Рішення

від 04.09.2024 по справі 161/12064/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12064/23

Провадження № 2/161/332/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань - Новак Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Перша Луцька державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно в порядку поділу спільного майна подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

19.07.2023 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла вищевказана позовна заява про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно в порядку поділу спільного майна подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позивач обгрунтувала її тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 05.09.1985 по 24.07.2008, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Будучи в шлюбі, в березні 1996 року вони придбали земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку було зареєстроване на ім?я чоловіка.

На даній земельній ділянці вони розпочали будівництво житлового будинку. В 2007 році провели до будинку комунікації (газ, електропостачання) та переїхали всією сім?єю на постійне місце проживання.

Стверджує, що в 2008 році вони з чоловіком розлучились, проте розірвання шлюбу було фіктивним, шлюбні стосунки між ними не припинялись ніколи, вони завжди проживали однією сім?єю за однією адресою не зважаючи на різну реєстрацію місця проживання.

В березні 2011 року ОСОБА_7 отримав 2 групу інвалідності пожиттєво, позивач здійснювала за ним постійний догляд, купувала ліки та допомагала йому.

За час спільного проживання ними було проведено завершальні ремонтні роботи у будинку та введено його в експлуатацію в 2017 році на ім?я чоловіка.

Факт їх спільного проживання підтверджується показами свідків, інформацією з реєстру Луцької міської територіальної громади № 3300 від 26.05.2022 та Акта виконавчого комітету Луцької міської ради №38.17/178/2023 від 13.07.2023, в якому зазначено, що позивач там проживає без реєстрації.

А тому просить суд, встановити факт проживання однією сім?єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 24.07.2008 по 30.04.2022; визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд; в порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м та на частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м в порядку спадкування за законом, та на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за законом, та на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Від представника Першої Луцької державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи їх відсутності.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову та про проведення судових засідань у його відсутності.

23.08.2023 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Петрука І.В., в якому просили в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.11.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Подала до суду письмові пояснення, згідно яких вказує, що після розлучення у 2008 році позивачка та її батько - ОСОБА_6 не проживали разом, вона не доглядала його, спільного господарства вони не вели.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 05.09.1985 по 24.07.2008, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 05.09.1985 року, Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00040478888 від 11.07.2023, згідно якого вона в іншому шлюбі ніколи не перебувала (а.с.18-21).

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

Квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 в 2011 році приватизували на всіх членів їх сім?ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що підтверджується інформаціє. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339288125 від 15.07.2023, свідоцтвом про право власності від 21.04.2011 виданого Відділом реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, в якому зазначено, що квартира належить ОСОБА_6 та членам його сім?ї, якими зазначена серед інших і позивач, а також відмітками у будинковій книзі А №110577 від 31.05.2011 (а.с.27-36).

Земельна ділянка кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на праві приватної власності було зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 , що підтверджується Державним актом на земельну ділянку серії ЯД № 295859 (а.с.24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339287958 від 15.07.2023, житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м в 2017 році зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 (а.с.25).

ОСОБА_7 мав 2 групу інвалідності пожиттєво, що підтверджується Довідкою до картки огляду МСЕК серії ВЛН № 0068808 та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.01.2024 (а.с.41-42).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач здійснювала оплату за надання послуг електропостачання та газопостачання в будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується дублікатами квитанцій (а.с.37-38).

Відповідно до Інформацією з реєстру Луцької міської територіальної громади № 3300 від 26.05.2022, ОСОБА_7 знятий із зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 у зв?язку зі смертю (а.с.40).

Згідно Акту виконавчого комітету Луцької міської ради №38.17/178/2023 від 13.07.2023, ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с.39).

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що з сім`єю ОСОБА_10 знайомі, сусіди. ОСОБА_11 і ОСОБА_3 жили однією сім`єю до дати смерті ОСОБА_12 , будували будинок, вели спільний побут. Про їх розлучення не знали.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що знала, що з ОСОБА_7 вона була в шлюбі з 1973 по 1985 роки, мали 2 спільних дітей: ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . ОСОБА_11 лишився жити в квартирі по АДРЕСА_4 . Знає, що хворий був, що мав ще двох дітей з ОСОБА_16 , жалівся, що його сини б`ють по голові, з дружиною розлучений. Знала, що будували будинок в с. Зміїнець Луцького району.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона є хрещеною ОСОБА_2 . ОСОБА_11 ніколи не допомагав дітям, аліменти не платив. При зустрічі в 2011 році ОСОБА_18 повідомив, що розлучений, проживає в квартирі по АДРЕСА_5 , хворіє, жалівся, що його б`ють сини. Знала, що будуються.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засідання вказала, що ОСОБА_11 був кумом. В 2011 році зустріла його, на вигляд був не охайний. Знаю, що одружився з ОСОБА_16. ОСОБА_18 розповідав, що живе сам, що сини б`ють його.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 (ст.ст.60-74) СК України.

Встановлення факту проживання однією сім`єю у разі існування спору про право вирішується у позовному провадженні.

За змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов`язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року по справі №204/6931/20, від 03 листопада 2022 року по справі №361/4744/19, від 11 квітня 2023 року по справі №165/2346/20, від 07 червня 2023 року по справі №509/3416/18, від 28 червня 2023 року по справі №357/9241/21.

Крім того у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року по справі №937/8424/20 викладено наступний правовий висновок. У ст.74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні ст.74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У ст.74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності.

Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів; законодавець визначив у статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто; спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з них вони були набуті; як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15-ц.

У даному випадку суд дійшов висновку, що відповідачкою не доведено належними, достовірними та достатніми доказами той факт, що з 2008 року ОСОБА_3 не проживала спільно з її батьком. Надані ОСОБА_2 докази не підтверджують факт відсутності ведення спільного господарства, відсутності спільного побуту та бюджету, відсутності взаємних прав і обов`язків подружжя, тощо.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, оцінюючи встановлені судом фактичні обставини спірних правовідносин та подані в обґрунтування і заперечення позовних вимог, пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили факт постійного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , інформації з реєстру Луцької міської територіальної громади № 3300 від 26.05.2022 про зареєстровану адресу ОСОБА_6 , акт виконавчого комітету Луцької міської ради №38.17/178/2023 від 13.07.2023 про проживання ОСОБА_3 без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 після розірвання шлюбу, з 24.07.2008 по 30.04.2022.

За приписами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст.69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 зазначено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Згідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Згідно вимог ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Для набуття права на спадкування за законом на підставі зазначеної статті необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження №61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).

З огляду на вищевикладене, на визнання факту проживання однією сім?єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 24.07.2008 по 30.04.2022, що спірне нерухоме майно було придбано за час перебування сторін у шлюбі та не вибуло з їх власності, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м та на частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м в порядку спадкування за законом, та на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за законом, та на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

За змістом ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 95, 211, 229, 258, 259, 263-265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: Перша Луцька державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно в порядку поділу спільного майна подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім?єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 24.07.2008 по 30.04.2022.

Визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м.

В порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 221,00 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:2023 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі по 5 794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 48 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа на стороні відповідача: Перша Луцька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02887444, адреса: м. Луцьк, Київський майдан, 13.

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_7 .

Повне судове рішення складено 11.09.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк