Постанова

від 10.09.2024 по справі 730/56/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 вересня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/56/24

Головуючий у першій інстанції - Ріхтер В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/945/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

місце ухвалення рішення суду - м. Борзна,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 29 квітня 2024 року.

У С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі заочного рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року, до 1/8 частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з січня 2018 року по квітень 2023 року, що стягуються за виконавчим листом № 2/730/55/13, виданим 08 травня 2013 року Борзнянським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в твердій грошовій сумі 400 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області про зміну розміру аліментів від 14 травня 2018 року.

Заявлені вимоги мотивував тим, що з нього на підставі рішення Борзнянського районного суду від 14 березня 2013 року стягувалися аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 400 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Борзнянського районного суду від 14 травня 2018 року розмір стягнутих на утримання дочки аліментів був змінений на 1/4 частину його заробітку щомісяця. Після присудження аліментів у розмірі 1/4 частки доходу у позивача змінився сімейний стан, значно погіршилося матеріальне становище та з`явились інші обставини, які впливають на його можливість сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.

Указував, що після розірвання шлюбу з відповідачкою він одружився з ОСОБА_5 , у другому шлюбі народилося двоє дітей - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У сина після народження виявлено суттєві проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим позивач щомісяця несе значні матеріальні витрати задля підтримки належного стану дитини та її подальшого гармонійного розвитку. Крім цього, на утриманні ОСОБА_1 перебувають непрацездатні батьки, які є пенсіонерами, особами з інвалідністю ІІ групи та мають чисельні стійкі розлади стану здоров`я. Через повномасштабну війну в Україні дружина позивача втратила роботу і наразі не має власного доходу, тому також знаходиться на утриманні чоловіка. Ураховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 тривалий час не має можливості офіційно влаштуватись на роботу на повну зайнятість, оскільки особисто здійснює догляд як за хворими батьками, так і за сином Нікітою, що зумовлює наявність підстав для часткового звільнення його від сплати заборгованості за аліментами за період з січня 2018 року по квітень 2023 року та для зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини заробітку на утримання дочки ОСОБА_3 .

Рішенням Борзнянського районного суду від 17 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду необґрунтованим та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та грубе порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 182, 192 СК України щодо встановлення обставин, наявність яких передбачає зміну розміру аліментів, та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем погіршення свого матеріального становища після ухвалення рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від сукупного доходу.

Представник позивача - адвокат Денисенко О.В. зазначає, що на підтвердження погіршення матеріального стану ОСОБА_1 надано достатньо письмових доказів, зокрема: копію висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, за яким ОСОБА_8 є дитиною з РАС та мовленнєвими порушеннями; копії пенсійних посвідчень батьків позивача та медичні документи, згідно з якими вони є пенсіонерами, особами з інвалідністю 2 групи та мають проблеми зі здоров`ям; докази про наявність у матері онкологічного захворювання, що потребує постійного амбулаторного лікування та періодичного перебування у стаціонарі; довідку про доходи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з І кварталу 2018 року по ІІ квартал 2023 року не отримував доходу.

Вважає необґрунтованим висновок районного суду про можливість нинішньої дружини позивача працевлаштуватися та забезпечувати себе і своїх дітей, оскільки через критичну економічну ситуацію в країні внаслідок військової агресії російської федерації велика кількість громадян втратила роботу і не має можливості забезпечувати себе. Наявність у сина ОСОБА_1 відповідного медичного діагнозу потребує значного часу для здійснення постійного піклування, у зв`язку з чим працевлаштування матері дитини з об`єктивних причин є неможливим.

Не є зрозумілим дослідження та вивчення судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження та проваджень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, в яких фігурував позивач. Посилання суду на те, що наявність податкового боргу за товариствами, створеними ОСОБА_1 , не впливає на матеріальний стан позивача, не свідчить про скрутне становище і не позбавляє його можливості продовжувати підприємницьку діяльність, дає підстави для сумніву в неупередженості та об`єктивності суду. Районним судом не надано належної правової оцінки наданим стороною позивача доказам, разом з тим детально та ретельно вивчені докази, надані відповідачкою, чим допущено порушення принципу рівності та змагальності сторін.

Наголошує на тому, що зміну сімейного стану після присудження аліментів на користь відповідачки позивач зазначив як підставу для зменшення розміру аліментів, і яка є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, наведеною у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц. Наявність у позивача ще двох малолітніх дітей, один з яких має стійкі розлади здоров`я та потребує постійного лікування, наявність на його утриманні дружини та двох тяжко хворих батьків похилого віку є окремими беззаперечними підставами для зменшення розміру аліментів.

Ураховуючи приписи ч. 2 ст. 197 СК України та п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, беручи до уваги фактичні обставини, які мають місце в житті позивача впродовж тривалого часу, вважає, що наявні законні підстави для часткового звільнення ОСОБА_1 від заборгованості за аліментами.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, в якій відповідачці роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу у строк п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали, який має бути оформлений відповідно до вимог ч. 2, 4 ЦПК України (т. 2 а.с. 22-23).

Копію ухвали надіслано ОСОБА_2 11 червня 2024 року та цього ж дня доставлено до її електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (т. 2 а.с. 26). У встановлений судом строк відзив подано не було.

Судову повістку в судове засідання, призначене на 10 вересня 2024 року о 14 год доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 06 липня 2024 року (т. 2 а.с. 28).

10 серпня 2024 року відповідачкою засобами поштового зв`язку подано відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 зазначила, що ухвалою апеляційного суду від 02 липня 2024 року термінів на подачу відзиву встановлено не було, тому відзив подається до дати судового розгляду апеляційної скарги (т. 2 а.с. 33-40).

Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що строк для подачі відзиву встановлено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 11 червня 2024 року, копію якої цього ж дня доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Пунктом 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України до обов`язків учасників справи віднесено виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.

Беручи до уваги, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку і наведені відповідачкою причини такого пропуску є безпідставними, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 розглядається апеляційним судом без урахування відзиву ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про зміну розміру аліментів таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погіршення матеріального становища після винесення судового рішення про стягнення аліментів. Посилання позивача на наявність у нього двох інших дітей та необхідність їх утримання не є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів та не звільняє батька від обов`язку утримувати іншу дитину, оскільки основний обов`язок по матеріальному забезпеченню дитини покладається на її батьків.

Суд указав, що доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі ОСОБА_1 не надав. Позивач є працездатним, здоровим, з відповідними професійними навичками, а отже зобов`язаний, відповідно до чинного законодавства України, утримувати свою дитину. ОСОБА_1 не надав доказів того, що дійсно намагався знайти роботу або вчиняв відповідні дії з офіційного працевлаштування. За весь період наявної заборгованості за аліментами позивач жодного разу не звернувся до центру зайнятості, що свідчить про його небажання працювати, а не про об`єктивні причини несплати аліментів, як на цьому наголошує позивач.

Суд констатував, що наявна у матеріалах кримінального провадження інформація свідчить про те, що позивач у цій справі намагається ввести суд в оману щодо його доходів та матеріального статку. Станом на день розгляду справи товариства, засновані позивачем, є діючими, що не позбавляє ОСОБА_1 можливості здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до вимог закону. Наявність податкового боргу за ними не впливає на матеріальний стан позивача та не свідчить про його скрутне становище, лише констатує неналежне виконання вимог податкового законодавства. Наявність арештів на нерухоме майно позивача та його дружини пов`язано виключно із розглядом кримінального провадження.

Районний суд зазначив, що постанови у справах про адміністративні правопорушення свідчать про те, що позивач мав можливість заробляти кошти та, хоча б частково, сплачувати аліменти, проте, цього не робив. Рішення судів безумовно указують, що позивач протягом тривалого строку мав у постійному розпорядженні різні автомобілі та активно ними користувався, що вимагає певних матеріальних ресурсів.

Суд оцінив критично доводи позивача про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які є пенсіонерами, особами з інвалідністю ІІ групи та мають чисельні стійкі розлади стану здоров`я, зазначивши, що відсутність доказів матеріального стану позивача не дозволяє оцінити можливість ОСОБА_1 здійснювати утримання осіб, які отримують пенсійні виплати. Доказів відповідних витрат на їх лікування позивач не надав. Крім того, позивач та його батьки проживають в різних населених пунктах.

Районний суд визнав непереконливими доводи позову про те, що з початком в Україні повномасштабної війни дружина позивача ОСОБА_5 втратила роботу, наразі не має власного доходу та знаходиться на утриманні чоловіка через відсутність доказів її працевлаштування до лютого 2022 року та доказів неможливості працевлаштування на час розгляду справи. Констатував, що ОСОБА_5 є зареєстрованим ФОП, має корпоративні права та є засновником діючого товариства.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позивач протягом багатьох років офіційно не мав доходу та не сплачував аліменти, що унеможливлює аналіз його матеріального стану у період існування заборгованості за аліментами з 2013 по 2024 рік, порівняння доходу та витрат на дітей у різні періоди життя ОСОБА_1 , з`ясування можливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі. На думку суду першої інстанції, поведінка позивача дає підстави вважати, що останній умисно ухиляється від сплати аліментів та добровільно не намагався сплатити борг хоча б у мінімальній його частині. Три аліментні платежі, здійснені ОСОБА_1 у 2018 році, суд оцінив критично, указавши, що за десять років існуючої заборгованості по аліментах вони не могли вплинути та не впливають на матеріальний стан позивача через призму відсутності доходів та доказів матеріального стану у різні періоди його життя.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеними висновками районного суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08 січня 2013 року (т. 1 а.с. 10 зворот).

Заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року змінено розмір аліментів, призначених заочним рішенням Борзнянського районного суду від 14 березня 2013 року, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 10).

Як зазначено у свідоцтвах про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними копіями (т. 1 а.с. 11, 12 зворот).

Відповідно до копії висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 30 листопада 2021 року, виданого КУ Білоцерківської міської ради «Інклюзивно-ресурсний центр № 1» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною з РАС та мовленнєвими порушеннями (т. 1 а.с. 12-15).

Батьками позивача являються ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 16 зворот).

Батько позивача, ОСОБА_11 , є особою з інвалідністю 2 групи та пенсіонером за вислугою років (т. 1 а.с. 17), а матір позивача, ОСОБА_12 - є особою з інвалідністю 2 групи, у зв`язку з чим з 06 серпня 2015 року отримує пенсію довічно (т. 1 а.с. 20 зворот).

Відповідно до виписок з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_12 з 23 січня по 06 лютого 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Цукровий діабет», з 27 січня по 10 березня 2013 року та з 09 по 20 жовтня 2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні через злоякісне новоутворення прямої кішки (т. 1 а.с. 20, 21-22, 23).

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17 травня 2010 року ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, станом на 27 лютого 2024 року статус ФОП є діючим (т. 1 а.с. 87-88).

ОСОБА_5 зареєстрована як ФОП з 28 лютого 2011 року, станом на 27 лютого 2024 року статус ФОП є діючим (т. 1 а.с. 92).

14 липня 2017 року проведено державну реєстрацію ТОВ «Реабілітаційний психо-корекційний центр «Твоя незалежність», основним видом економічної діяльності якого є надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію (код КВЕД 87.20). Керівником товариства є ОСОБА_5 , а засновником та кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 89-90).

30 серпня 2018 року здійснено державну реєстрацію ТОВ «Пансіонат «Домашній затишок», основним видом економічної діяльності якого є діяльність у сфері охорони здоров`я (код КВЕД 86.90). Керівником товариства є ОСОБА_5 , а одним із засновників та кінцевих бенефіціарних власників - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 91-92).

Діяльність ТОВ «Твоя незалежність» підтверджується відкритими даними в мережі Інтернет, де наявний сайт указаного товариства та інформація про його діяльність (т. 1 а.с. 105-107).

За повідомленням в.о. начальника ГУ ДПС у Київській області від 01 березня 2024 року згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС України інформація про отримані доходи з моменту заснування ТОВ «Пансіонат Домашній затишок» до управління не надходила, податковий борг відсутній. Стосовно отриманих доходів ФОП ОСОБА_5 дохід системи ДПС складав: за 2011 рік (відповідно до звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку) - 22 805 грн; за 2012 рік (відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП) - 23 100 грн; за 2013 рік (відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку - ФОП) - 863 918,73 грн. У ФОП ОСОБА_5 наявний податковий борг: зі сплати єдиного податку (ККДБ 18050400) в сумі 7 643,41 грн; зі сплати єдиного податку (ККБД 71040000) в сумі 61 075,97 грн (т. 1 а.с. 98-99).

У листі в.о. заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві від 04 березня 2024 року наявна наступна інформація: ТОВ «РПЦ «Твоя незалежність» перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві як ФОП за основним місцем обліку. Інформація щодо подання податкової та фінансової звітності ТОВ «РПЦ «Твоя незалежність» за останні п`ять років відсутня. Від ОСОБА_1 надійшли податкові декларації про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки, відповідно до поданих декларацій - доходи не отримував. Відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу по платнику ОСОБА_1 та ТОВ «РПЦ «Твоя незалежність» за період 2019-2024 років інформація щодо сплачених податків відсутня. Станом на 31 грудня 2019 року обліковується заборгованість по ТОВ «РПЦ «Твоя незалежність» з єдиного соціального внеску в сумі 3 199,72 грн по ГУ ДПС у м. Києві, яка не погашена станом на 28 лютого 2024 року. По ФОП ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2024 року обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 37 788,74 грн по ГУ ДПС у м. Києві, яка виникла 31 грудня 2019 року в сумі 26 539,26 грн (т. 1 а.с. 101-102).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2018 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взято ОСОБА_1 під варту із зали суду. Датою закінчення строку дії ухвали вважати 27 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 214-219).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2019 року строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 продовжено до 20 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 220-227).

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2019 року змінено застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (т. 1 а.с. 228-230).

29 березня 2019 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210000000202 від 13 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України (т. 1 а.с. 152-187).

За повідомленням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2024 року у провадженні судді Базана Л.Т. перебуває кримінальне провадження № 12018210000000202 про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 146 КК України, щодо кожного, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, щодо кожного. Ухвалою Тернопільського районного суду від 14 грудня 2022 року клопотання прокурора задоволено. Судовий розгляд вищенаведеного кримінального провадження зупинено до звільнення обвинуваченого ОСОБА_14 з військової служби (т. 1 а.с. 151).

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, і остаточно за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 к відбуттю покарання у виді з років 6 місяців позбавлення волі. Початок строку покарання ОСОБА_1 обчислювати з 11 жовтня 2013 року (т. 1 а.с. 202-203). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без змін (т. 1 а.с. 204-205).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 255 грн. Судом установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем Volkswagen Passat FOU 116 (т. 1 а.с. 231-232)..

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн. Судом установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем Volkswagen Passat FOU 116 (т. 1 а.с. 240-242).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судом установлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat FOU (т. 1 а.с. 233-234).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Судом установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем «BMW 525» д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 235-236).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці. Судом установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем «BMW 530D» н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 239-240).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці. Судом установлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 237-238).

Відповідно до повідомлення Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 березня 2024 року на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 730/299/18 від 12 жовтня 2018 року, виданого Борзнянським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, починаючи з 14 червня 2018 року. Державним виконавцем на підставі ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. 15 березня 2024 року боржнику надіслано виклик заявитися на прийом до державного виконавця з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно із ЗУ «Про виконавче провадження (т. 1 а.с. 130).

Наведена у листі інформація підтверджується копіями відповідних постанов державного виконавця від 11 лютого 2019 року та від 18 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 189, 194, 195, 196).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2024 року становить 341 105,25 грн (т. 1 а.с 131).

Звернувшись з позовом про зміну розміру аліментів та часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для цього є зміна його сімейного та майнового стану, зокрема, народження в іншому шлюбі двох дітей, які разом з дружиною перебувають на його утриманні. У зв`язку з наявністю у сина ОСОБА_6 важкого діагнозу, через що останній потребує постійного догляду, він позбавлений можливості повноцінно працевлаштуватися. Указував, що надає матеріальну допомогу непрацездатним батькам, які мають інвалідність та стійкі розлади здоров`я.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (ч. 2 ст. 197 СК України).

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Як зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на існування двох інших дітей, необхідність їх утримання, конкретно у цій справі, не є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів та не звільняє батька від обов`язку утримувати іншу дитину, оскільки основний обов`язок по матеріальному забезпеченню дитини покладається на її батьків; жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату аліментів у визначеному рішенням суду розмірі, позивач до суду не надав.

Однак з таким висновком не може погодитися апеляційний суд, з огляду на наступне.

Так, у справі встановлено, що після винесення 14 травня 2018 року Борзнянським районним судом Чернігівської області заочного рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, сімейний стан позивача змінився у зв`язку із народженням ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки ОСОБА_7 , що згідно із положеннями ст. 192 СК України є підставою для зміни розміру стягуваних з позивача аліментів.

Вищевказана обставина відповідно до положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому такі положенні закону не виключають одночасне встановлення обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від змін матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібні правові висновки щодо застосування вказаної норми СК України викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 6282/2454/22.

У даній справі апеляційний суд вважає встановленою наявність підстав для зміни розміру аліментів - зміна сімейного стану.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що факт народження дітей у платника аліментів не змінює сімейний стан та сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану.

Колегія суддів зважає на те, що народження дитини спричинило зміну матеріального стану позивача, адже зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат.

Крім того, апеляційний суд зважає на діагностування у сина ОСОБА_6 РАС та мовленнєвих порушень, що підтверджується висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 30 листопада 2021 року № ІРЦ-85133/2021/296720, що явно потребує додаткових витрат.

Таким чином, сімейний стан платника аліментів змінився, що у відповідності до наведених вище положень Сімейного Кодексу є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені ст. 192 СК України, для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів підлягає скасуванню із постановленням в цій частині нового рішення, яким належить зменшити розмір аліментів, визначений заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про звільнення заборгованості від сплати аліментів. Підставою для часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період з січня 2018 року по квітень 2023 року ОСОБА_1 зазначив відсутність доходу у період з І кварталу 2018 року по ІІ квартал 2023 року, що засвідчено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 03 жовтня 2023 року (т. 2 а.с. 24 зворот).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу цієї правової норми вбачається, що платник аліментів має довести наявність тяжкої хвороби або інші обставини, що мають істотне значення і які зумовили виникнення заборгованості. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Отже, даною нормою встановлено право, а не обов`язок суду ухвалити відповідне рішення.

За обставинами справи встановлено, що у ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по січень 2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів в загальному розмірі 341 105,25 грн. У період, за який позивач просить частково звільнити його від сплати заборгованості (з січня 2018 року по квітень 2023 року), її сума становить 273 074,50 грн, що в пропорційному відношенні складає 80 % від загальної суми. До органів держаної виконавчої служби з метою реструктуризації наявного боргу позивач не звертався, у спірний період сплатив лише 3 100 грн, тобто, не вчиняв належних заходів щодо зменшення суми боргу.

Позивач мав у користуванні в 2020-2023 роках різні транспортні засоби. Установлені державним виконавцем через наявність заборгованості по сплаті аліментів обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 ігнорував, через що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи позову про відсутність у заявника у 2018-2023 роках доходу, як підставу для часткового звільнення від сплати заборгованості, з огляду на те, що ОСОБА_1 наявність доходів від діяльності належних йому товариств або підприємницької діяльності не декларувалась взагалі. Наразі підприємницька діяльність позивача в установленому порядку не припинена, на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 не перебуває. Отже, колегія суддів вважає, викладені ОСОБА_1 доводи щодо відсутності доходів не впливають на обов`язок батька утримувати свою дитину, а наявна заборгованість виникла внаслідок свідомої поведінки позивача.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що не встановлено відповідно до приписів ст. 197 СК України істотних обставин, які стали б підставою для часткового звільнення ОСОБА_1 від заборгованості по сплаті аліментів. Наведене дає підстави вважати, що позивач, маючи можливість утримувати дитину та сплачувати аліменти, фактично ухиляється від обов`язку, визначного приписами ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України.

Беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги про необхідність часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства. Суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні цих позовних вимог, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2024 року - скасувати в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити частково.

Розмір аліментів, визначений заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшити з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко