Окрема думка

від 10.09.2024 по справі 730/56/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

10 вересня 2024 року

судді Чернігівського апеляційного суду Шитченко Н.В.

щодо вирішення цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

У порядку, визначеному ч. 3 ст. 35, ст. 381 ЦПК України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, апеляційне провадження № 22-ц/4823/945/24.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року скасовано в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено частково. Розмір аліментів, визначений заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшено з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалюючи наведене судове рішення, колегія суддів виходила з обґрунтованості доводів позову ОСОБА_1 щодо наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини, внаслідок зміни його сімейного стану.

Вважаю, що, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

З таким висновком колегії судів не погоджуюся з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність, розумність.

Частинами 8, 9 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, і цивільне, і сімейне законодавство декларує добросовісність поведінки особи, яка звертається за судовим захистом та максимально можливе урахування інтересів дитини.

Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що підставами для стягнення аліментів у меншому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі, є народження в іншому шлюбі двох дітей, один з яких має суттєві проблеми зі здоров`ям; наявність на утриманні непрацездатних батьків та дружини, яка з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну втратила роботу і наразі не має власного доходу; неможливість працевлаштуватися через необхідність догляду за хворими батьками та сином.

На підтвердження доводів позову ОСОБА_1 надано свідоцтва про народження, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 записані батьками дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1 а.с. 11, 12 зворот). Разом з тим, матеріали справи не містять копії свідоцтва про одруження позивача, а позовна заява дати такого одруження.

Обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються, покладено на сторони. Отже ОСОБА_1 належним чином не підтвердив створення родини з ОСОБА_4 .

Матеріали цієї справи не містять довідки про склад сім`ї позивача, з якої можна було б зробити висновок про те, що діти проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні, як це відображено у позові. Представник позивача в суді апеляційної інстанції не змогла надати чітку відповідь на питання, чи перебуває ОСОБА_4 з дітьми за кордоном, як указано в рішенні суду першої інстанції, пояснивши, що вони дійсно виїжджали, проте, наразі їх місце перебування їй невідоме.

У справі встановлено, що заочним рішенням Борзнянського районного суду від 14 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 січня 2013 року. Іншим заочним рішенням Борзнянського районного суду від 14 травня 2018 року визначений розмір аліментів було змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_7 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Наведене судове рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося, хоча він уже мав на утриманні сина ОСОБА_8 .

Починаючи з червня 2018 року, з позивача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 у визначеному судовим рішенням розмірі 1/4 частин заробітку, про що свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. З цього розрахунку вбачається, що у період з січня 2013 року по січень 2024 року ОСОБА_1 аліменти сплачувалися лише тричі: у березні 2018 року 700 грн, у травні 2018 року 1 200 грн та у червні 2018 року 1 200 грн.

Повністю погоджуюсь з висновком суду першої інстанції про те, що поведінка позивача у справі є недобросовісною, а посилання на скрутний матеріальний стан намаганням ввести суд в оману. Так, ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом, приховав факт його реєстрації як ФОП та здійснення підприємницької діяльності зареєстрованими на його ім`я товариствами, які, як свідчать дані з відкритих джерел, наявні в матеріалах справи, очевидно приносили прибуток до 2018 року часу порушення відносно позивача кримінального провадження.

Згідно з податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки ОСОБА_1 доходів не отримував, станом на 28 лютого 2024 року на ним обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 37 788,74 грн по ГУ ДПС у м. Києві.

ОСОБА_1 являється засновником ТОВ «Реабілітаційний психо-корекційний центр «Твоя незалежність» та ТОВ «Пансіонат «Домашній затишок», які були засновані у 2017-2018 роках для реабілітації залежних від алкогольної, наркотичної та ігрової залежності. Інформація про отримані доходи ТОВ «Пансіонат «Домашній затишок» з моменту його заснування в податкових органах відсутня. Станом на 31 грудня 2019 року по ТОВ «РПЦ «Твоя незалежність» обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 3 199,72 грн, яка не погашена станом на 28 лютого 2024 року.

Наразі підприємницька діяльність ОСОБА_1 не припинена, засновані ним товариства є діючими. З огляду на те, що позивач ніколи не декларував видатки/прибутки, неможливо зробити висновок про те, що наразі підприємницька діяльність ним не здійснюється і доходи у ОСОБА_1 відсутні.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не надав доказів того, що вживав заходів щодо офіційного працевлаштування.

На мою думку, конкретно в цій справі суд першої інстанції правильно послався на неможливість застосування правових висновків, викладених у постанові ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 з огляду на те. що суд касаційної інстанції, навівши їх, встановив, що позивач отримував певний дохід, з якого сплачував аліменти, проте через об`єктивні обставини, підтверджені належними доказами, такого доходу стало не вистачати для сплати аліментів у раніше визначеному судом розмірі. Тобто звільнення від обов`язку можливе у разі його належного виконання.

У цій справі позивач сплатив аліменти лише тричі і саме у 2018 році, коли, як він сам зазначав, його майновий стан погіршився через зміну сімейного стану. Тобто і до народження двох дітей аліментний обов`язок щодо доньки ОСОБА_1 не виконував.

Позивач притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання у виді позбавлення волі. У період 2018-2019 роках перебував під вартою, як підозрюваний у скоєнні низці злочинів, притягувався до адміністративної відповідальності, його майно перебуває в арешті. Як вбачається з матеріалів справи, він ніколи не був офіційно працевлаштований, не сплачував податки та збори. Тобто стиль його життя не є доброчесним та прозорим з точки зору пересічної особи, що являється свідомою поведінкою дорослого чоловіка.

Отже, районний суд правильно зазначив, що ОСОБА_1 не довів належними доказами зміну майнового стану у бік його погіршення через зміну сімейних обставин. Свідомо не легалізуючи свої доходи перед відповідними фіскальними установами, особа не може очікувати від державних структур зменшення визначених законом зобов`язань.

Відповідно до повідомлення Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 березня 2024 року на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 38413755 з примусового виконання виконавчого листа № 730/299/18 від 12 жовтня 2018 року, виданого Борзнянським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, починаючи з 14 червня 2018 року. Державним виконавцем на підставі ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. 15 березня 2024 року боржнику надіслано виклик заявитися на прийом до державного виконавця з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно із ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач мав у користуванні в 2020-2023 роках різні транспортні засоби. Установлені державним виконавцем через наявність заборгованості по сплаті аліментів обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 ігнорував, через що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, про що свідчать відповідні постанови.

Матеріалами цієї справи підтверджено те, що ОСОБА_1 неодноразово користувався послугами різних адвокатів за договорами про надання правової допомоги. Тобто позивач не декларував себе, як особу, що має право на отримання безоплатної правової допомоги через скрутний майновий стан. У цій справі витрати на представництво інтересів в суді ним визначено в сумі 10 000 грн. Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 08/06-2023 оплата за цим договором здійснюється на умовах передоплати у той час, як за весь час стягнення аліментів на утримання доньки він сплатив лише 3 200 грн.

Доктрина заборони суперечливої поведінки полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці. ОСОБА_1 , стверджуючи про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оплачував послуги адвокатів, судовий збір та штрафи за притягнення до адміністративної відповідальності, мав у користуванні транспортні засоби. З огляду на наведене вважаю, що несплата ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки є свідомою дією, ігноруванням визначеного державою обов`язку навіть при накладенні державним виконавцем відповідних санкцій за це, і не зумовлена об`єктивною неможливістю у зв`язку з народженням двох дітей, як він наголошує у позові.

Не аналізуються через відсутність у справі доказів перебування позивача у шлюбі доводи ОСОБА_1 про утримання дружини, яка з лютого 2022 року втратила роботу і не має власного доходу.

Ураховуючи наведене вище у сукупності та зважаючи на те, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягала задоволенню, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів необхідно залишити без змін.

Суддя Н.В. Шитченко