Постанова

від 11.09.2024 по справі 924/506/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Справа № 924/506/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Керницька О.В.

стягувача - Ярош В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 (повний текст ухвали складено 23.07.2024)

за позовом Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів"

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

про стягнення грошей

стягувач Фізична особа-підприємець Яцишин Олег Володимирович

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у визнанні наказу від 03.08.2020 у справі № 924/506/20 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що судом не здобуто підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

19.07.2024 через систему "Електронний суд", Публічне акціонерне товариство "Проскурів", не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Хмельницької області від 03.08.2020 у справі № 924/506/20;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Проскурів" 46 016,42 грн безпідставно одержаних коштів;

- стягнути з рахунку приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича на користь Публічного акціонерного товариства "Проскурів" 507631,94 грн безпідставно одержаних коштів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- станом на 07.02.2022 боржника про заміну кредитора належним чином повідомлено не було, а тому на момент виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у справі №924/506/20 про цю заміну боржник не знав. Про заміну кредитора боржник дізнався 10.02.2022, коли Публічне акціонерне товариство "Проскурів" вже сплатило на користь первісного кредитора - Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" 500 000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 07.02.2022, №16 від 07.02.2022, №17 від 07.02.2022, №18 від 07.02.2022;

- суди при розгляді заяви ФОП Яцишина О.В. про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" встановили, що ПАТ "Проскурів" належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (як первісного кредитора) 500000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений;

- ПАТ "Проскурів" належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (як первісного кредитора) 500 000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений;

- ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №924/40/22 було встановлено, що ПАТ "Проскурів" належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (як первісного кредитора) 500000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений;

- ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №924/232/22 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №924/232/22 було встановлено, що не відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо повернення фінансової допомоги на суму 500 000 грн згідно договору від 11.09.2018;

- договір поворотної фінансової допомоги №110, за яким рішенням у справі №924/506/20 стягнуто заборгованість з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на користь Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів", як і додаткова угода до нього №1 від 21.09.2018, не можуть вважатися неукладеними з однієї лише підстави недотримання вимог статті 238 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені обставини є лише підставою для визнання такого правочину недійсним;

- в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про офіційну електронну адресу ПАТ "Проскурів" відсутні і були відсутні станом на 05 - 07 лютого 2022 року. Електронна адреса, яка зазначена в усіх процесуальних документах в межах судових справ (зокрема, у справі №924/506/20) призначена лише для обміну процесуальними документами в межах цієї судової справи. Адвокат Керницька Оксана Вікторівна - не уповноважена на представництво ПАТ "Проскурів" у господарських правовідносинах. Договір про правову допомогу уповноважує її лише на ведення судових справ, а тому надсилання повідомлення про заміну кредитора на її електронну адресу не може вважатися належним повідомленням, з чого можна зробити висновок, що ПАТ "Проскурів" про заміну кредитора належним чином повідомлено не було. Окрему увагу звертає на наступну позицію Касаційного господарського суду, де суд зазначає, що у договорі повинна бути передбачена можливість електронного листування між сторонами під час виконання договору. Оскільки повідомлення про зміну кредитора було здійснено шляхом направлення електронного листа, що суперечить умовам договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 з наступними змінами, вважає, що ПАТ "Проскурів" не було належним чином повідомлено про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О. В.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 19.07.2024, визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/506/20 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Гудак А.В., суддя Юрчук М.І.

Листом № 924/506/20/4905/24 від 22.07.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

01.08.2024 до суду надійшли матеріали справи № 924/506/20.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 включно, судді-члена колегії Гудак А.В. у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 здійснено їх заміну у справі №924/506/20, протокол від 05.08.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 - залишено без руху.

Зобов`язано апелянта Публічне акціонерне товариство "Проскурів" протягом 5 (п`яти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази сплати 2 422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в електронній формі.

09.08.2024 (вх. №7091/24) від представника Публічного акціонерного товариства "Проскурів" надійшли докази доплати 2 422,40 грн судового збору за платіжною інструкцією № 32 від 07.08.2024.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 вересня 2024 р. об 11:00 год.

27.08.2024 на адресу суду від ФОП Яцишина О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить оскаржувану ухвалу у справі №924/506/20 залишити в силі, а у задоволенні скарги відмовити.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2024 №01-05/836 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 924/506/20 - Крейбух О.Г. у період з 10 вересня 2024 р. по 04 жовтня 2024 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначити повторний автоматизований розподіл справи №924/506/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 у справі №924/506/20 визначений склад колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 до провадження у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В.

В судовому засіданні 10.09.2024 представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні 10.09.2024 представник стягувача заперечив доводи апеляційної скарги.

Інші учасники у судове засідання 10.09.2024 не з`явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників справи.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у даній справі стягнуто з ПАТ "Проскурів" на користь дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів" 500 000 грн поворотної фінансової допомоги та 7 500 грн судових витрат.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у цій справі залишено без змін.

На виконання вказаного рішення на підставі ст. 327 Господарського процесуального кодексу, 03.08.2020 видано наказ.

Ухвалою суду від 14.02.2022 задоволено заяву ФОП Яцишина О.В. про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у справі № 924/506/20. Замінено сторону стягувача під час виконання судового рішення у справі № 924/506/20 з дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів" на фізичну особу-підприємця Яцишина О.В. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася і є чинною на дату постановленні цієї ухвали.

У подальшому, до суду надходійшла скарга ПАТ "Проскурів" на бездіяльність приватного виконавця, де скаржник просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області щодо закінчення виконавчого провадження №66522496 та зобов`язання приватного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 66522496 відкритого на підставі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області у цій справі від 29.05.2020. Вказана скарга ПАТ "Проскурів" була мотивована тими ж підставами і обставинами виконання боржником вказаного наказу суду перед кредитором, що і заява про виконання наказу таким, що не підлягає виконанню.

За заявою ПАТ "Проскурів", ухвалою від 22.06.2022, скарга була залишена без розгляду.

В подальшому, представником ПАТ "Проскурів" до суду подано заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Крім того заявник, просить: стягнути з фізичної особи-підприємця Яцишина О.В. на його користь 46 016,42 грн безпідставно одержаних коштів; стягнути з рахунку приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р.М. також на користь ПАТ "Проскурів" 507 631,94 грн безпідставно одержаних коштів.

Обґрунтовуючи заяву, ПАТ "Проскурів" вказує на те, що 07.02.2022 ПАТ "Проскурів" було перераховано на рахунки ДП СП "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім "Проскурів" 500 000 грн поворотної фінансової допомоги, 7 500 грн судових витрат, 57 050 грн основної винагороди та 350 грн відшкодування витрат у виконавчому провадженні ВП №66522496 приватному виконавцю Лабчуку Р.М., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 та №16 від 07.02. 2022 та №17 і №18 від 07.02.2022. Зазначає, що 16.09.2022 приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було сплачено на рахунок ФОП Яцишина О.В. 46 016,42 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Проскурів" в межах цього виконавчого провадження, що підтверджується платіжною інструкцією №5802 від 16.09.2022. А 05.04.2024 ПАТ "Проскурів" було перераховано на рахунок приватного виконавця Лабчука Р.М. 507 631,94 грн заборгованості за цим же виконавчим провадженням з виконання цього ж виконавчого документу: наказу суду №924/506/20 від 03.08.2020. Тобто, стверджує, що означене рішення у цій справі виконано двічі у однакових сумах.

Посилаючись на інші судові рішення у справі №924/40/22, ПАТ "Проскурів" вказує, що суди при розгляді заяви ФОП Яцишина О.В. про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" встановили, що ПАТ "Проскурів" належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" (як первісного кредитора) 500000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений. А щодо заміни ФОП Яцишина О.В. як правонаступника у справі №924/506/22 суди зазначили, що така заміна відбулася уже після погашення.

Вказує на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №924/232/22 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №924/232/22, якою заяву ФОП Яцишина О.В. м. Хмельницький від 01.08.2022 з грошовими вимогами до ПАТ "Проскурів" у справі про банкрутство у сумі 507 500 грн заборгованості відхилено. Зазначає, що у вказаних судових рішенням суди дійшли до висновку, що в п.15 договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018, невиконання умов якого стало підставою ухвалення рішення у цій справі від 29.05.2020 (в редакції додаткової угоди від 21.09.2018) сторони визначили, що відступлення права вимоги за цим договором (заміна кредитора) не допускається. Позикодавець не має права передавати свої права та обов`язки, що обумовлені договором, третім особам. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що при укладенні договору відступлення права вимоги від 02.02.2022, порушено імперативні приписи ч.3 ст.512 ЦК України щодо заборони заміни кредитора у зобов`язання, а тому, в даному випадку, не відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо повернення фінансової допомоги на суму 500000 грн згідно договору від 11.09.2018, оскільки договір відступлення права вимоги в цій частині суперечить приписам ч.1 ст.203 ЦК України. Беручи до уваги те, що у додатковій угоді №1 від 21.09.2018, доповнюючи основний договір новим пунктом 16, сторони чітко визначили, що обмін кореспонденцією здійснюється шляхом направлення цінного листа із описом на офіційну юридичну адресу, яка зазначена в ЄДР, а також беручи до уваги вищезазначені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені грошові вимоги ФОП Яцишина О.В. від 01.08.2022 до боржника ПАТ "Проскурів" у сумі 507500,00 грн не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене та факт сплати первісному кредитору, боржник ПАТ "Проскурів" вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у цій справі, на підставі якого було видано від 03.08.2020, було виконане раніше стягнення коштів приватним виконавцем. За таких обставин, вказує про припинення зобов`язань за таким рішенням, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню із застосуванням наслідків, передбачених ч.4 ст. 328 ГПК України - стягнення усіх коштів з нового кредитора так і з приватного виконавця, які були ним стягнуті на виконання цього наказу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні наказу від 03.08.2020 у справі №924/506/20 таким, що не підлягає виконанню, враховуючи наступне.

ПАТ "Проскурів" у заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню посилається на судові рішення у справах №924/40/22 та №924/232/22.

Суд першої інстанції мотивовано повважав, що висновок судів у справах №924/40/22 та №924/232/22 про не належність електронного повідомлення чи належність виконання є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 зроблено правовий висновок про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Судом встановлено, що як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалися хронологічні обставини електронних повідомлень та проведеної оплати. Про не належне повідомлення боржника про перехід права вимоги, а відтак і про належне виконання зобов`язання з оплати первісному кредитору, висновок зроблений виключно з огляду на те, що надсилання повідомлення на адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає приписам пункту 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 21.09.2018. А сама додаткова угода, виходячи із того, що підписана від імені сторін однією фізичною особою ОСОБА_1 , не може вважатися не укладеною із цих обставин, бо цей правочин, є оспорюваний. Такої кваліфікації договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який є підставою заміни первісного стягувача на Яцишина О.В., надав Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22) про визнання його недійсним, передаючи її на новий розгляд. Касаційний господарський суд у цій справі зробив висновок, що укладення представником правочину із недотримання вимог ст. 238 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, а тому такий правочин не може вважатися неукладеним з однієї лише наведеної підстави.

Використавши таку кваліфікацію додаткової угоди №1 від 21.09.2018, та вважаючи її укладеною, суди у справі №924/40/22 і дійшли висновку, що повідомлення адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 є не належними бо суперечать п.п. 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції цієї укладеної додаткової угоди, а погашення первісному кредитору, відповідно, виконано належним чином.

Судом враховано, що як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалося та не розглядалося питання неукладеності (чи початку її дії за настання певної умови) додаткової угоди №1 від 21.09.2018 з інших підстав.

Так, у наведеній постанові касаційного суду від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22), згадується встановлене у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі №924/40/22 те, що згідно п.3.3.10 Статуту ДП СП "Рудтранс-Інтернешнл "Торговий дім Проскурів", укладання змін 21.09.2021 до договору від 11.09.2018 повинно бути погоджено засновником - СП "Рудтранс-Інтернешнл", чого на доводи апелянта не було спростовано боржником. Згідно ж таких доводів апелянта, цим же пунктом Статуту передбачено, що будь-який договір (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження.

Тобто є встановленою (в т.ч. і Верховним Судом) саме обставина наявності у п.3.3.10 Статуту положення про необхідність погодження договорів, і що такі договори (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження (на підтвердження цієї обставини надається також відповідна копія статуту).

Вказаній обставині, як єдиній підставі неукладеності додаткової угоди, ні ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, ні постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, оцінка не надавалася.

Суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості доводів заявника про преюдиційність вказаних вище судових рішень (і тих якими заявник обґрунтовує свою заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню так і тих, якими новий кредитор заперечує проти такої заяви), то вони не є преюдиційними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали;2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Хоча такий перелік і є формою процесуальних судових документів, проте такі процесуальні документи зважаючи на різновид такої форми, мають різні правові наслідки. Тобто ті, які з метою оптимізації судових процесів в майбутньому та дотримуючись принципу правової визначеності є обов`язковими для судів під час наступних судових розглядів, а які є формальними, бо роблячи протилежні висновки, можна припустити, що і наказ господарського суду є преюдиційним документом.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, преюдиційним у даному разі є лише рішення суду, а не ухвала чи будь який інший процесуальний документ суду, передбачений у означеному вище переліку ч.1 ст. 232 ГПК України.

Оскільки усі вказані сторонами цього провадження судові рішення стосуються розгляду судом першої інстанції питань, які завершені постановленням ухвал, а не рішень суду, то відповідно вони не є такими преюдиційними актами суду і відповідно до даних спірних правовідносин суд не застосовує означену вище ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідно до п. 3.3.10 Статуту ДП СП "Рудтранс Інтернешнл "Торговий дім Проскурів", затвердження угод, укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну 1000 доларів США за курсом Національного банку України на момент укладання угоди (такі угоди набирають чинність лише після цього затвердження) засновником - СП "Рудтранс Інтернешнл".

Спірний договір про відступлення права вимоги (цесії) укладено 02.02.2022, а погодження додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії було здійснено на підставі рішенням засновника від 08.05.2023.

Отже, додаткова угода №1 від 21.09.2018, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, погоджена засновником 08.05.2023, тобто після укладання спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, а відтак не породжує жодних юридичних наслідків у правовідносинах із новим кредитором.

Суд першої інстанції доцільно зауважив, що таке погодження не може мати наслідків для третіх осіб, зокрема для ФОП Яцишина О.В. З огляду на це є абсолютно послідовним застосування судом для наслідків такого погодження доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), відповідно до якої - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Так у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - "non concedit venire contra faktum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, оскільки положення додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018 не породжує правових наслідків, а підстави кваліфікації повідомлення про відступлення права вимоги, як належної, ґрунтуються виключно на цих положеннях, то таке повідомлення не може вважатися неналежним з підстав зазначених у такій додатковій угоді.

Посилання заявника на дійсність додаткової угоди з огляду на презумпцію правомірності правочину, вказують на помилкове ототожнення понять неукладеності договору і його недійсності.

Оскільки кваліфікація судом додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018, як неукладеної на дату відступлення права вимоги ФОП Яцишину О.В. не пов`язана із будь-яким перевищенням повноважень, а ґрунтується виключно на положеннях статуту боржника, то відповідно його доводи стосовно перевищення та його наслідків, судом до уваги не беруться.

Щодо самих повідомлень, то як випливає із електронних примірників повідомлень (листів) від 05.02.2022 та 07.02.2022 із копіями технічних повідомлень щодо їх руху сервісу mail.gov.ua, які надавалися до матеріалів справи № 924/40/22 та № 924/232/22, із електронної пошти Яцишина О.В. ІНФОРМАЦІЯ_2 були переслані повідомлення на пов`язані із боржником електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вказувалися представником ПАТ "Проскурів" адвокатом Керницькою О.В. у заяві про розстрочення виконання рішення суду у цій же справі № 924/506/20, надісланій суду 02.02.2022.

Таке пересилання було здійснено 07.02.2022 о 10 год. 12 хв. згідно відповідного технічного повідомлення сервісу mail.gov.ua, отриманого Яцишиним О.В. того ж 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. на вказані електронні адреси надійшли сповіщення про успішну доставку.

Отже, боржник та його представник, оскільки вони самі повідомили у справі про стягнення цього боргу свої електронні адреси, уже після 10 год. 24 хв. 07.02.2022 мали знати про заміну кредитора.

Боржник, маючи можливість підтвердити час здійснення оплати, адже момент списання коштів з рахунку, чи зарахування на нього у банківській системі фіксується із зазначенням години та хвилин, жодних відповідних доказів на спростування здійснення платежу після 10 год. 24 хв. не надав.

Тобто, вказуючи про неналежність повідомлень і не заперечуючи їх надходження на вказані електронні адреси 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. боржник не підтвердив доказами і не вказав часу проведення платежу у сумі 500 000 грн на банківський рахунок первісного кредитора того ж 07.02.2022, а на платіжному дорученні № 15 проставлені лише два штампи банку відправника АТ "ПУМБ" з датою і без часу здійснення банківської фінансової операції.

Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

А згідно ст. 7 цього ж Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

В силу означеного вище нормативного регулювання, електронне повідомлення з електронним цифровим підписом має таку ж юридичну силу, що і письмове повідомлення з відбитком оригінального підпису конкретної фізичної особи (посадової особи) і може використовуватися між суб`єктами господарювання, оскільки це встановлено законом.

Отже, Доводи боржника про неналежність електронного повідомлення спростовуються положеннями законодавства, яке регулює електронний документообіг.

Посилання боржника на висновок у постанові від 11.06.2018 по справі №904/2882/18, відповідно до якого у договорі, укладеному між сторонами, має бути наведено умови щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування, не може бути застосовано у даних правовідносинах з огляду на таке.

У наведеній постанові дослівно вказано: "що у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази ведення між сторонами електронної переписки".

Таке прийняття судом до уваги, з одного боку, не містить жодного висновку такої його дії, а з іншої сторони, вказана цитата є вирваною із контексту тих абсолютно відмінних відносин, що розглядалися Верховним Судом у згаданій справі.

Як вбачається із повного тексту такої постанови, зазначеному вище висновку передує інший абзац де вказано, що: "врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення".

З огляду на таке застосування норм законодавства електронного документообігу, виглядає досить обґрунтованим його позиція про відсутність можливості такого електронного листування, оскільки за відсутності електронних підписів, загальний порядок вчинення правочинів у електронній формі, що визначений ст. 207 ЦК України з урахуванням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не може бути реалізований. Натомість, у разі визначення сторонами свого порядку, реалізація правочинів у електронній формі є можливою, оскільки припис ч. 3 ст. 207 ЦК України вказує на згоду сторін, як альтернативну умову використання при вчиненні правочинів різних підписів, як і право іншим чином врегулювати це.

Враховуючи, що у цій справі надіслані повідомлення містили електронні цифрові підписи заявника, що забезпечує його ідентифікацію та захищає зміст такого документу від внесення правок, то до цих правовідносин не може братися до уваги наведений у означений постанові Верховного Суду у справі №904/2882/18 правовий висновок, який не враховував електронну переписку саме внаслідок відсутності відповідних електронних підписів.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Застосовуючи вказану процесуальну норму, враховуючи відсутність заперечень фактів отримання повідомлень на електронну адресу, заяву свідка ОСОБА_3 , з якої опосередковано вбачається обізнаність боржника про відступлення права вимоги до проведення розрахунку у іншому банку, ніж у тому, якому був актуальним розрахунковий рахунок боржника станом до 07.02.2022, докази електронного документообігу поштового сервісу mail.gov.ua, доводи стягувача не спростовані боржником, заміна керівника старого кредитора на особу, що перебуває у родинних стосунках із керівником боржника незадовго до такого розрахунку, не подання боржником доказів моменту (часу) його здійснення, є більш вірогідним висновок на користь доведення тієї обставини, що боржник здійснив платіж на користь ДПСП "Рудтранс-Інтернешнл" Фірма "Торговий дім Проскурів", усвідомлюючи його неналежність уже після надходження на адреси ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. повідомлення про відступлення права вимоги.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано взята до уваги сумнівна поведінка боржника під час розгляду попередніх його заяв і скарг у цій справі на стадії виконавчого провадження, оскільки ним не оскаржувалася попередня ухвала про заміну сторони стягувача уже після перерахування кошті первісному кредитору 07.02.2022, а також подання заяви про залишення без розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця щодо незакриття виконавчого провадження саме з підстав проведення такого розрахунку. У разі можливого скасування судом апеляційної інстанції першої ухвали суду про заміну сторони стягувача чи позитивний розгляд скарги про бездіяльність приватного виконавця про незакриття виконавчого провадження, вирішило б усі наявні на даний час спірні правовідносини, які тепер стали предметом дослідження у цьому провадженні.

Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21.10. 2010 у справі "Дія-97" проти України", заява № 19164/04, §47).

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06. 2010 №17-рп/2010 у справі №1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанову від 21.02.2020 у справі №813/2646/18).

В ракурсі застосування інституту правової визначеності щодо спірних правовідносин у цьому провадженні під час виконання судового рішення, суд погоджується з доводами стягувача у виконавчому провадженні про те, що з часу проведення заміни сторони у виконавчому провадженні, ним вчинено усі передбачені чинним законодавством дії задля правомірного отримання коштів за чинним рішенням суду і на це він мав легітимні правомірні сподівання і очікування. Натомість відповідач, маючи можливість після заміни сторони у виконавчому провадженні, ухвалу суду про таку заміну в апеляційному порядку не оскаржив, клопотання про розстрочення (відсторочення) виконання рішення та скаргу на бездіяльність приватного виконавця в частині на його думку незаконного відкриття виконавчого провадження, відкликав, хоча такі обгрунтовував тими ж підставами, обставинами та доказами, які існували як станом на дату подання таких заяв і скарг, так і на дату цієї заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Тобто, боржник на відміну від стягувача, діяв всупереч принципів правової визначеності та несуперечливості попередньої поведінки.

Заперечення божника стосовно неможливості використовувати для повідомлень стосовно реалізації своїх матеріальних прав наведених у справі у цих правовідносинах електронних адрес, за відсутності інших правил, також суперечитиме доктрині "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки).

Згадка ж висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22, згідно якого в розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення повідомлених у справі своїх електронних адрес, не може бути застосований у наших правовідносинах, оскільки стосується застосування процесуальних норм вручення судового рішення, а не надсилання повідомлення в порядку матеріальної норми ст. 516 ЦК України.

Не підлягає до застосування також і правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 17.12.2014 у справі №6-143цс14, відповідно до якої, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені, бо з одного боку це не є висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, зробленим Верховним Судом, а з іншої сторони, там йдеться про повідомлення у правовідносинах прилюдних торгів, що не є подібними правовідносинам цесії.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов мотивованого та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 - без змін.

2. Справу №924/506/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "12" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.