СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/510/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (вх.№2348Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 (суддя Н.В.Калініченко, повне рішення складено 16.09.2024) у справі №922/510/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-Інжинірінг, м. Харків;
про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант-Інжинірінг», про стягнення пені у сумі 75 697,45 грн. Підставою позову визначено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15.04.2022 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24 в позові відмовлено повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст.73, 74, 76-79, 86, 234, 236, 237, 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування та доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Але, Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 09.09.2024 у справі № 922/510/24 не відповідає зазначеним вище вимогам, що свідчить про те, що суд першої інстанції при ухваленні Оскаржуваного рішення взагалі не досліджував докази надані до позовної заяви.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 11-14, 614 ЦК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 у справі №922/510/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №922/510/24, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/510/24. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
09.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/510/24.
Відповідач в межах встановленого йому строку не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15.04.2022 року (надалі «Договір»).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Арматура трубопровідна (крани, вентелі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN50-200), код згідно ЄЗК-ДК-021:2015-42140000-9)», зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно із специфікацією з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 13.03.2023 року до Договору, терміни поставки товарів становить 400 календарних днів з дати укладення Договору.
Позивач зазначає, що останнім днем поставки є 22.05.2023 року.
В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до акту №22 приймання товарів за кількість та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№206, 205 поставку товарів на суму 2 205 856,02 грн постачальником здійснено лише 05.06.2023 року, чим прострочено виконання на 13 календарних днів.
Відповідно до актів №№41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№ 207, 208, 209, 210, 211 поставку товарів на суму 5 151 437,34 грн постачальником здійснено лише 29.05.2023 року, чим прострочено виконання на 6 календарних днів.
Відповідно до акту №72 приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до видаткових накладних від 19.05.2023 року №№199, 200 поставку товарів на суму 2 685 450,66 грн постачальником здійснено лише 29.05.2023 року, чим прострочено виконання на 6 календарних днів.
Згідно із п. 7.4. Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцяти) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
У зв`язку із викладеним, позивач вважає, що відповідачем прострочено строки поставки товару, що є підставою для стягнення пені у сумі 75 697,45 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийняв до уваги преюдиційні висновки судів у справі №910/17814/23 щодо встановлення факту відсутності прострочення поставки товару, що виключає підстави для стягнення пені на підставі п. 7.4. Договору.
Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
З матеріалів справи вбачається, підставою позову визначено, зокрема, договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15 квітня 2022 року, укладений між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець за Договором, позивач) та ТОВ «Грант-Інжинірінг» (постачальник за Договором, відповідач). Позивач вважає, що відповідачем порушено строки поставки товару, що є підставою для стягнення пені, що передбачена Договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судами встановлено, що 08.08.2024 прийнято постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/17814/23 між тими самими сторонами за тим самим Договором, але з іншим предметом позову (стягнення безпідставно отриманої ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» суми банківської гарантії, оскільки ТОВ «Грант-Інжинірінг» свої зобов`язання за договором від 15.04.2022 №4600006011 виконав своєчасно).
Як зазначено у цій постанові, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Грант-Інжинірінг» оголошено переможцем публічних відкритих торгів №-11-08-015340-b щодо закупівлі по предмету - арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50 - 200). Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, проведених ТОВ «Оператор ГТС України".
За результатами процедури закупівлі відповідач (покупець) та позивач (постачальник) уклали Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця арматуру трубопровідну: крани, вентелі, клапани та подібні пристрої (крани кульові DN 50-200), код згідно з ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку № 1 цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.3.1 Договору).
Також суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою від 13.03.2023 №4 сторони внесли зміни до специфікації, визначивши, що поставка товару має бути здійснена у строк протягом 400 календарних днів з дати укладення Договору.
Оскільки останній 400-тий день припав на 20.05.2023 (суботу), то останнім днем виконання зобов`язань, відповідно до приписів статті 254 ЦК України, є понеділок 22.05.2023 року.
Зі встановлених судами обставин вбачається, що сторони не заперечують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти прийняття товарів за кількістю та якістю.
У справі №910/17814/23 суди зазначили, що між сторонами залишилися спірними обставини щодо строків поставки та належного чи неналежного виконання зобов`язань з поставки товарів згідно з такими видатковими накладними: №199 від 19.05.2023 на суму 1 311 173,04 грн, №200 від 19.05.2023 на суму 1 374 277,62 грн, №205 від 19.05.2023 на суму 1 083 996,66 грн, №206 від 19.05.2023 на суму 1 121 859,36 грн, №207 від 19.05.2023 на суму 1 112 744,22 грн, №208 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, №209 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, №210 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, №211 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, які підписані та скріплені печатками обох контрагентів та не містять інших дат підписання, ніж дата їх складання.
Судова колегія встановила, що предметом дослідження у справі №910/17814/23 є ті ж самі видаткові накладні, що і в цій справі №922/510/24
Верховний Суд у справі №910/17814/23 зазначив, що за висновком суду першої інстанції матеріалами справи, зокрема видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підтверджено, що товар був поставлений позивачем відповідачу у строк до 22.05.2023 включно, тобто в межах передбачених Договором строків. З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що товарно-транспортні накладні, які містять підпис та печатку покупця про отримання товару, підтверджують, що остання партія товару була поставлена позивачем 22.05.2023 - без прострочення.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд у справі №910/17814/23 не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у контексті визначення моменту поставки за умовами договору, які дослідили і оцінили суди за встановленими обставинами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, судова колегія зазначає про таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (п. 32)).
Тобто, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі № 922/643/19).
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (постанова КГС ВС від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17).
Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18).
Колегія суддів зазначає, що всі учасники цієї справи №922/510/24 були учасниками у справі №910/17814/23, а тому факти, встановлені в межах зазначеної справи є преюдиційними для суду, що розглядає цю справу.
Отже, судові рішення в справі №910/17814/23 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі №922/510/24, не можуть їм суперечити. Обставини, встановлені при розгляді справи №910/17814/23, зокрема щодо факту відсутності прострочення поставки товару за Договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006011 від 15.04.2022 встановлені рішеннями судів у господарській справі №910/17814/23 та в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребують доведення.
За таких обставин, колегія суддів зазначає про правомірність висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на преюдиційний характер висновків судів у справі №910/17814/23 щодо відсутності факту прострочення поставки товару за спірним договором, що виключає підстави для стягнення пені на підставі п. 7.4. Договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/510/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 06.12.2024 |
Номер документу | 123495327 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Тихий Павло Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні