Ухвала

від 16.09.2024 по справі 911/2127/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2127/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» (далі - ДП «Квенбергер Логістикс Укр», скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест»

до Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр»

про стягнення 1 495 929, 41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» (далі - ТОВ «Сіріус Інвест») 12 055, 56 грн штрафу за порушення строків подачі транспортного засобу для завантаження, 381 759, 40 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу в пункт призначення, 490 000, 00 грн збитків та 13 257, 22 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП «Квенбергер Логістикс Укр» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «Сіріус Інвест».

Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 911/2127/23 23 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

ДП «Квенбергер Логістикс Укр» 30.08.2024 через «Електронний суд» повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №911/2127/23, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень та зупинити виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2127/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

Від ТОВ «Сіріус Інвест» 02.09.2024 через «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження в яких просить відмовити у повторному відкритті касаційного провадження в господарській справі № 911/2127/23 за касаційною скаргою ДП «Квенбергер логістикс Укр» та відмовити в задоволенні ДП «Квенбергер логістикс Укр» у зупиненні виконання рішення суду в господарській справі № 911/2127/23, оскільки: представник ДП «Квенбергер Логістикс Укр» - Петрик С. А. вже використав своє право на участь та розгляд касаційної скарги у справі № 911/2127/22; скарга є необґрунтованою та правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності. Зміст повторної касаційної скарги фактично повторює доводи й міркування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, первісної касаційної скарги на рішення суду другої інстанції, яким вже надано вичерпну правову оцінку колегії суддів апеляційної інстанції та колегії судів касаційної інстанції, і які не спростовують висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях; виконання судових рішень є невід`ємною складовою частиною (стадією) судового процесу. Водночас, виконання судових рішень, які у встановленому порядку набрали законної сили гарантоване конституційними нормами прямої дії та найвищої юридичної сили.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ДП «Квенбергер Логістикс Укр» з доданими до неї документами у справі № 911/2127/23, Касаційний господарський суд констатує, що предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23.

Верховний Суд відзначає, що ДП «Квенбергер Логістикс Укр» 16.07.2024 вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просив, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест». Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просив зупинити виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій 16.07.2024 касаційній скарзі ДП «Квенбергер Логістикс Укр» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначало, що судами застосовано норм права без врахування висновків Верховного Суду, а саме: постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 щодо заборони суперечливої поведінки, постанови від 26.10.2022 № 227/3760/19-ц (14-79цс21) щодо нікчемності договору у зв`язку із тим, що особа його не підписувала; постанови Верховного Суду від 19.01.2022 у справі 922/1246/21 щодо моменту укладення договору; постанови від 31 серпня 2022 року в справі № 524/1974/20 (провадження № 61-3335св22) щодо призначення експертизи; постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 та постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20 щодо ненадання оригіналу документа; постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 щодо підтвердження чи спростування наслідків нікчемності правочину.

Як було зазначено вище ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 911/2127/23 23 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №911/2127/23.

Верховний Суд відзначає, що оскільки касаційне провадження за поданою першою касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 закрито, то Суд звертається до правової позиції викладеній в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2021 у справі № 910/6673/19, що законодавець допускає існування випадків, коли повторне оскарження судових рішень однією і тією ж особою після того як касаційне провадження за її касаційною скаргою було закрито є можливим.

Оскільки ухвалорю Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 911/2127/23 касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №911/2127/23 закрито, то скаржник має право на повторне оскарження цих судових рішень.

Втім реалізація цього права має відбуватися з чітким дотриманням вимог ГПК України щодо строків подання, форми та змісту касаційної скарги, а також сплати судового збору.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, ДП «Квенбергер Логістикс Укр» у касаційній скарзі поданій вдруге з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 910/17505/17 (з посиланням на статтю 91 ГПК України) та від 21.10.2023 у справі № 914/249/21 (з посиланням на статтю 96 ГПК України). Судами попередніх інстанцій в даних правовідносинах взагалі не досліджувалось те чи був фактично підписаний сторонами, та в який спосіб, генеральний договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та міжнародному автомобільному сполученні № К-2483 від 19.08.2020, а клопотання про витребування оригіналів основних доказів, якими позивач обґрунтовував порушені дати доставки вантажу та розмір штрафних санкцій, суди перших інстанцій безпідставно залишили без задоволення, однак взяли до уваги копії таких доказів, незважаючи на заперечення їх підписання з боку відповідача.

З огляду на викладене касаційна скарга ДП «Квенбергер Логістикс Укр» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Відтак не є очевидно не прийнятною за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: судові рішення, що оскаржуються; вимоги особи, яка подає скаргу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у справі № 911/2127/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» 12 055, 56 грн штрафу за порушення строків подачі транспортного засобу для завантаження, 381 759, 40 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу в пункт призначення, 490 000, 00 грн збитків та 13 257, 22 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд, зокрема, «Скасувати Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 року у справі № 911/2127/23 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області».

Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, їх межі оскарження й які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки, як було зазначено вище оскаржуваними судовими рішеннями у справі № 911/2127/23 позовні вимоги задоволено частково тоді, як скаржник у касаційній скарзі не зазначає у якій частині ним оскаржуються рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №911/2127/23, а саме повністю (в частині задоволення та в частині відмови) чи частково - тобто в частині задоволеного позову.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, в якій частині оскаржується скаржником судові рішення у цій справі, її межі та вимоги, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

У поданій касаційній скарзі ДП «Квенбергер Логістикс Укр» просить, зокрема, «Скасувати Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 року у справі №911/2127/23 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області».

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у справі № 9911/2127/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Інвест» 12 055, 56 грн штрафу за порушення строків подачі транспортного засобу для завантаження, 381 759, 40 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу в пункт призначення, 490 000, 00 грн збитків та 13 257, 22 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, а скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23, та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Водночас скаржником не зазначено чи повністю оскаржуються судові рішення тобто, як в частині задоволених вимог так і не задоволених, чи частково (наприклад тільки в частині задоволених). Верховний Суд констатує, що за подачу касаційної скарги необхідно сплачувати судовий збір, розмір сплати якого залежить від вимог та меж оскаржуваних судових рішень. Верховний Суд наводить порядок та формулу розрахунку судового збору за подання касаційної скарги через «Електронний суд» з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за вимогу майнового характеру - [сума яка оскаржується скаржником х 1,5 % (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) х 200 % х 0,8], сплата якого має бути перерахована за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Між тим, до матеріалів касаційної скарги, поданих 30.08.2024 через «Електронний суд», додано платіжну інструкцію від 16.07.2024 № 2351, яка вже подавалася скаржником при зверненні вперше з касаційною скаргою 16.07.2024, та касаційне провадження за якою було закрито ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024.

Вище вказане платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору за вперше подану касаційну скаргу за результатом якої було закрито касаційне провадження, не може бути доказом сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою, поданою 30.08.2024.

При цьому Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас закриття провадження у справі (в тому числі в касаційній інстанції) і закриття касаційного провадження (у тому числі з підстави передбаченої пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України) є різними процесуальними діями та регулюються різними нормами ГПК України (статтею 231 та статтею 296 цього Кодексу), а відтак закриття касаційного провадження не відповідає ознакам, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, Верховний Суд відзначає, що з урахуванням викладеного, беручи до уваги звернення ДП «Квенбергер Логістикс Укр» з касаційною скаргою, яка є новою (після постановлення ухвали Верховного Суду від 20.08.2024 про закриття касаційного провадження за його касаційною скаргою) та те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника які наведені у касаційній скарзі, якщо скаржником оскаржуються судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 12 055, 56 грн штрафу за порушення строків подачі транспортного засобу для завантаження, 381 759, 40 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу в пункт призначення, 490 000, 00 грн збитків, а всього 871 814, 96 грн та направлення справи в цій частини на новий розгляд до місцевого суду, у такому випадку при поданні касаційної скарги шляхом її подання через «Електронний суд», ДП «Квенбергер Логістикс Укр» мало сплати судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, у сумі 21 211, 56 грн [883 814, 96 грн х 1,5 % х 200 % х 0,8].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги, поданої через «Електронний суд» в електронній формі, не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Виходячи з вище викладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 21 211, 56 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/2127/23 прийнято 05.06.2024, повний текст її підписано 15.07.2024, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, припадає на 05.08.2024 (понеділок).

Водночас, нову касаційну скаргу, яка подана після ухвали Верховного Суду від 20.08.2024 у цій справі, як зазначено вище, подано до Верховного Суду - 30.08.2024 через «Електронний суд».

Верховний Суд констатує, що з огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

Відповідно до приписів статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись повторно із касаційною скаргою, заявник у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження просить поновити вказаний строк, посилаючись на те, що із текстом оскаржуваної постанови скаржник ознайомився в Електронному кабінеті 15.07.2024, а через два дні після отримання оскаржуваної постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, відповідач вчасно звернувся до Верховного Суду з вперше поданою касаційною скаргою на оскаржувані рішення судів перших двох інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2127/23 за касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а після відкриття касаційного провадження, ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 закрито. Ухвалу обґрунтовано тим, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 911/2127/23. Повний текст ухвали Верховного Суду від 20.08.2024 отримана відповідачем на електронну пошту в суботу 24.08.2024, а тому скаржник вважає, що фактичний пропуск процесуального строку був пов`язаний зі зверненням з попередньою касаційною скаргою, закриття касаційного провадження не позбавляє права скаржника на касаційний перегляд судового рішення та на відновлення порушеного права, а враховуючи той факт, що відповідач вчасно звернувся до суду з вперше поданою касаційною скаргою, а також з урахуванням оперативного подання повторної касаційної скарги просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити такий строк.

Суд констатує, що скаржником пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень у цій справі з реалізацію його права на звернення до суду з касаційною скаргою на тій же підставі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), але з наведенням інших постанов Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 20.08.2024 закрив касаційне провадження у зв`язку з тим, що висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду та, на які посилається скаржник у касаційній скарзі поданій 16.07.2024, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 911/2127/23.

Таким чином, скаржником вже подавалася касаційна скарга, провадження за якою було закрито у зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 911/2127/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки постанови Верховного Суду на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосувалися правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд відзначає, що зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб`єктивної волі скаржника щодо обрання підстав оскарження передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, а не від об`єктивно непереборних причин, які не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому Суд враховує, що право на суд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Так, у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ДП «Квенбергер Логістикс Укр» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:

- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням вимог щодо оскаржуваних судових рішень та які повноваження Суд має застосувати за результатами перегляду цих оскаржуваних судових рішень;

- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 21 211, 56 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії;

- оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Доводи ТОВ «Сіріус Інвест» наведені у запереченні проти відкриття касаційного провадження щодо того, що представник ДП «Квенбергер Логістикс Укр» - Петрик С. А. вже використав своє право на участь та розгляд касаційної скарги у справі № 911/2127/22 не приймаються до уваги, оскільки як було зазначено вище скаржник має право на повторне оскарження цих судових рішень з міркувань та норм процесуального права ураховуючи правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо їх застосування.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2127/23, залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 як і заперечення щодо відкриття касаційного провадження в частині зупинення виконання рішення суду в господарській справі №911/2127/23, розглядатимуться після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292, 293 ГПК України та статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс Укр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 911/2127/23 - залишити без руху.

2. Надати Дочірньому підприємству «Квенбергер Логістикс Укр» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Дочірньому підприємству «Квенбергер Логістикс Укр», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недолікв.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.-2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос