Ухвала

від 24.10.2024 по справі 916/828/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/828/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ",

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Шаратова Ю.А.

від 18.06.2024,

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

від 11.09.2024 (повний текст складено 16.09.2024),

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Шаратова Ю.А.

від 18.07.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

від 11.09.2024 (повний текст складено 16.09.2024),

та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

від 01.10.2024 (повний текст складено 01.10.2024),

у справі за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ",

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ",

про стягнення штрафу за договором надання послуг від 14.05.2021 № 21/32-д/нд в розмірі 2 662 524 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення штрафу у розмірі 2 662 524, 62 грн, а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" 1 863, 29 грн. та 22, 36 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ" витрати на правову допомогу в розмірі 27 980, 40 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ " про ухвалення додаткового рішення від 16.09.2024 про стягнення витрат на правничу допомогу за результатом розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/828/24 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ" судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛІР РЕЗОРСІЗ" у стягненні витрат на правничу допомогу за результатам розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/828/24 у розмірі 15 000 грн.

04.10.2024 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №916/828/24.

Склад колегії суддів визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024: головуючий суддя Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Студенець В.І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Однак, зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального права та / або процесуального права в обов`язковому взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України при цьому скаржник у касаційній скарзі не зазначає норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржником не зазначено, яку саме норму права суд апеляційної інстанцій порушив/застосував неправильно, а також не обґрунтовано, у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, не зазначення скаржником конкретних підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" просить скасувати: рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у частині зменшення розміру неустойки до 1 863, 29 грн та ухвалити нове рішення про стягнення штрафу в сумі 2 662 524, 62 грн; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024; додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024.

Отже предметом касаційного оскарження, з урахуванням оспорюваної суми, є вимога майнового характеру про стягнення 2 660 661, 33 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" необхідно було сплатити 63 855, 87 грн (2 660 661, 33 грн х 1,5% х 200% х0,8) судового збору.

Однак, Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 03.10.2024 №1780 про сплату судового збору за подання касаційної скарги у справі №916/828/24 у сумі 51 120, 48 грн. Тобто у розмірі меншому, що підлягав сплаті за подання відповідної касаційної скарги у цій справі №916/828/24.

Таким чином скаржник має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у сумі 12 735, 39 грн.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження доплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №916/828/24 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 12 735, 39 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пунктів 2, 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 12 735, 39 грн; касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням конкретних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №916/828/24 залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням належних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи;

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 12 735, 39 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець