Ухвала

від 01.10.2024 по справі 366/1878/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №366/1878/24

Провадження №1-кс/366/320/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1жовтня 2024року Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванків клопотання ОСОБА_4 , подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Іванківського районного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 , подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04.07.2024 (слідчий суддя ОСОБА_5 ) у рамках кримінального провадження № 42024112330000009 від 11.01.2024 накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на майно, вилучене 27.06.2024 під час обшуку працівниками Вишгородської окружної прокуратури за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільного телефону: марки «Samsung A10» чорного кольору ва чорному чохлізеленого кольору з сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , який належить та користувався ОСОБА_4 .

Перед цим, слідчим Вишгородського РУП ГУНП в Київській області оглянуто та складено відповідний протокол огляду телефону.

12.09.2022 між мною, захисником (адвокатом) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір № 77 про надання правової (правничої) допомоги у кримінальному провадженні № 42024112330000009. Станом на теперішній час відсутні обставини, які свідчать про належність арештованого майна мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 до вчинення злочинів ані до доказової бази у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, при зверненні до прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 про повернення ОСОБА_7 мобільного телефону, останній вказав, що не заперечує.

Просить

Скасувати арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися), накладений ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04.07.2024 на майно, вилучене 27.06.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону марки «Samsung A10» чорного кольору в чохлі зеленого кольору з сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 . 2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав зазначених в клопотанні та скасувати арешт.

Прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 04.07.2024 у рамках кримінального провадження № 42024112330000009 від 11.01.2024 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучене 27.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільні телефони: марки Samsung A 10 чорного кольору в чохлі зеленого кольору з сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 ; марки Apple iPhone 13 Pro Max, який належить ОСОБА_8 , передавши їх на зберігання власникам, після зняття з них в розумні строки інформації, яка є необхідною для проведення досудового розслідування.

Відповідний порядок скасування арешту майна закріплений у статті 174 КПК України.

Так, у частині 1, 2 статті 174КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Реалізація права на звернення до суду з відповідним клопотанням обумовлена не тим, що суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, а пов`язано з наявністю двох умов, закріплених у статті 174КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутністю подальшої потреби в ньому.

При розгляді такого клопотання суд не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Суд встановлює підстави для скасування арешту та впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування, але які не досліджувалися під час накладення арешту на майно в силу відсутності особи, щодо майна якої вирішувалося клопотання про арешт, або ж нові підстави, які виникли після арешту майна та які впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування.

У клопотанні адвокат вказує на необґрунтованість накладення арешту та відсутність подальшої потреби в цьому заході забезпечення кримінального провадження, що обумовлює дослідження і оцінку судом обставин в цих межах.

Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

Зазначені телефони марки Samsung A 10 чорного кольору в чохлі зеленого кольору з сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 ; марки Apple iPhone 13 Pro Max, який належить ОСОБА_8 визнано речовими доказами.

При розгляді питання про арешт майна слідчий суддя встановив, що майно, яке визнано речовим доказом, пов`язане з обставинами, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, ймовірно набуті кримінально протиправним шляхом та за цим критерієм підпадають під ознаки речового доказу.

Слідчий суддя визнав можливим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, враховуючи відповідність зазначеного нерухомого майна критеріям речових доказів.

При чому, як вбачається із змісту ухвали від 04.07.2024 у справі № 366/1878/24 (провадження №1-кс/366/217/24), слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна надав оцінку обставинам справи та з метою його збереження наклав арешт із забороною відчуження. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною 1 статті 98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 9 статті 100КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Такі приписи логічно витікають із засади безпосередності дослідження речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Арештоване майно визнано речовим доказом та на даний час судом не досліджено.

Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_7 отримав від слідчого СВ ОСОБА_9 відповідно до ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області мобільний телефон Самсунг А10. Претензій до працівників поліції не має, тому слідчим суддею убачається, що продовжують існувати підстави припускати про наявність у ОСОБА_7 зацікавленості в перешкоджанні встановленню обставин, пов`язаних з цим речовим доказом. Крім цього, зазначений факт свідчить про можливу пов`язаність арештованого майна з обставинами кримінального провадження.

Посилання адвоката ОСОБА_3 на те, що у зв`язку з тривалим перебуванням майна під арештом відпала потреба в його арешті, не узгоджується зі спеціальними положеннями про збереження речових доказів, оскільки остаточне рішення у справі судом не прийнято.

На цьому етапі розслідування вказаного кримінального провадження потреби виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому скасування арешту майна може призвести до знищення речових доказів, що у свою чергу зашкодить подальшому досудовому розслідуванню або судовому розгляду. За таких обставин подальша потреба в арешті продовжує існувати.

З урахуванням викладеного в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись статтями2,170-173,174,372,376 КПК України, Суд

Керуючись статтями 123, 170175, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, у відповідності до вимог статті 309 КПК України.

Слідчий суддя: ОСОБА_1