Ухвала

від 12.09.2024 по справі 927/1152/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

12 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1152/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора по справі за заявою КРЕДИТОРА: Головного управління ДПС у Чернігівській області 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11БОРЖНИК: Закрите акціонерне товариство «Інтерліс» (код 32094901) 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 11 18021, м. Черкаси, вул. Володимира Великого (Гагаріна), 83, кв. 29 (адреса ліквідатора Пилипенко Т.В.) (РНОКПП НОМЕР_1 )про визнання боржника банкрутом

за відсутності представників учасників справи про банкрутство, які в судове засідання не з`явились

В судовому засіданні 12.09.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області подана заява про порушення справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» на підставі ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство), яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2015 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016, визнано грошові вимоги ОСОБА_2 в сумі 2 067 455,09 грн. із включенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів та 2756,00 грн. судового збору до першої черги задоволення, а грошові вимоги в сумі 3 189 299,67 грн. відхилено.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Пилипенко Т.В., боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бандолу О.О.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 скасовані ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2016, від 21.06.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 з передачею справи (в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 та Чернігівської міської ради) на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 скасовані постанова Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2016 № 02-01/72/16 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/1152/15, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С. Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 визнано грошові вимоги, зокрема, ОСОБА_2 в сумі 5 272 188,36 грн (5 256 754,76 грн до IV черги задоволення вимог кредиторів; 15 433,60 грн витрат на сплату судового збору до І черги задоволення вимог кредиторів).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017, зокрема, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18 січня 2017 року у справі № 927/1152/15 в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.11.2017 постановлено, зокрема, включити до реєстру вимог кредиторів, затвердивши його в цілому, вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) в сумі 5 272 188,36 грн (22 793,60 грн витрат на сплату судового збору до І черги задоволення вимог кредиторів; 5 256 754,76 грн до IV черги задоволення вимог кредиторів).

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2018 припинено процедуру розпорядження майном Закритого акціонерного товариства «Інтерліс» та повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_3 , боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2018 постановлено, зокрема, включити до реєстру вимог кредиторів, затвердивши його в цілому, вимоги ОСОБА_2 в сумі 5 272 188,36 грн (22 793,60 грн витрат на сплату судового збору до І черги задоволення вимог кредиторів; 5 256 754,76 грн до IV черги задоволення вимог кредиторів).

12.08.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 09.08.2024 ОСОБА_1 про заміну кредитора (надалі Заява), якою заявник просить замінити кредитора ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 .

В обґрунтування Заяви ОСОБА_1 посилається на смерть свого батька ОСОБА_2 , а тому в силу приписів Цивільного кодексу України він є спадкоємцем усіх прав та обов`язків, що належали померлому.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/11371/18 зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду сформульовано усталений правовий висновок, згідно з яким суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (постанови від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, від 08.02.2022 у справі № 761/13017/16-ц).

Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва суд має з`ясувати, чи допускають правовідносини правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи і чи існує правонаступник. Тобто необхідно дослідити наявність матеріально-правового зв`язку між попереднім учасником справи та його правонаступником щодо переходу прав та обов`язків від першого до другого.

Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником у порядку ст. 52 ГПК України у разі смерті фізичної особи, судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2024 року у справі № 910/6799/18.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягає, зокрема, смерть фізичної особи.

Відомості про смерть фізичної особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (абзац другий частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 9 вказаного Закону актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (частина перша статті 18 зазначеного Закону).

Тобто, належним доказом на підтвердження факту смерті фізичної особи є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та/або свідоцтво про смерть.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 909/921/18.

Як свідчать матеріали справи, кредитор ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 10.01.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складений відповідний актовий запис № 704 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Отже, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду факт смерті кредитора ОСОБА_2 підтверджується належним доказом.

За правилами ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтями 1233-1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Стаття 1296 Цивільного кодексу України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З доданих до Заяви документів вбачається, що 07.07.2022 ОСОБА_2 вчинений заповіт, яким він все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати йому на час смерті, а також належні йому майнові права та обов`язки на час смерті, заповів сину ОСОБА_1 .

Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гритчиним В.І., зареєстровано в реєстрі за № 217; при цьому, особу ОСОБА_2 встановлено, дієздатність перевірено.

Як вже було вказано вище 09.01.2024 ОСОБА_2 помер у зв`язку з чим ОСОБА_1 скористався правом на прийняття спадщини.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу 75443614, дата видачі: 16.01.2024) 16.01.2024 була заведена спадкова справа; номер у спадковому реєстрі 71854218; номер у нотаріуса 1/2024; місце заведення: м. Київ, Київський міський, Приватний нотаріус Каплун Ю.В.; спадкодавець ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; дата та час державної реєстрації: 16.01.2024, 13:49; реєстратор: приватний нотаріус Каплун Ю.В.

З Інформаційної довідки від 30.07.2024 № 288/02-14 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. вбачається, що станом на 30.07.2024 наявні дані про те, що до кола спадкоємців ОСОБА_2 входить його син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наведене вище свідчить про прийняття спадкоємцем ОСОБА_1 спадщини після смерті кредитора ОСОБА_2 та набуття ним статусу правонаступника у матеріальних правовідносинах, оскільки відповідно до вищевказаних приписів чинного цивільного законодавства право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 Цивільного кодексу України), спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини (ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Розглянувши Заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку про можливість її задоволення.

Постановляючи дану ухвалу, суд враховує факт перебування судді ОСОБА_4 у щорічній відпустці у період з 12.08.2024 по 06.09.2024 включно.

Керуючись ст. 2, 43 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 52, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 09.08.2024 ОСОБА_1 про заміну кредитора задовольнити.

Здійснити заміну ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) його правонаступником ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП відсутній; паспорт серії НОМЕР_4 виданий 29.01.2015 Куликівським РСУДМС України в Чернігівській області).

Копії цієї ухвали надіслати ліквідатору Пилипенко Т.В. ( АДРЕСА_3 ) та голові комітету кредиторів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2024.

Дата набрання ухвалою законної сили 12.09.2024.

Суддя А.С.Сидоренко