Постанова

від 11.09.2024 по справі 916/828/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/828/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область - Чабан І.А., на підставі самопредставництва ;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, Одеська область - Яценко С.А., на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м.Чорноморськ, Одеська область

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2024 року

у справі №916/828/24

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м.Чорноморськ, Одеська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, Одеська область

про стягнення штрафу за договором надання послуг від 14.05.2021 № 21/32-д/нд в розмірі 2 662 524 грн. 62 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У червні 2024 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м.Чорноморськ, Одеська область, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 2 662 524 грн. 62 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 18.06.2024 року позовні вимоги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнив частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ 1 863 грн. 29 коп. пені, та 22 грн. 36 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.06.2024 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат (вх. № 24398/24), якою останнє просило суд стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, Одеська область на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 965 грн. 01 коп. на підставі норм ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2024 на адресу суду першої інстанції надійшло заперечення від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, якими воно просило відмовити в повному обсязі у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» (вх. № 24398/24) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, бо час, вказаний адвокатом, як затрачений на ознайомлення з позовною заявою, підготовкою відзиву та заперечень тощо умисно збільшений та не обґрунтований. Так, позивач вказує, що в матеріалів справи відсутні заяви відповідача на ознайомлення з позовною заявою, також не надано детального опису, що входить в підготовку до судового засідання, на яку потрачено 0,5 часу; час, вказаний як затрачений на участь в судових засіданнях, не відповідає дійсності, що вбачається з протоколів судових засідань. Підготовче засідання, призначене на 29.03.2024, не відбулось, про що в матеріалах справи наявна довідка, однак, з Акту про надання правової допомоги вбачається, що не це засідання адвокатом нібито витрачено 0,5 год.

Крім того, позивач зазначає, що Державне підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Одеська обл., м. Чорноморськ звернулося з позовною заявою лише про стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору про надання послуг № 21/32-д/нд від 14.05.2021, факт порушення якого відповідачем вже розглядався Господарським судом Одеської області (рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 по справі № 916/1742/23) та не потребує доказування.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/828/24 (суддя Шаратов Ю.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ (вх. № 24398/24) від 21.06.2024 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, Одеська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, Одеська область витрати на правову допомогу в розмірі 27 980 грн. 40 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року було частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область, то розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню та стягненню з позивача на користь відповідача здійснюється пропорційно відмовленим позовним вимогам (99,95 %).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, Одеська область, з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, Одеська область від 21.06.2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вказує, що з матеріалів справи вбачається, що адвокат відповідача виконав наступні послуги, а саме: подав відзив на позовну заяву; заперечення на відзив, в якому фактично повторювались доводи, відображені у відзиві; приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, але зазначив в Акті надання послуг збільшений та необгрунтований необхідністю для цього час. Крім того, в своїй скарзі апелянт повторив повністю свої доводи, викладені у запереченнях на заяву, яка була подана до суду першої інстанції.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24, справу призначив до судового розгляду.

05.09.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшов відзив (вх. №2968/24/Д1) на апеляційну скаргу, у якому він просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін.

Зокрема, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі та вимоги ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві наголосив, що твердження позивача, зазначені в апеляційної скарги є голослівними та такими, що нічим не підтверджуються. На підтвердження доводів щодо нібито завищення адвокатом вказаного ним як витраченого часу, необхідного для надання правових послуг, представником позивача суду не було надано жодного доказу, а тому відповідач вважає, що додаткове рішення суду від 20.05.2024 по справі №916/828/24 є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 є правомірним, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

05.01.2023 між Адвокатським бюро «Сергія Яценка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» було укладено договір про надання правової допомоги № 01-01/23, відповідно до пунктів 1.1, 4.1 якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених даним договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правову допомогу. Обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим договором (гонорар та/або винагорода успіху) визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які становитимуть його невід`ємні частини.

20.03.2024 між ними було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 01-01/23 про надання правової допомоги від 05.01.2023. Відповідно до пункту 2.1 вказаної додаткової угоди вартість правової допомоги (основний гонорар) адвокатського бюро, що надається клієнту згідно з цією додатковою угодою, становить 50 000 грн.

У червні 2024 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, Одеська область, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 2 662 524 грн. 62 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 18.06.2024 року позовні вимоги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнив частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ, на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ 1 863 грн. 29 коп. пені, та 22 грн. 36 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.06.2024 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат (вх. № 24398/24), якою останнє просило суд стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Одеська обл., м. Чорноморськ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 965 грн. 01 коп.

До заяви заявником було надано такі документи: копія Акту про надання правової допомоги від 20.06.2024 за додатковою угодою № 2 від 20.03.2024 до договору № 01-01/23 про надання правової допомоги від 05.01.2023, згідно із яким адвокатське бюро у період з 20.03.2024 по 18.06.2024 надало клієнту правову допомогу відповідно до умов договору та додаткової угоди, а клієнт прийняв таку правову допомогу на загальну суму 50 000 грн., платіжну інструкцію від 20.06.2024 № 1803 про сплату гонорару за надану правову допомогу за договором від 05.01.2023 в сумі 50 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/828/24 (суддя Шаратов Ю.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ (вх. № 24398/24) від 21.06.2024 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ", м. Чорноморськ витрати на правову допомогу в розмірі 27 980 грн. 40 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року було частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область, то розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню та стягненню з позивача на користь відповідача здійснюється пропорційно відмовленим позовним вимогам (99,95 %).

При цьому, судова колегія зазначає, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» окрім вищевказаного додаткового рішення у справі, також оскаржило основне рішення, за результатами апеляційного перегляду якого постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 916/828/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 916/828/24 залишено без змін.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ в суді першої інстанції був адвокат Яценко С.А. відповідно до ордеру АІ № 1570947 від 25.03.2024 року, виданого Адвокатським Бюро «Сергія Яценка» адвокату Яценку С.А., на підставі договору про надання правової допомоги №01-01/23 від 05.01.2023 року.

Так, 05.01.2023 року між відповідачем у справі та Адвокатським Бюро «Сергія Яценка» було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське Бюро зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

20.03.2024 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 05.01.2023 року, відповідно до якої визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ у справі 916/828/24 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ про стягнення штрафу. Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області).

За фактом надання правничої допомоги щодо представництва інтересів відповідача в суді першої інстанції при розгляді даної справи 20.06.2024 року між Адвокатським бюро «Сергія Яценка» та відповідачем було складено та підписано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги на загальну суму 50 000 грн.

Також матеріли справи містять платіжну інструкцію від 20.06.2024 № 1803 про сплату гонорару за надану правову допомогу за договором від 05.01.2023 в сумі 50 000 грн.

Проаналізувавши вказані докази, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, є правомірним, а доводи апелянта щодо завищення адвокатом обсягу та часу, витраченого ним на наданні правових послуг клієнту по даній справі при її розгляді в суді першої інстанції, відхилені судом апеляційної інстанції, бо вони не є підставою, в розумінні норм ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування або зміни вірного висновку суду.

Отже, у зв`язку із розглядом даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» м.Чорноморськ фактично та обґрунтовано понесло витрати на правничу (правову) допомогу адвоката, виплативши винагороду за представництво його інтересів в суді відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням у загальній сумі 50 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за основним рішенням по даній справі, ухвалюючи додаткове рішення у справі, місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив заяву відповідача про відшкодування судових витрат, а саме, пропорційно відмовленим позовним вимогам та стягнув з позивача у справі витрати на правничу допомогу у розмірі 27 980 грн. 63 коп.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення на його користь з позивача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м.Чорноморськ, Одеська область не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/828/24 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", м. Чорноморськ, Одеська область на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09. 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош