті батька відкрилася спадщина на частину належного йому майна.

Крім вищевказаного майна, позивачка також зазначає, що померлому ОСОБА_5 належало на праві особистої власності наступне майно:

- 42,75% відсотків часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ». код ЄДРПОУ 34319690, місцезнаходження 65045. місто Одеса, провулок Нечипуренка. будинок 4, розмір статутного капіталу 9 000 000, 00 грн.;

- 50% відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», код ЄДРПОУ 23872174, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 49 695, 00 грн.;

- 50% відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», код ЄДРПОУ 14284413, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 3 000 000, 00 грн.;

- 50% відсотків частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТМА», код ЄДРПОУ 34995416, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 100 000, 00 грн.;

- транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2007 року випуску, об`єм двигуна 4663 куб.см., зареєстрованого 27.09.2007 року.

Отже, вищевикладене майно є спадковою масою, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 .

Після смерті батька, як стверджує позивачка, вона дізналась, що 14.12.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н.О. було відкрито спадкову справу №8/2020 до майна ОСОБА_5 , на підставі заяви ОСОБА_4 , на користь якої померлий залишив заповіт, яким заповів усе належне йому майно на її ім`я.

Позивачка вказує, що вона, як непрацездатна особа, має право на обов`язкову частку у спадщині, яка залишилась після смерті батька у розмірі половини від того, що б мала право, як спадкоємець за законом, що стало підставою для звернення з відповідною заявою до приватного нотаріуса Машкіної Н.О. про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на обов`язкову частину у спадщині.

Приймаючи вищевикладене право на спадщину, позивачка звернулась до суду з цим позовом та просить суд визнати за нею в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на наведене нею спадкове майно.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60768882 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 132, 5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 44316512.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60768622 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 100, 9 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , номер запису про право власності 44316444.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60769063 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 44317096.

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом, як на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_5 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:

- 1/8 (одну восьму) частку дачних будівель, загальною площею 215,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/8 (одну восьму) частку житлового будинку, загальною площею 38,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 39 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 6,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 132,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 100,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_6 ;

- 1/4 (одну четверту) частку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2007 року випуску, об`єм двигуна 4663 куб.см., зареєстрованого 27.09.2007 року за ОСОБА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку транспортного засобу, марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см., зареєстрованого 29.12.2009 року за ОСОБА_5 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 7566 (сім тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 адвокат Якових Євген Володимирович, представник ОСОБА_4 адвокат Прощенко Денис Володимирович, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг» Потапчук Ганна Вячеславівна подали апеляційні скарги, в яких просять,

- представник ОСОБА_3 адвокат Якових Євген Володимирович рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі;

- представник ОСОБА_4 адвокат Прощенко Денис Володимирович просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі;

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг» адвокат Потапчук Ганна Вячеславівна просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 03.09.2024 року на 15-30 год. представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю«ЄС Консалтінг»адвокат ПотапчукГ.В.не з`явився, про причини не явки не повідомив, заяви про розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку та про відкладення розгляду справи з викладенням відповідних обгрунтувань не подавав.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а представник скаржника навів всі необхідні доводи не згоди з оскаржуваним судом рішення в апеляційній скарзі і нових письмових пояснень не подавав, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Крім того, слід звернути увагу, що справа перебуває на розгляді в судах з вересня 2022 року, а в апеляційному суді з листопада 2023 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов, скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60768882 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 132, 5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 44316512; скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60768622 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 100, 9 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , номер запису про право власності 44316444; скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №60769063 від 05.10.2021 року, винесене 05.10.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, що є підставою для припинення права власності зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС КОНСАЛТІНГ», код ЄДРПОУ 44558263, на нежитлове приміщення загальною площею 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 44317096;

визнаючи за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом, як на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:

- 1/8 (одну восьму) частку дачних будівель, загальною площею 215,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/8 (одну восьму) частку житлового будинку, загальною площею 38,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 39 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 6,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 132,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 100,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_6 ;

- 1/4 (одну четверту) частку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2007 року випуску, об`єм двигуна 4663 куб.см., зареєстрованого 27.09.2007 року за ОСОБА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку транспортного засобу, марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см., зареєстрованого 29.12.2009 року за ОСОБА_5 ;

та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів;

- ОСОБА_3 не зверталасьдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства «Брокерська фірма «БАСТМА», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТМА» із заявами щодо виплати частки спадкодавця, та відповідно жодних рішень про відмову у виплаті частки даними товариствами не приймалось;

-для розрахункувартості часткиучасника товариствамають враховуватисявсі активитовариства,а нелише окремаріч,окремий об`єктбез врахуванняіншого майнатовариства (основнихфондів таоборотних активів,а такожінших цінностей,вартість якихвідображено вбалансі товариства).Звертаючись досуду ізпозовом позивачне булапозбавлена можливостізаявити клопотанняпро проведенняекспертизи зоцінки корпоративнихправ,з метоювстановлення ринковоївартості часткиспадкодавця ОСОБА_5 ,проте,з такимклопотанням досуду незверталася.У суду відсутні правові підстави самостійно визначити частку, яка належить позивачу виражену в грошову еквіваленті, що також передбачено ч.2 ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів в цілому погоджується з остаточними висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_8 (дівоче прізвище), серії НОМЕР_2 від 09.07.1959 року (місце народження місто Феодосія, Кримська УСРС), та свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 серія НОМЕР_3 від 24.02.1983 року, з якого вбачається, що позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 »;

- Батько позивачки ОСОБА_5 з 16.07.2008 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , який був зареєстрований Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №241, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за №00028899389 від 14.12.2020 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №263068779 від 24.06.2021 року за ОСОБА_4 , під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , було зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно:

- дачні будівлі, загальною площею 215,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованого в реєстрі за №4409;

- житловий будинок, загальною площею 38,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №72;

- нежитлове приміщення, загальною площею 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору інвестування за №29/02/08нп, виданого 10.11.2008 року ТОВ «БАСТМА», акту прийому-передачі від 16.03.2016 року, виданого ТОВ «БАСТМА»;

- нежитлове приміщення, загальною площею 6,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , на підставі договору інвестування за №22/02/08нп, виданого 10.11.2008 року ТОВ «БАСТМА», акту прийому-передачі від 16.03.2016 року, виданого ТОВ «БАСТМА»;

- нежитлове приміщення, загальною площею 132,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрованого в реєстрі за №4444;

- нежитлове приміщення, загальною площею 100,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрованого в реєстрі за №4443;

За ОСОБА_5 29.12.2009 року під час його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на транспортний засіб марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см.;

Згідно з витягами з Єдиного державного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань ОСОБА_5 є засновником та співвласником наступних юридичних осіб:

- частки розміром 42,75 % (сорок два цілих сімдесят п`ять сотих відсотків) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 34319690, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 9 000 000, 00 грн., дата запису про державну реєстрацію: 24.03.2006, Номер запису: 15561020000018373;

- частки розміром 50 % (п`ятдесят відсотків) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», код ЄДРПОУ 23872174, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 49 695, 00 грн., Дата державної реєстрації: 29.02.1996 Дата запису: 29.04.2005 Номер запису: 15561200000007553;

- частки розміром 50 % (п`ятдесят відсотків) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», код ЄДРПОУ 14284413, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 3 000 000, 00 грн., Дата державної реєстрації: 25.12.1993 Дата запису про державну реєстрацію: 25.08.2005 Номер запису: 15561200000010827;

- частки розміром 50 % (п`ятдесят відсотків) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТМА», код ЄДРПОУ 34995416, місцезнаходження 65045, місто Одеса, провулок Нечипуренка, будинок 4, розмір статутного капіталу 100 000, 00 грн., Дата запису про державну реєстрацію: 13.03.2007 Номер запису: 15561020000026543;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ;

- 14.12.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н.О. було заведено спадкову справу № 8/2020 за заявою спадкоємця ОСОБА_4 , яка є дружиною спадкодавця;

- у відповідності до матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 є спадкоємицею за заповітом складеним 12.07.2016 року ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1384, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті здійснив розпорядження та заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, і, взагалі, все те, що день його смерті буде йому належати і на що він матиме право, заповів своїй дружині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також зазначено, що його дружина набуває всі права на будівлі за адресою: АДРЕСА_8 , що перебувають у спільній сумісній власності і отримує право розпорядження ними;

- відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за №62879944 від 14.12.2020 року заповіт ОСОБА_5 від 12.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.М., зареєстрований в реєстрі за №1384, є чинним;

- разом з тим, з вказаної довідки та матеріалів спадкової справи вбачається, що до вказаного заповіту, ОСОБА_5 03.08.2012 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.М., зареєстрований в реєстрі за №1230, за умовами якого ОСОБА_5 заповів належне йому майно між ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_12 , яким в свою чергу 27.01.2021 року було подано до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н.О. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- 25.02.2021 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н.О. із заявою про видачу свідоцтва на обов`язкову частку у спадщині після смерті її батька ОСОБА_5 ;

- листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н.О. від 08.06.2021 року за №271/02-14 було повідомлено ОСОБА_3 про необхідність подання нею правовстановлюючих документів, що підтверджують право спадкодавця на спадкове майно (т.1 а. с. 235);

- листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н.О. від 10.06.2021 року за №279/02-14 було повідомлено ОСОБА_3 про те, що у нотаріуса відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 . правоустановчих документів, що підтверджують право спадкодавця на спадкове майно (т.1 а. с. 236).

Колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 посилалася, зокрема на те, що спадкоємицею за заповітом після смерті її батька ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_4 -С., яка не визнає наявність у неї права на спадкування обов`язкової частки в спадщині, а у позивача при цьому відсутні правовстановлюючи документи на спірне спадкове майно, що унеможливить видачу нотаріусом їй свідоцтва про право на спадщину, що буде мати наслідком порушення її права на отримання спадщини як спадкоємця обов`язкової частки в спадщині. Таким чином, позивач звернулася до суду з метою захисту свого спадкового права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За життя ОСОБА_5 не звертався до суду з позовом про поділ майна подружжя чи про визнання майна, набутого подружжям за час шлюбу, особистою приватною власністю.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першоїп`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного Кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разівідмови нотаріусав оформленніправа наспадщину особаможе звернутисядо судуза правиламипозовного провадження.За змістомстатті 392ЦК Україниправо власностіна майноможе бутивизнано судому випадку,коли цеправо оспорюєтьсяабо невизнається іншоюособою,а такожу разівтрати документа,який засвідчуєце право.

В матеріалах справи міститься лист приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н.О. від 10.06.2021 року за №279/02-14 було повідомлено ОСОБА_3 про те, що у нотаріуса відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 правоустановчих документів, що підтверджують право спадкодавця на спадкове майно.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом з тим цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 22 квітня 2020 року, у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 16 вересня 2020 року, у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19) від 28 липня 2021 року, у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/10030/18 (провадження № 61-6096св20) викладено правовий висновок про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 (провадження № 61-18714св19) вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Встановивши, що позивач на день відкриття спадщини досягла віку у 61 рік і є в розумінні ст. 1241 ЦК України непрацездатною особою, а також довела наявність порушеного або оспорюваного права на спадкування і що матеріали справи містять докази щодо неможливості оформлення нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на:

- 1/8 (одну восьму) частку дачних будівель, загальною площею 215,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/8 (одну восьму) частку житлового будинку, загальною площею 38,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 39 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 6,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 132,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку нежитлового приміщення, загальною площею 100,9 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_6 ;

- 1/4 (одну четверту) частку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ GL 450», 2007 року випуску, об`єм двигуна 4663 куб.см., зареєстрованого 27.09.2007 року за ОСОБА_5 ;

- 1/8 (одну восьму) частку транспортного засобу, марки «LEXUS LS 460», 2009 року випуску, об`єм двигуна 4608 куб. см., зареєстрованого 29.12.2009 року за ОСОБА_5 .

При цьому судом вірно зазначено, що у разі спадкування за законом ОСОБА_3 успадкувала б частку в розмірі 1/2 частини від спадкового майна, так як коло спадкоємців першої черги складає два члена родини: позивачка ОСОБА_3 , як дочка спадкодавця, та відповідачка ОСОБА_4 , як дружина спадкодавця, то обов`язкова частка в спадщині для ОСОБА_3 складає 1/2 * 1/2 =1/4 частки від того майна, яке є спадковою масою.

Встановивши, що складений ОСОБА_5 заповіт від 12.07.2016 року стосується усього майна та змінює умови складеного раніше заповіту від 03.08.2012 року, суд набув обґрунтованого висновку, що у відповідності до положень ст. 1254 ЦК України, заповіт складений ОСОБА_5 від 03.08.2012 року втратив чинність та вважається скасованим з моменту посвідчення заповіту від 12.07.2016 року, а тому спадкоємці за законом втратили право на спадкування щодо майна, яке охоплюється вказаним заповітом.

Разом з тим, суд вірно зазначив, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині і що чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Крім того, судом також враховано, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 яка втратила право на спадкування за заповітом від 03.08.2012 року, у зв`язку зі складеним заповітом від 12.07.2016 року, має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги представників відповідачів про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_3 права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 не можуть бути прийнятими до уваги з огляду на таке.

Апеляційні скарги відповідачів мотивовані тим, що положення статті 1241 ЦК України потрібно розуміти так, що право на обов`язкову частку у спадщині мають повнолітні діти спадкодавця: які є непрацездатними громадянами в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або які не є громадянами України, але непрацездатність яких установлена відповідно до законодавства країни їх громадянства (підданства). Оскільки ОСОБА_3 є громадянкою Канади, на неї не розповсюджується загальний пенсійний вік, встановлений для громадян України відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а її непрацездатність, пов`язана з досягненням нею пенсійного віку регулюється законодавством Канади, відповідно до якого пенсійний вік становить 65 років.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (частина перша статті 26 Конституції України).

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012).

Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України (частина друга статті Закону України "Про міжнародне приватне право").

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України "Про міжнародне приватне право"

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (стаття 71 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини. Аналіз абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України дозволяє стверджувати, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, ними може вважатись тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні відносини, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо). Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України ( постанова Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 510/350/16-ц).

Вракховуючи викладене з урахуванням принципу розумності, апеляційний суд зауважує, що цивільні права та обов`язки можуть мати не лише громадяни України, а, зокрема, й іноземці. Про це свідчить використання законодавцем такого юридичного поняття як "фізична особа". Такий підхід законодавця при формулюванні положень основного акту цивільного законодавства, підтверджує той факт, що відсутність у фізичної особи громадянства України зовсім не змінює обсяг можливих суб`єктивних цивільних прав та обов`язків.

Проте, згідно з листом Державної міграційної служби України від 24.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України (т. 2 а. с. 112).

Добровільне набуття ОСОБА_3 громадянства Канади і отримання пспорту цієї країни, в розумінні Закону України «Про громадянство України» є підставою для втрати громадянства України. Проте для виходу із громадянства України передбачена процедура, пов`язана з поданням громадянином відповідного клопотання, а датою виходу із громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. 18 Закону України «Про громадянство України»).

Оскільки доказів ініціювання ОСОБА_3 процедури виходу із громадянства України (втрати громадянства) і видання Президентом України відповідного Указу, учасниками справи не надано, а у справі міститься офіційна відповідь Державної міграційної служби України від 24.05.2021 року про те, що ОСОБА_3 є громадянкою України, у колегії суддів відстуні підстави для прийняття доводів апеляційної скарги в інтересах відповідачів, про те, що ОСОБА_3 не набула віку, з якого настає непрацездатність в Україні в розумінні ст. 1241 ЦК України.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач обрала невірний спосіб захисту прав у вигляді скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з посиланням на неврахування судом постанови Верховного Суду від 28.12.2022 року у справі № 759/7632/20, що у випадку відчуження майна післі смерті спадкодавця другим із подружжя спадкодавець має звернутися з позовом про стягнення грошової компенсації, а не подавати позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Колегія суддів враховує встановлені судом обставини, які документально підтверджуються матеріалами справи та норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Так, вбачається, що на час створення 14.09.2021 року ТОВ «ЄС «Консалтінг» та визначення розміру статуного капіталу, порядку його формування та подальшої передачі 22.09.2021 року ОСОБА_4 спірного нерухомого спадкового майна до статуного капіталу цього товариства і прийняття приватним нотаріусом Одеського міського нотарільного округу Федорченко Т.М. рішення про державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості за ТОВ «ЄС «Консалтінг», представником ОСОБА_4 адвокатом ПрощенкомД.В.06.09.2021року досуду першоїінстанції поданозаяву проознайомлення зматеріалами справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТМА», про визнання права власності в порядку спадкування, скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Відповідно до відмітки з зворотного боку заяви, ОСОБА_13 ознайомився з матеріалами справи 17.09.2021 року.

Враховуючи наведене, дії відповідача ОСОБА_4 щодо відчуження нерухомого спадкового майна (передачі у статутний фонд заснованого нею товариства), відносно якого вже виник та існував невирішений судовий спір між спадкоємцями, не можна визнати добросовісними.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, встановивши порушення прав та інтересів спадкоємця, справедливо і законно задовольнив вимогу про скасування відповідних рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора, врахувавши, що діюче законодавство в галузі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передбачає скасування державної реєстрації на підставі рішення суду, наявність запису про право власності ТОВ «ЄС КОНСАЛТІНГ» на спадкове майно порушує права та законні інтереси позивача, і що скасування рішення про державну реєстрацію прав ТОВ «ЄС КОНСАЛТІНГ» є дієвим та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

При цьому судом вірно враховано висновки Великої Палати Верхвоного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 в частині того, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, яка подана в інтересах позивача ОСОБА_3 щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відмову у позовних вимогах про визнаня права власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТМА» виходячи з наступного.

Законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, складається з норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набув чинності з 17.06.2018 року і врегулював, що успадковується саме частка учасника ТОВ.

Зі змісту положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що цей Закон пропонує універсальний підхід, відповідно до якого у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства.

За приписами ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, спадкування у ТОВ це отримання у власність відповідної частки спадкодавця у статутному капіталі. Разом зі спадкуванням частки правонаступники (спадкоємці) отримують і переважне право на вступ до цього товариства (ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства»).

Проте перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця не призводить до автоматичного набуття ним статусу учасника господарського товариства, а лише дає спадкоємцеві право на вступ до цього товариства.

Спадкоємці мають на свій власний розсуд приймати рішення щодо форми корпоративних прав (участь у товаристві або компенсація частки), які вони успадкували та бажають отримати. Головним застереженням тут є умова щодо граничного строку прийняття спадкоємцем рішення про вступ до товариства, відповідно до якого неподання заяви про вступ протягом року від дня закінчення строку для прийняття спадщини тягне за собою можливість виключення учасника (спадкодавця) з товариства, а також прийняття рішень, пов`язаних з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19) висловила з цього приводу правову позицію, за змістом якої особи вважаються учасниками товариства не з моменту прийняття ними спадщини, а з моменту прийняття рішення про зміну складу його учасників у зв`язку зі смертю засновника (учасника) товариства та вступу до нього спадкоємців і про внесення відповідних змін до статуту цього товариства, а також державної реєстрації таких змін.

У справі, яка переглядається ОСОБА_3 , як спадкоємиця обов`язкової частки після смерті свого батька ОСОБА_5 заявила вимоги про визнання права власності на частку у статутному капіталі відповідних товариств з обмеженою відповідальністю.

Проте перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця пропорційно належної йому частки у спадщині, відбувається в силу закону.

Мотивованої відмови неможливості видачі нотаріусом відповідного свідоцтва про спадщину матеріали справи не містять.

На відміну від правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, яких у спадкоємця може не бути, а можуть бути втрачені, відомості про реєстрацію підприємства, відсутність реєстрації про його припинення та про частку спадкодавця у підприємстві містяться у відповідних реєстрах.

При цьому у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства.

Відповідач ОСОБА_4 є самостійним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РІШОН СІТІ ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВОТЕКС», Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Брокерська фірма «БАСТМА», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТМА».

Тому її згоди, як учасника товариств, на перехід частки до спадкоємця іншого померлого учасника цих товариств, в силу Закону не вимагається і такий перхід до спадкоємця вібувається незалежно від волі учасників (учасника) таких товариств.

Що стосується спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємцями, то такий спір можу стосуватися оспорювання у ОСОБА_3 лише самого права на обов`язкову частку у спадщині.

Тому за доведеності статусу спадкоємця обов`язкової частки у спадщині, перехід до спадкоємця права на частку спадкодавця, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційно належної йому частки у спадщині здійснюється, незалежно від волевиявлення іншого спадкоємця і наявності у спадкоємця реєстраційних та статутних документів товариства.

При таких обставинах, остаточний висновок суду першої інстанції є правильним, а доводи апеляційної скарги щодо невірного затосування законодавства його не спростовують, а правильне в цілому рішення суду в даному випадку не може бути скасоване лише з одних формальних підстав.

Таким чином доводи апеляційних скарг з урахуванням наведених в цій постанові апеляційного суду підстав та обґрунтувань, зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 адвоката Якових Євгена Володимировича, представника ОСОБА_4 адвоката Прощенка Дениса Володимировича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Консалтінг» адвоката Потапчук Ганни Вячеславівни - залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Одеси від14грудня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 11.09.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова