Постанова

від 01.10.2024 по справі 916/828/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/828/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область не з`явився ;

від Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ, Одеська область не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ про ухвалення додаткового рішення від 16.09.2024 року (вх.№3819/24) у справі №916/828/24

за результатами розгляду апеляційних скарг Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м.Чорноморськ, Одеська область

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року, м. Одеса та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса суддя першої інстанції Шаратов Ю.А.,

у справі №916/828/24

за позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, Одеська обл., м. Чорноморськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45

про стягнення штрафу за договором надання послуг від 14.05.2021 № 21/32-д/нд в розмірі 2 662 524 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ, Одеська область, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 2 662 524 грн. 62 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ, на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ 1 863 грн. 29 коп. штрафу та 22 грн. 36 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.06.2024 до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат (вх. № 24398/24), якою останнє просило суд стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ, Одеська область на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 965 грн. 01 коп. на підставі норм ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/828/24 (суддя Шаратов Ю.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», м. Чорноморськ (вх. № 24398/24) від 21.06.2024 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ, Одеська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ, Одеська область витрати на правову допомогу в розмірі 27 980 грн. 40 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область, з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі № 916/828/24 скасувати в частині зменшення розміру штрафу до 1 863 грн. 29 коп., ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ, Одеська область на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область штраф у розмірі 2 662 524 грн. 62 коп., а також скасувати додаткове рішення суду по цій справі та відмовити у задоволенні заяви відповідача..

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область, на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 залишено без змін.

16.09.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРЗСІЗ» надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №3819/24), у якому заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь Товариства витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у зв`язку з участю адвоката у справі при її апеляційному перегляді у Південно-західному апеляційному господарському суді у розмірі 30 000 грн.

Вказане клопотання позивача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді апеляційних скарг у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даних судових процесах на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» до апеляційного господарського суду було надано такі документи:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.09.2024 року Товариству з обмеженою вдповідальністю «ОЛІР РЕРОРСІЗ» адвокатом Яценко Сергієм Анатолійовичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.01.2023 року №01-01/23 у Південно-західному господарському суді по справі №916/828/24;

- акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги за додатковою угодою №3 від 27 серпня 2024 року до договору №01-01/23 «Про надання правничої допомоги» від 05.01.2023 року;

- додаткова угода №3 від 27 серпня 2024 року до договору від 05 січня 2023 року 01-01/23 «Про надання правничої допомоги»;

Пунктом 1.1. додаткової угоди передбачено, що адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу, щодо належного представництва інтересів клієнта у Південно-західному апеляційному господарському суді з розгляду апеляційних скарг Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/828/24 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до клієнта про стягнення штрафу.

Відповідно до п.2.1. додаткової угоди вартість правової допомоги (основний гонорар) адвокатського бюро, що надається клієнту згідно з цією додатковою угодою, становить 30 000 грн;

Платіжною інструкцією від 28.08.2024 № 1882 підтверджено сплату гонорару за надану правову допомогу згідно додаткової угоди №3 від 27.08.2024 до договору №01-01/23 від 12.01.2023 року в сумі 30 000 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 року у справі № 916/828/24 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Олір Резорсіз» про ухвалення додаткової постанови та розподіл судових витрат у справі №916/828/24 від 16.09.2024 року (вх. №3819/24) до судового розгляду.

19.09.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Олір Резорсіз».

Позивач вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 30 000 грн. не являється співмірним із складністю справи та роботою, виконаною адвокатом. Крім того, позивач наголошує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів стосовно понесення вказаних відповідачем витрат за фактично надані послуги та затрачений на це час.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання відповідача були повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення до розгляду на офіційні електронні адреси осіб сторін. Про причини неявки в суд не повідомили, будь-яких клопотань суду апеляційної інстанції не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду заяви, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду клопотання про розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи №916/828/24, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду клопотання про розподіл судових витрат є скороченим і добігає кінця, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву відповідача за відсутності представників сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги, викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №916/828/24 при її апеляційному перегляді, судова колегія вважає, що таке клопотання є обґрунтованим, проте потребує часткового задоволення, враховуючи таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).

До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 05.01.2023 року між відповідачем у справі та Адвокатським Бюро «Сергія Яценка» було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське Бюро зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта. відповідно до пунктів 1.1, 4.1 якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених даним договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правову допомогу. Обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим договором (гонорар та/або винагорода успіху) визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які становитимуть його невід`ємні частини.

Додатковою угодою №3 до договору від 05 січня 2023 року №01-01/23 про надання правничої допомоги від 27.08.2024 року визначено, що адвокатське бюро надає наступну правову допомогу:

-аналіз спірних правовідносин, їх нормативно-правове регулювання, розроблення процесуальної стратегії, надання пропозицій та рекомендацій щодо процесуальних дій клієнта;

-підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру під час розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом, належних до вчинення клієнтом як стороною по справі (в т.ч. відзиву на апеляційні скарги, заперечень, заяв, клопотань, запитань, пояснень, відповіді, та інші);

-участь у засіданнях по справі у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в режимі відеоконферецзв`язку за наявності такої можливості, якщо така участь не знизить якість наданої правової допомоги;

-підготовка та подання касаційних скарг на ухвали суду, додаткові рішення, які не пов`язані з апеляційним/касаційним переглядом рішення у справі по суті;

-участь у засіданнях по справі в суді касаційної інстанції та представництво клієнта перед такими судами у разі перегляду процесуального рішення суду апеляційної інстанції в таких судах, що не пов`язано з переглядом рішення у справі по суті;

-виконання інших дій, що випливають зі змісту договору та додаткової угоди за дорученням компетентних посадових осіб клієнта;

-надання правової допомоги, пов`язаної з представництвом інтересів клієнта при перегляді постанов суду по суті, не входить в предмет цієї додаткової угоди та має бути погоджено сторонами додатково.

З акту приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги за додатковою угодою №3 від 27.08.2024 до договору №01-01/23 «Про надання правничої допомоги» від 05 січня 2023року вбачається, що між відповідачем у справі та Адвокатським Бюро «Сергія Яценка» було укладено акт про наступне:

1. Адвокатом надано правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у:ознайомленні з апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24, формування первинної позиції по справі, процесуальної стратегії клієнта та погодження її з клієнтом;

підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу Державного піцдприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі №916/828/24;

підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24;

підготовка та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року у справі №916/828/24 (з урахуванням часу очікування початку судового засідання);

підготовка та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24.

2. Вартість наданих послуг становить 30 000 грн., без податку на додану вартість. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська область, на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/828/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року та у справі №916/828/24 залишено без змін.

В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п`ятиденний строк, 16.09.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРЗСІЗ» надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №3819/24), у якому заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь Товариства витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у зв`язку з участю у справі при її апеляційному перегляді у Південно-західному апеляційному господарському суді у розмірі 30 000 грн.

При цьому, обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник наголосив, що при розгляді апеляційних скарг у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даних судових процесах на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правовий аналіз зазначених вище норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/1, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/9544/23, тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, колегія суддів зазначає про наявність підстав вважати, що витрачений адвокатом час (4,5 години взагалі), пов`язаний із підготовкою та поданням відзивів до апеляційних скарг у справі №916/828/24 є частково необґрунтованими, неспівмірними з предметом апеляційного перегляду, оскільки заявник був у достатній мірі обізнаний з матеріалами справи, що не потребувало на підготовку таких процесуальних заяв як відзиви значного обсягу часу, крім того беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, кількість і тривалість засідань у даній справі, в якій брав участь представник відповідача в суді апеляційної інстанції (2 судових засідання) колегія суддів вважає, що такий розмір витрат є значно завищеним, що для Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» буде становити надмірний фінансовий тягар. Відтак, достатньою, співмірною та обґрунтованою у даному разі буде сума 15 000 грн.

Отже, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим у своїй сукупності буде розмір відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу за апеляційний перегляд рішення та додаткового рішення суду першої інстанції - 15 000 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ про ухвалення додаткового рішення від 16.09.2024 року (вх.№3819/24) про стягнення витрат на правничу допомогу за результатом розгляду апеляційних скарг Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ, Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року, м. Одеса та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса у справі №916/828/24 та таким, що потребує часткового задоволення на суму 15 000 грн. з відмовою в іншій частині.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ , м. Чорноморськ про ухвалення додаткового рішення від 16.09.2024 року (вх.№3819/24) про стягнення витрат на правничу допомогу за результатом розгляду апеляційних скарг Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ, Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року, м. Одеса та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса у справі №916/828/24 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001,Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Праці,6 ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 45, ЄДРПОУ 39220625) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ОЛІР РЕЗОРСІЗ, м. Чорноморськ Одеської області у стягненні витрат на правничу допомогу за результатам розгляду апеляційних скарг Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, м. Чорноморськ, Одеська область на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 року, м. Одеса та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса у справі №916/828/24 в розмірі 15 000 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 01 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош