Рішення

від 13.09.2024 по справі 906/1377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1377/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шахрай В.В. - адвокат, ордер серія АМ №1066824 від 11.10.2023,

від відповідача: Струкова Л.В. - адвокат, ордер серія АМ №1069719 від 13.11.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова

компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19"

про стягнення 597 381,32грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 597 381,32грн заборгованості, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 19.10.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.11.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2023 відкладено підготовче засідання на 06.12.2023.

У судовому засіданні 06.12.2023 оголошено перерву до 12.12.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 відповідачу - ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив відповідача від 06.12.2023 з додатками; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 15.01.2024.

Ухвалою суду від 15.01.2024, зокрема, зобов`язано Головне Управління Державної податкової служби у Житомирській області надати суду копії податкових декларацій з ПДВ з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", поданих ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" за періоди з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, які стосуються взаємовідносин із ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія"; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 15.02.2024.

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято до розгляду заяву позивача ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" (вх.№1933/24) про доповнення підстав позову та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням поданих змін; зобов`язано Житомирське обласне управління акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надати суду виписки по рахункам ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19"; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25.03.2024.

У судовому засіданні 25.03.2024 оголошено перерву до 10.04.2024. А у судовому засіданні 10.04.2024 оголошено перерву до 25.04.2024.

Ухвалою суду від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1377/23 до судового розгляду по суті на 10.05.2024.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.05.2024 до 14.06.2024.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкладено розгляд справи по суті на 28.08.2024.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 28.08.2024 до 13.09.2024.

03.09.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 03.09.2024 з доказами надіслання іншій стороні.

Представник позивача в судових засіданнях під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 17.10.2023, відповіді на відзив, з урахуванням заяви про доповнення підстав позову, додаткових пояснень, додаткових пояснень від 27.08.2024, додаткових пояснень щодо деталізації платежів (т.1, а.с.1-14, т.3, а.с.131-133, т.4, а.с.96-111, т.7, а.с.60-64, т.8, а.с.86-92, 96-98).

Представник відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи по суті проти позову заперечила, просила у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 06.12.2023, запереченнях на відповідь на відзив від 15.01.2024, запереченнях на заяву про доповнення підстав позову від 06.03.2024, запереченнях від 14.06.2024, додаткових поясненнях від 28.08.2024 (т.3, а.с.64-68, т.4, а.с.1-3, т.5, а.с.127-135, т.6, а.с.70-80, т.7, а.с.44-47, т.8, а.с.100-102).

В судовому засіданні 13.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників справи, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" та ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" у період з 2017р. по 2021р. існували правовідносини з реалізації товарів та надання послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 рр. згідно Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 та №4 від 12.07.2018, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів склав 13427327,69грн. Вказує, що загальний обсяг платежів, сплачених ПрАТ "ШБУ №19" на користь ТОВ "ПЖХК" за господарськими операціями з реалізації товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" за період з 01.01.2017 по 31.12.2021 роки становить 12829946,37грн, у зв`язку з чим наявна заборгованість у відповідача перед позивачем в сумі 597 381,32грн.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначила, що за період з січня по грудень 2017рік вбачається, що ПрАТ "ШБУ №19" у 2017 році було сформовано податковий кредит з операцій з придбання у контрагента - ТОВ "ПЖХК" на загальну суму 3 503 562,02грн Вказала, що надані позивачем копії податкових накладних на суму господарських операцій 1 950 284,78 грн (в т.ч. ПДВ 324917,44грн), якими він обґрунтовує надання у цьому періоді послуг з перевезення, не є беззаперечним та належним доказом надання таких послуг відповідачу на вказану суму в межах Договору №08 від 10.05.2017р., оскільки така обставина спростовується Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту відповідача в розрізі контрагентів (Д5) за 2017р, зокрема ТОВ "ПЖХК". Також відповідач просить застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" та Приватним акціонерним товариством "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" було укладено: Договір про надання послуг №08 від 10.05.2017 року; Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року; Договір купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року; Договори про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 та №4 від 12.07.2018, а також придбавалися товари: бітум дорожній, борти, бордюри, пісок згідно видаткових накладних.

За доводами позивача, загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 рр. згідно Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів; Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 та №4 від 12.07.2018 склав:

- за 2017 рік 4253932,10грн, з яких: 1870693,76грн за паливо, 52000,00грн за щебінь/ відсів/пісок, 377933,40грн бітум/борти/бордюри, 1953304,94грн за послуги;

- за 2018 рік 4363476,83грн, з яких: 846469,18грн за паливо, 1201335,81грн за щебінь/відсів/пісок, 80 352,00грн бітум/борти/бордюри, 1680319,84грн за послуги, 555000,00грн за фінансову допомогу;

- за 2019 рік 3223798,72грн, з яких: 411067,24грн за паливо, 825455,82грн за щебінь/ відсів/пісок, 890300,10грн бітум/борти/бордюри, 1096975,56грн за послуги;

- за 2020 рік 1233140,04грн, з яких: 416630,78грн за щебінь/відсів/пісок, 671596,44грн бітум/борти/бордюри, 144912,82грн за послуги;

- за 2021 рік 352980,00грн - бітум/борти/бордюри (т.1, а.с.21-249, т.2, а.с.1-249, т.3, а.с.1-24, т.4, а.с.113-227).

Відповідач визнає вартість реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" за період 2018-2021 роки у визначених позивачем сумах, однак заперечує обсяг та вартість товарів і послуг придбаних за 2017 рік.

Отже спірними між сторонами є правовідносини щодо господарських операцій за 2017 року та поворотної фінансової допомоги за 2018 рік.

Згідно позовних вимог, у 2017 році згідно Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів, було реалізовано товарів та надано послуг на суму 4253932,10грн, з яких:

- на виконання Договору про надання послуг № 08 від 10.05.2017 року ТОВ "ПЖХК" надало послуги транспортними засобами ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1953304,94 грн;

- на виконання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 5 від 23.03.2017 року ТОВ "ПЖХК" продало нафтопродукти ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 870693,76 грн;

- ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар: бітум дорожній, борти, бордюри на загальну суму 377933,40 грн;

- ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар - пісок на загальну суму 52 000, 00 грн.

У 2017 році між сторонами 15.03.2018 та 12.07.2018 були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги на виконання яких позивач перерахував 500 00,00грн з яких відповідачем повернуто було лише 400 000,00грн. Неповернутою залишилась поворотна фінансова допомога за договорами на суму 100 000,00грн. Крім того, згідно платіжного доручення №1394 від 22.08.2018 відповідачу було перераховано позивачем поворотна фінансова допомога в сумі 55 000,00грн, яка також відповідачем повернута не була.

15.03.2018 між ТОВ "ПЖХК" (кредитор) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару та надання послуг за Договором про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, Договором купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), Договором про надання поворотної фінансової допомоги та поворотної фінансової допомоги поза межами договірних відносин, а також господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів за видатковими накладними, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 597 381,32грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності достатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1статті 173 Господарського кодексу Українипередбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів у 2017 році згідно Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів, було реалізовано товарів та надано послуг на суму 4253932,10грн, з яких: на виконання Договору про надання послуг № 08 від 10.05.2017 року ТОВ "ПЖХК" надало послуги транспортними засобами ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1953304,94 грн; на виконання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року ТОВ "ПЖХК" продало нафтопродукти ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 870693,76 грн; ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар: бітум дорожній, борти, бордюри на загальну суму 377933,40грн; ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар - пісок на загальну суму 52 000,00грн, що підтверджується податковими накладними та Актами звірки взаємних розрахунків за період з 2017 по 2023 роки (т.1, а.с.175-249, т.2, а.с.1-172, т.3, а.с.25-35). Зазначені податкові накладні та Акти звірки взаємних розрахунків містять підписи представників сторін, а їх підписи скріплені печатками товариств.

Представник відповідача посилалась на те, що податкові накладні та Акти звірки взаємних розрахунків не можуть бути належними доказами без первинних документів, а правильність подання податкових накладних можуть бути підтверджені після проведення податкової перевірки Державною податковою службою.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно зі ст.1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п.2.4 Положення).

Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з купівлі/поставки товару, надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають бути підписані особами, які брали участь у господарській операції, а підпис може скріплюватися печаткою.

Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту отримання товару/надання послуг за спірними поставками, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару/надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення передачі товару/надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цьогоКодексувизначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

З метою з`ясування питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару та надання послуг за вказаними позивачем видатковими накладними, Актами надання послуг, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та їх прийняття відповідачем, судом було досліджено, в тому числі податкову звітність сторін.

Оскільки наявні у матеріалах справи податкові накладні (т.1, а.с.175-249, т.2, а.с.1-161, 172), виписані ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" на підтвердження виконання Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів по факту відвантаження товару та надання послуг у період з січня по грудень 2017 року ПрАТ "ШБУ №19" та на користь останнього на загальну суму 4253932,10грн, підтверджують дійсність господарських операцій, то вказана поведінка позивача також засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що ТОВ "ПЖХК" видало ПрАТ "ШБУ №19" податкових накладних за 2017 рік лише на суму операцій 3503 562,02 грн, в той час як фактично, за твердженням відповідача, були оплачені господарські операції в сумі 4181 256,59 грн, з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року ТОВ "ПЖХК" як платник податку на додану вартість, з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, складав та подавав на дату виникнення податкових зобов`язань за господарськими операціями з ПрАТ "ШБУ №19", податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку визначеному законодавством.

Судом враховується, що в період з 01.11.2017 року по 31.12.2017 року ДПС України було зупинено реєстрацію значної кількості податкових накладних за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" згідно договору про надання послуг № 08 від 10.05.2017 року; в період з січня по квітень 2018 року рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було зареєстровано податкові накладні за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" згідно договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року; за фактом надання послуг в листопаді-грудні 2017 року згідно договору про надання послуг № 08 від 10.05.2017 року відповідачем був сформований податковий кредит, який був ним використаний в наступних податкових періодах (т.3, а.с.134-213).

При цьому, обставини щодо реєстрації податкових накладних за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" в листопаді-грудні 2017 року підтверджуються змістом рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а використання відповідачем податкового кредиту за фактом надання послуг в листопаді-грудні 2017 року згідно договору про надання послуг № 08 від 10.05.2017 року підтверджується змістом розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за періоди: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (т.5, а.с.2-110).

З огляду на наведене загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 рр. згідно Договору про надання послуг №08 від 10.05.2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23.03.2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10.01.2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів склав 13427 327,69грн, з яких:

- за 2017 рік 4253932,10грн, з яких: 1870693,76грн за паливо, 52000,00грн за щебінь/ відсів/пісок, 377933,40грн бітум/борти/бордюри, 1953304,94грн за послуги;

- за 2018 рік 4363476,83грн, з яких: 846469,18грн за паливо, 1201335,81грн за щебінь/ відсів/пісок, 80 352,00грн бітум/борти/бордюри, 1680319,84грн за послуги, 555000,00грн за фінансову допомогу;

- за 2019 рік 3223798,72грн, з яких: 411067,24грн за паливо, 825455,82грн за щебінь/ відсів/пісок, 890300,10грн бітум/борти/бордюри, 1096975,56грн за послуги;

- за 2020 рік 1233140,04грн, з яких: 416630,78грн за щебінь/ відсів/пісок, 671596,44грн бітум/борти/бордюри, 144912,82грн за послуги;

- за 2021 рік 352980,00грн - бітум/борти/бордюри.

При цьому, судом враховано пояснення представників сторін, що бухгалтерський облік між сторонами здійснювався загальний, без окремого розмежування за кожним договором.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоюпостановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року(надалі - Інструкція).

Відповідно до п.1.3. Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.7. Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Отже, погашення черговості сплачених відповідачем сум ставиться в залежність від змісту реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу", яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), то сплачені кошти спрямовуються саме на погашення боргу (оплата товару, робіт, послуг) за конкретним актом. У випадку, якщо платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" або чи якщо зазначена загальна підстава - на виконання договору чи погашення кредиторської заборгованості, зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.

В доданих до справи платіжних дорученнях та банківських виписках відповідачем вказувалось призначення платежів з посиланням на акти, видаткові накладні та договори і такі кошти розподілялися позивачем відповідно до вказаних в них призначень платежів. Разом з тим, платежі, які не містили конкретного призначення платежу зараховувались позивачем в хронологічній послідовності, починаючи з оплати від того періоду, що був раніше до пізнішого періоду.

Судом встановлено, що ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 було оплачено поставлений позивачем товар та надані послуги лише частково в загальній суми 12829946,37грн, а саме: за 2017 рік - 4131256,59грн, за 2018 рік - 1835080,00грн, за 2019 рік - 1386466,10грн, за 2020 рік - 4425961,68грн, за 2021 рік - 998202,00грн, за 2023 рік - 52980,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.4, а.с.9-90, 224-236).

Отже, з урахуванням проведених позивачем зарахувань сплачених відповідачем коштів (враховуючи призначення платежу та зарахувань відповідних сплат без конкретного призначення платежів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла періодом раніше), станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар - бітум дорожній на суму 442 381,32грн, одержаний за видатковою накладною №338 від 01.09.2020 на суму 89401,32грн (331620,24грн (сума накладної) - 242218,92грн (сума проплати), товар за видатковою накладною №206 від 16.10.2021 на суму 352980,00грн (т.4, а.с.203, 205).

При цьому, товар - бітум дорожній за спірний період за видатковими накладними на суму 442381,32грн (89401,32грн+352980,00грн), не був оплачений наданими платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Виконання сторонами зобов`язань по вказаних правовідносинах супроводжувалося складанням документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання укладених між сторонами договорів та його схвалення, оскільки по вказаних правочинах відбулась поставка товару та надання послуг, прийняття товару та послуг, а також проводились часткові проплати, які відображено в тому числі в Актах звіряння взаємних розрахунків.

В матеріалах справи містяться Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 10.07.2017, 17.07.2017, 04.09.2017, 25.09.2017, 06.07.2018, 07.08.2018, 18.04.2019, 31.05.2020, 10.08.2020, 31.10.2021, які підписані без будь-яких зауважень та заперечень уповноваженими особами ТОВ "ПЖХК" та ПрАТ "ШБУ №19", які відповідають за бухгалтерський облік обох підприємств (т.3, а.с.25-35), а визначені в них суми заборгованості відповідача перед позивачем узгоджуються з наданими до матеріалів справиподатковими накладними та первинними документами, у зв`язку з цим суд приймає дані акти до уваги в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 597 381,32грн. Окрім того, судом враховується, що відповідачем за актом звіряння взаємних розрахунків від 11.08.2023 (т.3, а.с.36) було здійснено дві проплати, що також свідчить про визнання боргу відповідачем, який зазначений у ньому (т.3. а.с.37-38). Загальне кінцеве сальдо по дебету за актом від 11.08.2023 року, яке визнано діями відповідачем на дату складання акта, становить 650361,32грн.

Суд зазначає, що якщо інформація, відображена в актах підтверджена первинними документами, податковими накладними та акти містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару та надання послуг за вказаними вище договорами, Актами надання послуг, видатковими накладними, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами, а зводяться лише до простого заперечення, щодо відсутності первинних бухгалтерських документів за 2017 рік. При цьому, відповідач не надав вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції та послуг за вказаним вище накладними та Актами на виконання умов укладених між сторонами договорів.

Як вже зазначалось судом, заявленими позовними вимогами у даному позові є стягнення 597 381,32грн, з яких товар - бітум дорожній одержаний за видатковою накладною №338 від 01.09.2020 на суму 89401,32грн (331620,24грн (сума накладної) - 242218,92грн (сума проплати), товар за видатковою накладною №206 від 16.10.2021 на суму 352980,00грн, а також 155000,00грн, одержаних як фінансова допомога (т.4, а.с.203, 205).

При цьому, товар - бітум дорожній за спірний період за видатковими накладними на суму 442381,32грн (89401,32грн+352980,00грн), а також фінансова допомога в сумі 155000,00грн не були оплачені наданими платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Стосовно поставленого товару - бітуму дорожнього за видатковими накладними, судом враховується таке.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, відповідно до статті 692 ЦК Українипокупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття.

Отже, граничний строк оплати поставленого товару за видатковими накладними: №338 від 01.09.2020 на суму 331620,24грн становив - 01.09.2020,№206 від 16.10.2021 на суму 352980,00грн становив - 16.10.2021.

З наданих позивачем документів вбачається, що до звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем було проведено часткову оплату за отриманий товар за видатковою накладною №338 від 01.09.2020 на суму 242218,92грн, залишок боргу за накладною становить 89401,32грн, а також борг за видатковою накладною №206 від 16.10.2021 складає 352980,00грн.

Отже, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар на суму 442381,32грн, одержаний за видатковою накладною №338 від 01.09.2020 на суму 89401,32грн (331620,24грн242218,92грн) та товар за видатковою накладною №206 від 16.10.2021 на суму 352980,00грн не було оплачено повністю.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 442381,32грн не надав, вимоги позивача не спростував.

Щодо заборгованості в сумі 155000,00грн коштів, одержаних як фінансова допомога, судом враховується наступне.

Судом встановлено, що 15.03.2018 між ТОВ "ПЖХК" (кредитор) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п.1.1 якого, кредитор зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 100000,00грн (т.4, а.с.220).

За умовами пункту 2.1 договору від 15.03.2018, строк надання допомоги становить з дати зарахування повної суми допомоги на розрахунковий рахунок позичальника до 31.05.2018 року.

15.03.2018 на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 ТОВ "ПЖХК" перерахувало 100000,00грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №185 від 15.03.2018 (т.4, а.с.228).

12.07.2018 між ТОВ "ПЖХК" (позикодавець) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №4, за умовами п.1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (т.4, а.с.221).

Відповідно до пункту 2.1 договору №4, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 400000,00 гривень без ПДВ.

За умовами пункту 2.1.1 договору №4, поворотна допомога надається з 12.07.2018 року по 31.07.2018 року.

Позивачем виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 12.07.2018 ТОВ "ПЖХК" перерахувало 400000,00грн, з яких: 12.07.2018 - 340000,00грн, а 13.07.2018 - 60000,00грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжними дорученнями №1199 від 12.07.2018 на суму 40000,00грн, №1200 від 12.07.2018 на суму 300000,00грн, №1205 від 13.07.2018 на суму 60000,00грн (т.4, а.с.223-225).

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2018 на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 ТОВ "ПЖХК" перерахувало 55000,00грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №1394 від 22.08.2018 (т.4, а.с.226).

При цьому, вказане перерахування коштів на суму 55000,00грн було здійснено поза межами строку дії договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

З наданих сторонами документів вбачається, що до звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем 30.07.2018 року було проведено повернення зворотно-фінансової допомоги згідно договору №4 від 12.07.2018 на суму 400000,00грн, у зв`язку з чим залишок боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 складає 100000,00грн. Також неповернута відповідачем поворотна фінансова допомога, надана 22.08.2018 року в сумі 55 000,00грн.

Отже, граничний строк повернення поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 на суму 100000,00грн настав 31.05.2018, а строк повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 55 000,00грн сторонами обумовлений не був.

За приписами абзацу другого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 2статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11)

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач жодних дій щодо повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 55000,00грн з моменту їх отримання до моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчиняв.

Заборгованість по поверненню поворотної фінансової допомоги відповідача перед позивачем становить 155 000,00грн, яка відповідачем не сплачена і не спростована.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про заборгованості в сумі 597 381,32грн та відмовити позивачу у позові.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та тривав до 30.06.2023 року.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Отже на час дії установленого на території України карантину та воєнного стану строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.03.2018 та видатковими накладними: №338 від 01.09.2020 та №206 від 16.10.2021, який було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану з 12.03.2020. При цьому, за поворотною фінансовою допомогою у сумі 55000,00грн станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду строк позовної давності в цьому випадку не сплив, а лише розпочався, але жодних дій, зокрема, протягом розгляду справи щодо повернення коштів відповідач не здійснив (Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом час прийняття рішення, відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 597 381,32грн не сплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 597 381,32грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як визначено п.2 ч.1ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 8960,72грн (597 381,32грн х 1,5%) підлягають відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (10025 Житомирська область, м. Житомир вул. Корольова, буд. 21 Б, ідентифікаційний код 03449947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" (10025, Житомирська область, м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, буд. 4; ідентифікаційний номер 37107679):

- 597 381,32грн основного боргу,

- 8960,72грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.09.24

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2 - позивачу та представнику позивача - адвокату Шахраю В.В. - "Електронний Суд",

3 - відповідачу та представнику відповідача - адвокату Струковій Л.В. - "Електронний Суд".