Ухвала

від 19.09.2024 по справі 295/12789/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12789/24

6/295/283/24

УХВАЛА

Іменем України

19.09.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Зосименка О.М.,

при секретарі Стелюті М.С.

за участі представника заявника (боржника) ОСОБА_1 ,

представника стягувача ОСОБА_2 ,

державного виконавця Сладь Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ОСОБА_3 , Заінтересована особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

установив:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_3 із відповідною заявою, у якій просить скасувати тимчасове обмеження відносно нього у праві виїзду за межі України, що було застосоване на підставі ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 25.10.2016 у цивільній справі №295/7297/16-ц.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_3 зазначив, що відкрито виконавче провадження №50288161 з виконання виконавчого листа №2-388/2011, виданого 06.05.2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення із нього в солідарному порядку на користь ПАТ «ВіЕйБІ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 5404 695 грн. 60 коп. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25.10.2016 задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України. Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25.10.2016 року у справі Хо295/7297/16-ц, 07.02.2017р була подана заява за №12489/17 до Європейського суду з прав людини.

22.06.2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Іскра проти України» , в якому зазначив, що: «У цій справі, як і у згаданому рішенні у справі «Стецов проти України» на заявника було накладено заходи, які не були належним чином обґрунтовані та не могли бути повторно розглянуті або переглянуті до моменту погашення заборгованості у повному обсязі. Отже, Суд доходить висновку, що українські органи и державної влади не виконали своє зобов`язання за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції забезпечити з огляду на конкретні обставини обґрунтованість і пропорційність втручання у право особи на виїзд зі своєї країни від початку і протягом усього періоду його дії. Згідно п.19 ч.3ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого ,провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. За період з 01.12.2016 року по 30.11.2021 року ПАТ «Коростенський хлібозавод здійснювало щомісячне стягнення з ззаробітної плати заявника, наразі всі працівників звільнено, крім заявника. Також відповідно до постанови управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.06.2020 року, проводилось відрахування з пенсії заявника призначеної щомісячно в розмірі 20% з 1 липня по 30 квітня 2022 року на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС». З 01.05.2022 року утримання з його пенсії призупинено на період дії воєнного стану, у зв`язку з набранням чинності 26.03.2022 року Закону України 2129-ІХ від 15.03.2022 року. Сума стягнення за вказаний період становить 44446,38 грн., що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.02.2024 року №5209-2568/1-02/8-0600/24.

13.08.2024 року мною на виконання п. 4 ст 19 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено лист-повідомлення на адресу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про те, що з 01.06.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-МВ» (код ЄДРПОУ 37690792, м. Вінниця, вул. Арабея генерала, будинок 3) відновило господарську, діяльність, у зв`язку з чим розпочало нараховувати та виплачувати заробітну плату, на якому заявник працює на посаді директора. Власне майно на яке можна було б звернути стягнення задля погашення заборгованості у виконавчому провадженні №50288161 у заявника відсутнє.

Представником ТОВ «ФК «Геліос» були подані письмові заперечення на заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у яких представник товариства просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки боржник не виконує судове рішення. У заяві не наведено жодної підстави для необхідності скасування тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, яка б підтверджувалась відповідними доказами та була б вмотивована та обґрунтована

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав. Державний виконавець та ТОВ «ФК «Геліос» підтримали свої заперечення, просили відмовити, оскільки боржником не сплачуються кошти.

Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, державного виконавця, вивчивши й дослідивши матеріали справи, зміст заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд вважає зазначену заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уЖитомирській областіЦентрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Хмельницький) перебуваєвиконавче провадження№ 50288161 з виконання виконавчого листа №2-388/2011, виданого 06.05.2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_3 (боржника) в солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» (стягувача) заборгованості за кредитним договором в сумі 5404 695 грн. 60 коп.

25.10.2016 року Апеляційним судом Житомирської області постановлено ухвалу, якою задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання виконавчого листа №2-388/2011, виданого 06.05.2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 22.06.2023р. «Іскра проти України» , суд зазначив, що у справі щодо заборони виїзду за межі держави, як і у згаданому рішенні у справі «Стецов проти України» на заявника було накладено заходи, які не були належним чином обґрунтовані та не могли бути повторно розглянуті або переглянуті до моменту погашення заборгованості у повному обсязі. Суд доходить висновку, що українські органи и державної влади не виконали своє зобов`язання за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції забезпечити з огляду на конкретні обставини обґрунтованість і пропорційність втручання у право особи на виїзд зі своєї країни від початку і протягом усього періоду його дії.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов`язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст.11Закону України«Про виконавчепровадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Стаття 441 ЦПК України, внаслідок внесених змін на підставі Закону України від 03.07.2018 року №2475-VIII, була доповнена зокрема частиною п`ятою, за змістом якої суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням до виконання зобов`язань.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Невиконання боржником самостійно зобов`язань упродовж строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року в справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

В судовому засіданні з`ясовано та державним виконавцем повідомлено, що було звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_3 шляхом щомісячного утримання з усіх видів заробітку (доходу) останнього частини заробітної плати у розмірі 20% на виконання рішення суду

13.08.2024 року заявником на виконання п. 4 ст 19 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено лист-повідомлення на адресу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про те, що з 01.06.2024 року ТОВ «МОНОЛІТ-МВ відновило господарську діяльність, у зв`язку з чим розпочало нараховувати та виплачувати заробітну плату заявнику, що свідчить що заявник повідомив про можливість здійснення подальших відрахувань з заробітної плати.

Постановою ст.. державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.08.2024 у ВП№ 50288161 звернуто стягнення на доходи боржника і; у ТОВ «Моноліт-МВ», за адресою Вінницька обл.., м. Вінниця, вул. Арабея генерала, 3. В судовому засіданні з`ясовано, що постанова направлена на адресу товариства повернулася за відсутністю адресата. Як з`ясовано судом, державний виконавець направив постанову за адресою зазначеною у повідомленні боржника, проте фактичне місце здійснення господарської діяльності або юридичний адрес юридичної особи державним виконавцем не встановлювалося. Власне майно на яке можна було б звернути стягнення задля погашення заборгованості у виконавчому провадженні №50288161 у заявника відсутнє.

Як вбачається з довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області від 21.02.2024р з пенсії боржника здійснено відрахування на користь , ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» у сумі 44446,38 грн.

Таким чином сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов`язків щодо його погашення. Направлення листа та повідомлення державного виконавця про відновлення трудових відносин спростовує доводи щодо ухилення боржника від виконання судового рішення. Разом з тим, суд не приймає доводи ст.. державного виконавця, що боржник вчиняє дії, що свідчать про ухилення від сплати боргу, оскільки отримані виплати за рішенням ЄСПЛ не були направлені ним на погашення боргу, оскільки ст.. державним виконавцем не було встановлено факту отримання грошових коштів за судовим рішенням.

У судовому засіданні ст..державний виконавець не надав будь-яких доказів на підтвердження факту ухилення боржником від виконання судового рішення, доказів неможливості виконання або ускладнення виконання рішення суду в примусовому порядку саме у зв`язку з тим, що боржник не буде обмежений у праві виїзду за межі України і намагатиметься виїхати за межі України з метою невиконання судового рішення..

Крім того, на думку суду, обмеження у праві виїзду за межі України є крайньою мірою, спрямованою на забезпечення виконання рішення суду, оскільки обмежує конституційно закріплені права громадянина.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про вмотивованість заяви останнього та наявність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2007 року), застосоване на підставі ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 25.10.2016 у цивільній справі №295/7297/16-ц до моменту фактичного виконання виконавчого листа №2-388/2011, виданого 06.05.2011 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 20.09.2024 року.

Суддя О.М. Зосименко