Ухвала

від 22.11.2024 по справі 924/506/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 924/506/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Огородніка К. М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (вх. № 7920/2024)

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024

у справі № 924/506/20

за позовом Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів"

до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

про стягнення грошей

В С Т А Н О В И В:

29.05.2020 рішенням Господарського суду Хмельницької області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі № 924/506/20, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на користь Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс Інтернешнл фірма "Торговий дім Проскурів" 500 000 грн поворотної фінансової допомоги та 7 500 грн. судових витрат.

На виконання вказаного рішення на підставі статті 327 ГПК України 03.08.2020 видано наказ.

14.02.2022 ухвалою Господарського суду Хмельницької області замінено сторону стягувача під час виконання судового рішення у справі №924/506/20 з Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів" на Фізичну особу-підприємця Яцишина Олега Володимировича.

19.07.2024 ухвалою Господарського суду Хмельницької області відмовлено у визнанні наказу від 03.08.2020 у справі № 924/506/20 таким, що не підлягає виконанню.

11.09.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 - без змін.

01.10.2024 додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений 03.10.2024) задоволено частково заяву представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на користь Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті у задоволенні заяви відмовлено.

22.10.2024 (через підсистему "Електронний суд") Публічним акціонерним товариством "Проскурів" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 924/506/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Яцишина Олега Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

12.11.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ГПК України надає право суду прийняти додаткове рішення для усунення неповноти вирішених питань про розподіл судових витрат у випадку подання заявником доказів на підтвердження заявлених витрат після ухвалення первісного рішення суду, як то передбачено частиною восьмою статті 129 та статті 221 ГПК України.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

З касаційної скарги вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Проскурів" оскаржує до Верховного Суду додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/506/20.

Оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення - постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі №924/506/20 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню.

Отже, можливість касаційного оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №924/506/20 ставиться в залежність від можливості касаційного оскарження первісного судового рішення у цій справі - постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, прийнятої за результатами перегляду ухвали Господарського суду Хмельницької області від 19.07.2024 у справі № 924/506/20 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню.

Так, згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадку, передбаченому пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, ухвали суду першої інстанції, переглянуті в апеляційному порядку, не зазначені в пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягають.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 23 частини першої статті 255 ГПК України) відсутня в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, можливість касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленої внаслідок прийняття первісної постанови, яка було прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не передбачена пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018 (1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що "Із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 924/506/20 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 244, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 924/506/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік