Ухвала

від 05.09.2024 по справі 366/1878/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року,

за участі:

в режимі відеоконференцзв`язку

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: 309 предметів, схожих на набої до стрілецької зброї; посвідчення волонтера на ім`я ОСОБА_5 ; ножі 36 штук; кастет 1 шт.; телескопічна палиця 2 шт., шляхом тимчасової, до скасування у встановленому КПК України порядку, заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

У іншій частині клопотання прокурора-відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що оскаржувану ухвалу, представником власника майна отримано 07 серпня 2024 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 14 серпня 2024 року.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.

Апелянт вважає, що матеріали клопотання не містять належного обґрунтування необхідності накладення арешту, а протокол обшуку не містить посилань на необхідність проведення експертних досліджень.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника - адвоката ОСОБА_6 та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Статтею 117 КПК України визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що оскаржувану ухвалу, представником власника майна отримано 07 серпня 2024 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 14 серпня 2024 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження, згідно вимог КПК України дотримано.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Вишгородською окружною прокуратурою, здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 11 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024112330000009,за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що на території Вишгородського району Київської області ОСОБА_9 вимагала неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням її службового становища.

З показів свідка ОСОБА_10 , встановлено, що ОСОБА_9 , яка є директором благодійного фонду «Україна понад усе», вирішує будь-які питання пов`язані з мобілізацією і може організувати офіційне бронювання, та висловила вимогу, що це коштує 3 (три) тисячі доларів США. В подальшому ОСОБА_9 запропонувала свідку ОСОБА_10 написати на її ім`я заяву з метою зарахування його до благодійного фонду як волонтера, що дасть змогу видати посвідчення волонтера.

За версією органу досудового розслідування, встановлено причетність до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

27 червня 2024 року, проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 25 червня 2024 року, за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено 309 предметів, схожих на набої до стрілецької зброї; Посвідчення волонтера на ім`я ОСОБА_5 ; акт приймання легкового авто на 2 аркушах; договір купівлі-продажу ТЗ на 1 аркуші; довідка Баштанського ТЦК на 1 аркуші; акт здачі-приймання робіт на 2 аркушах; договір комісії від 08.04.2024 року на 2 аркушах; гарантійний лист № 590 на 10 аркушах; контракт добровольця на 3 аркушах; довідка ВЛК від 30.05.2022 року на 1 аркуші; довідка Петрівської с/р від 31.05.2022 року на 1 аркуші; витяг з наказу № 22 на 1 аркуші; карти місцевості 23 штуки; ноутбук МАК БУК ПРО С02R5128FVH8; ножі 36 штук; катет; телескопічна палиця 2 штуки.

Постановою прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_11 від 27 червня 2024 року вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024112330000009.

28 червня 2024 року прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_11 , направив поштоюдо Іванківського районного суду Київської області клопотання про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно з метою збереження речових доказів.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року клопотання задоволено частково.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42024112330000009 про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно частково накласти арешт.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_11 від 27 червня 2024 року.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження. З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.

Доводи апелянта у їх сукупності, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний № 366/1878/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Справа № 11сс/82/5672/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК