Рішення

від 09.09.2024 по справі 922/510/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. ХарківСправа № 922/510/24 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", місто Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ", місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ", про стягнення пені у сумі 75 697,45 грн. Підставою позову визначено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15.04.2022 року.

1. РУХ СПРАВИ

21 лютого 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/510/24. Розгляд справи № 922/510/24 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 14 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ", про зупинення провадження у справі (вх. № 6771 від 12 березня 2024 року). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2024 року ухвалено перейти до розгляду справи № 922/510/24 за правилами загального позовного провадження та почато у справі № 922/510/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 травня 2024 року залишено без розгляду клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву (вх. № 12113 від 08 травня 2024 року). 27 травня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, зупинено провадження у справі № 922/510/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/17814/23. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24 липня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», ухвалу Господарського суду Харківської області від 27 травня 2024 у справі №922/510/24 залишено без змін. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2024 року поновлено провадженні у справі № 922/510/24 з призначенням підготовчого судового засідання. 02 вересня 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідач не скористався своїм правом на подання заяв по суті справи, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник позивача не з`явився у судове засідання по розгляду справи по суті, що призначене на 09 вересня 2024 року, хоча відповідні дата та час погоджувалися із цим представником, який був присутній під час попереднього судового засідання (02 вересня 2024 року). Під час з`ясування причин відсутності представника, секретар судового засідання в телефонному режимі зв`язалася з цим представником. Представник повідомив, що не може забезпечити участь у судовому засіданні через зайнятість в інших процесах, однак ним було подано клопотання про участь іншого представника в судовому засіданні, що призначене на 09 вересня 2024 року. Суд констатує про те, що на час проведення судового засідання жодного клопотання від позивача не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, чат і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначеної цієї статтею. У зв`язку із тим, що представника позивача належним чином повідомлено про судове засідання, тим паче дату та час судового засідання погоджено із представником під час попереднього судового засідання, суд вважає за можливе провести судове засідання без представника позивача, неявка якого відбувалася без поважним причин.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15.04.2022 року (надалі - «Договір»). Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Арматура трубопровідна (крани, вентелі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN50-200), код згідно ЄЗК-ДК-021:2015-42140000-9)», зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Згідно із специфікацією з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 13.03.2023 року до Договору, терміни поставки товарів становить 400 календарних днів з дати укладення Договору. Отже, як зазначає позивач, останнім днем поставки є 22.05.2023 року. Відповідно до акту № 22 приймання товарів за кількість та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№ 206, 205 поставку товарів на суму 2 205 856,02 грн постачальником здійснено лише 05.06.2023 року, чим прострочено виконання на 13 календарних днів. Відповідно до актів №№ 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№ 207, 208, 209, 210, 211 поставку товарів на суму 5 151 437,34 грн постачальником здійснено лише 29.05.2023 року, чим прострочено виконання на 6 календарних днів. Відповідно до акту № 72 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№ 199, 200 поставку товарів на суму 2 685 450,66 грн постачальником здійснено лише 29.05.2023 року, чим прострочено виконання на 6 календарних днів. Згідно із п. 7.4. Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. У зв`язку із викладеним, позивач вважає, що відповідачем прострочено строки поставки товару, що є підставою для стягнення пені у сумі 75 697,45 грн.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою позову визначено, зокрема, договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15 квітня 2022 року, укладений між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець за Договором, позивач) та ТОВ «Грант-Інжинірінг» (постачальник за Договором, відповідач). Позивач вважає, що відповідачем порушено строки поставки товару, що є підставою для стягнення пені, що передбачена Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року винесено постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/17814/23 між тими самими сторонами за тим самим Договором, але з іншим предметом позову (стягнення безпідставно отриманої ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» суми банківської гарантії, оскільки ТОВ «Грант-Інжинірінг» свої зобов`язання за договором від 15.04.2022 № 4600006011 виконав своєчасно). Як зазначено у цій постанові, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Грант-Інжинірінг» оголошено переможцем публічних відкритих торгів №-11-08-015340-b щодо закупівлі по предмету - арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50 - 200). Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, проведених ТОВ «Оператор ГТС України". За результатами процедури закупівлі відповідач (покупець) та позивач (постачальник) уклали Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця арматуру трубопровідну: крани, вентелі, клапани та подібні пристрої (крани кульові DN 50-200), код згідно з ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку № 1 цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.3.1 Договору). Також суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою від 13.03.2023 № 4 сторони внесли зміни до специфікації, визначивши, що поставка товару має бути здійснена у строк протягом 400 календарних днів з дати укладення Договору. Оскільки останній 400-тий день припав на 20.05.2023 (суботу), то останнім днем виконання зобов`язань, відповідно до приписів статті 254 ЦК України, є понеділок 22.05.2023 року. Зі встановлених судами обставин вбачається, що сторони не заперечують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти прийняття товарів за кількістю та якістю. Як зазначили суди, спірними між сторонами залишилися обставини щодо строків поставки та належного чи неналежного виконання зобов`язань з поставки товарів згідно з такими видатковими накладними: № 199 від 19.05.2023 на суму 1 311 173,04 грн, № 200 від 19.05.2023 на суму 1 374 277,62 грн, № 205 від 19.05.2023 на суму 1 083 996,66 грн, № 206 від 19.05.2023 на суму 1 121 859,36 грн, № 207 від 19.05.2023 на суму 1 112 744,22 грн, № 208 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, № 209 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, № 210 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, № 211 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, які підписані та скріплені печатками обох контрагентів та не містять інших дат підписання, ніж дата їх складання.

Суд у справі № 922/510/24 здійснив перевірку того факту, щоб видаткові накладні у справі № 922/510/24 були такими ж самими, як і у справі № 910/17814/23.

Верховний Суд зазначив, що за висновком суду першої інстанції матеріалами справи, зокрема видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підтверджено, що товар був поставлений позивачем відповідачу у строк до 22.05.2023 включно, тобто в межах передбачених Договором строків. З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що товарно-транспортні накладні, які містять підпис та печатку покупця про отримання товару, підтверджують, що остання партія товару була поставлена позивачем 22.05.2023 - без прострочення.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у контексті визначення моменту поставки за умовами договору, які дослідили і оцінили суди за встановленими обставинами справи.

Враховуючи преюдиційний характер висновків Верховного Суду у справі № 910/17814/23, що викладені у постанові від 08 серпня 2024 року, суд у справі № 922/510/24 прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог через встановлення в іншій справі факту відсутності прострочення поставки товару, що виключає підстави для стягнення пені на підставі п. 7.4. Договору.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повну відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 16.09.2024

Суддя Н.В. Калініченко