Постанова

від 01.10.2024 по справі 924/506/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 924/506/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засіданні Соколовська О.В.

за участю представників:

стягувача - Ярош В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат

за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20

за позовом Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів"

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

про стягнення грошей

стягувач Фізична особа-підприємець Яцишин Олег Володимирович

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у визнанні наказу від 03.08.2020 у справі № 924/506/20 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

19.07.2024 через систему "Електронний суд", Публічне акціонерне товариство "Проскурів", не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 та ухвалити нове рішення, яким: визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Хмельницької області від 03.08.2020 у справі № 924/506/20; стягнути з Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства "Проскурів" 46 016,42 грн безпідставно одержаних коштів; стягнути з рахунку приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича на користь Публічного акціонерного товариства "Проскурів" 507 631,94 грн безпідставно одержаних коштів.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 - без змін.

16.09.2024 на адресу суду від представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій заявник просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на користь ФОП Яцишина Олега Володимировича 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 розгляд заяви призначений на "01" жовтня 2024 р. об 10:00 год.

В судовому засіданні представник ФОП Яцишина О.В. підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №922/2503/20.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, тощо.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів слід зазначити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також слід зауважити, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу представник Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича зазначив, що очікує понести судові витрати на отримання професійної правової допомоги у загальному розмірі 17 000,00 грн.

У порядку та у строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, представник Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути із позивача на користь Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича суму понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 17 000,00 грн. Разом із заявою представником подані докази на підтвердження понесення таких витрат.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представником Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича надано:

- Договір про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022;

- Додаток від 09.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022;

- Додаток від 01.07.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022;

- Акт від 14.09.2024;

Колегія суддів встановила, що 08.02.2022 ФОП Яцишин О.В. (Клієнт) та адвокат Ярош Василь Юрійович уклали Договір про надання професійної правничої допомоги (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору на адвоката покладається обов`язок надавати необхідну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта як особи, що має грошові вимоги до ПАТ "Проскурів", набутих за договором відступлення права вимоги від 02.02.2022, в судах пов`язаних із цими вимогами справах.

Сторони дійшли згоди з приводу порядку, умов розрахунку розміру гонорару, що з метою конфіденційності, вирішили вказати в додатку до цього договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 6 Додатку від 09.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022 факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 1 Додатку від 01.07.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022 розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у судах, які будуть розглядати питання про визнання наказу у справі №924/506/20 таким, що не підлягає виконанню, яка включає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів Клієнта у судових засіданнях складатиме 17 000,00 грн. Гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів, а професійна правнича допомога вважається наданою, надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг і договір про її надання виконаний адвокатом у разі постановлення судом ухвали, якою у визнанні наказу, що не підлягає виконанню, буде відмовлено та залишення її в силі апеляційною інстанцією (п. 2). Факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (п. 3).

Відповідно до Акту від 14.09.2024 адвокат надав правничу допомогу у суді у справі №924/506/20 (щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню), яка включає підготовку необхідних документів, а також представництво адвокатом інтересів Клієнта у судових засіданнях, а Клієнт отримав такі надані послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів скарги;

- підготовка пояснень по суті справи та з процесуальних питань;

- участь у судових засіданнях.

Всього 17 000,00 грн.

Водночас, на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Проскурів" надійшло заперечення на заяву ФОП Яцишина О.В. про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких заявник просить відмовити в задоволенні заяви представника ФОП Яцишина О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Мотивуючи заперечення, ПАТ "Проскурів" зазначає, що у задоволенні заяви представника ФОП Яцишина О.В. адвоката Яроша В.Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин ненадання позивачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на правничу допомогу) до закінчення судових дебатів у справі, з врахуванням того, що Договір про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2022 та Додаток від 01.07.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги містить умови щодо гонорару у фіксованому розмірі, а саме в розмірі 17000 грн, незалежно від кількості та тривалості судових засідань, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів та часу витраченого адвокатом. Крім того, звертає увагу, що попереднє опрацювання матеріалів скарги входить до підготовки пояснень по суті справи та з процесуальних питань ФОП Яцишина О.В., а такому не може рахуватись як окремо виконана робота. Також, представник ФОП Яцишина О.В. не зазначив ані співмірність такої винагороди зі складністю справи, не надав доказів на підтвердження того, що виконаний обсяг робіт відповідає заявленій сумі. Вважає розмір гонорару за вказані послуги є неспірним зі складністю справи та написанням процесуального документа, а тому очевидно є завищеним. На підставі вищевикладеного, просиnm суд врахувати заяву ПАТ "Проскурів" про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію розумності та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Дослідивши надані докази представника ФОП Яцишина О.В. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення позивача, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір суми за надані послуги з професійної правової допомоги адвоката, судом встановлено, що фактично результатом наданої правничої допомоги ФОП Яцишина О.В. є підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу через систему Електронний суд та участь у судовому засіданні.

Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.

Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

Суд враховує, що правова позиція представника ФОП Яцишина О.В. була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а тому підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, і в тому числі аналізу судової практики.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що представником стягувача до закінчення судових дебатів не надано суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки як свідчать матеріали справи, представник ФОП Яцишина О.В. дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подання відповідних доказів, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 ГПК, чому передувала відповідна заява, зроблена у відзиві на апеляційну скаргу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Таким чином, розглянувши наведені у клопотанні обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням поданих доказів на підтвердження надання такої допомоги, врахувавши заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд з огляду на результати розгляду цієї справи, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), співмірності та розумності їх розміру, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, що зумовлює часткове задоволення клопотання представника ФОП Яцишина О.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задоволити частково заяву представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, код ЄДРПОУ 30593842) на користь Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті у задоволенні заяви відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Хмельницької області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №924/506/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "03" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.