Ухвала

від 13.09.2024 по справі 460/27538/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про відвід

13 вересня 2024 року Р і в н е №460/27538/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Р. Греська, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про відвід судді Н.О. Дорошенко в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.09.2024 о 9:30 год.

11.09.2024 третьою особою подано заяву (вх.№46225/24), сформовану в підсистемі "Електронний суд" 10.09.2024, про відвід головуючого судді Дорошенко Н.О. від розгляду адміністративної справи №460/27538/23. Вказана заява передана суду для розгляду 12.09.2024.

12.09.2024 позивачем подано заперечення на заяву про відвід.

Ухвалою від 12.09.2024 суддею Н.О. Дорошенко визнано заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про відвід необґрунтованою та передати справу №460/27538/23 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу справи №460/27538/23 для вирішення питання про відвід визначеного головуючим суддею О.Р. Греська.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді ОСОБА_2 в порядку письмового провадження.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи заяву про відвід судді Н.О. Дорошенко, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ухвалою від 01.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 12.07.2024 суд перейшов до розгляду справи №460/27538/23 за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче засідання на 29.07.2024 о 14:00 год.

Ухвалою від 28.08.2024 залучено до участі в адміністративній справі № 460/27538/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

02.09.2024 до суду надійшла заява Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, подана в порядку самопредставництва керівником такої юридичної особи ОСОБА_3 , про участь в судовому засіданні 06.09.2024 в режимі відеоконференції особи, уповноваженої на самопредставництво інтересів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Ухвалою від 03.09.2024 суд задовольнив заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про участь її представника у всіх судових засіданнях у справі №460/27538/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).

04.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання (заява) про допуск представника ВКДКА в порядку самопредставництва до участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№45107/24). Клопотання підписане ОСОБА_4 .

05.09.2024 засобами поштового зв`язку від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшли письмові пояснення (вх.№45228/24), підписані ОСОБА_4 . Крім того, разом з письмовими поясненнями третя особа подала також заяву про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, які також підписані ОСОБА_4 .

Перевіривши повноваження ОСОБА_4 діяти в порядку самопредставництва юридичної особи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при розгляді цієї судової справи, враховуючи приписи статей 55, 59 КАС України, правову позицію Верховного Суду щодо правил самопредставництва, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, підтриману в подальшому Верховним Судом, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 320/508/23, суд дійшов висновку, що матеріалами судової справи повноваження ОСОБА_4 , як представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не підтверджуються.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 06.09.2024 подані ОСОБА_4 клопотання, пояснення та додані до них документи суд повернув такій особі без розгляду як такі, що подані неуповноваженою особою, з наведенням мотивів судового рішення.

В судове засідання 06.09.2024 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів прибула ОСОБА_4 .

Перевіривши в судовому засіданні документи, надані суду на підтвердження повноважень представника, суд ухвалою від 06.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у допуску ОСОБА_4 до участі в судовому засіданні 06.09.2024 як представника третьої особи в порядку самопредставництва у зв`язку з тим, що такі повноваження не підтверджені відповідно до вимог статей 55, 59 КАС України. Мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КАС України, були судом оголошені.

За відсутності визначених процесуальним законом підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення перерви, протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції, судове засідання було закінчене об 11:50 год.

Суд встановив, що додаткові документи на підтвердження повноважень ОСОБА_4 , як представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, були надіслані до суду 06.09.2024 із заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд» 06.09.2024, за вх.№45522/24 о 12:42 год., тобто після завершення підготовчого засідання.

Заява про відвід головуючого судді обґрунтована відмовою суду у допуску представника третьої особи Кудінової О.М. до участі у підготовчому засіданні 06.09.2024 та повернення їй без розгляду клопотання за вх.№45107/24 від 04.09.2024, а також пояснень за вх.№45228/24 від 05.09.2024 та доданих до них документів.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.

За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд зазначає, що заявником до заяви про відвід не долучено жодного доказу на підтвердження та обґрунтування факту прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Окрім цього, зі змісту самої заяви про відвід неможливо встановити жодних конкретизованих фактів з приводу того, в чому ж полягає пряма чи опосередкована заінтересованість судді в результаті розгляду справи.

Суд зазначає, що для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Тому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об`єктивності судді, оскільки відсутні докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на «суб`єктивний критерій», так і з погляду на «об`єктивний критерій», сформульовані Європейським судом з прав людини.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.

Суд не встановив наявність обставин, вказаних пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, що могли б стати підставою для відводу судді ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що заявником не надано доказів упередженості або необ`єктивності судді у вирішенні даної справи для цілей відводу на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

Зазначені в заяві обставини є необґрунтованими та не можуть свідчити про наявність підстав для відводу судді у справі №460/27538/23, оскільки незгода заявника з процесуальними рішеннями, які приймаються головуючим суддею, не є підставою для відводу.

Тому, заява про відвід судді ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36-40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про відвід судді Н.О. Дорошенко в адміністративній справі №460/27538/23 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олег ГРЕСЬКО