Постанова

від 19.09.2024 по справі 684/475/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 684/475/22

Провадження № 22-ц/4820/1774/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: апелянт приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., стягувач ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 - адвокат Шевчишин М.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року (суддя Волошин Р.Р.) за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна звернулася до суду із поданням, в якому просила суд визначити частку боржника - ОСОБА_3 у нерухомому майні, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .

Подання обґрунтовано тим, що в її провадженні на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №684/475/22 виданий Старосинявським районним судом Хмельницької області 05.04.2023 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неповернутої суми позики за договором позики від 10.11.2020 року в розмірі 45 000 дол.США.

Приватним виконавцем під час з`ясування обставин щодо наявності коштів та майна боржника ОСОБА_3 було встановлено, що згідно витягу сформованого 22.05.2024 рокуіз Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, 23.12.1995року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, інформація щодо розірвання шлюбу відсутня.

22 травня 2024 року перевіркою інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, приватним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_2 у період шлюбу, а саме, 27.03.2017 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира, загальна площа (кв.м): 102,2, житлова площа (кв.м): 88.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1185262680000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, зазначене майно набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час перебування у шлюбних відносинах.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки за кадастровим номером 6824487500:02:001:0041, яка перебуває у державній власності.

Іншого майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення в ході виконавчого провадження не виявлено.

З метою забезпечення реального виконання рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01.03.2023 р. у справі № 684/475/22 заявник просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 ., якою він володіє спільно з дружиною ОСОБА_2 .

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять докази того, що майно у якому приватний виконавець просив визначити частку боржника ОСОБА_3 є особистою власністю дружини боржника ОСОБА_2 , а тому підстави для визначення частки боржника у вказаному майні відсутні.

В апеляційній скарзі поданій представником приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. - адвокатом Юхименко Ю.Ю., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, апелянт просить скасувати ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року та постановити нове судове рішення, яким визначити частку майна боржника, яким є ОСОБА_3 , у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було враховано того, що в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про договір про поділ майна подружжя як підстава набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру в повному обсязі, натомість наявна інша - договір купівлі-продажу квартири від 27.03.2017 року, оформлений у період шлюбу, тому, на думку апелянта, ОСОБА_2 не набула одноосібного права власності на дану квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вважає, що посилання апелянта та не, що в Державному реєстрі відсутня інформація про договір поділу майна подружжя як підстава набуття права власності на спірну квартиру в повному обсязі і тим самим не набуття ОСОБА_2 одноосібно права власності на спірну квартиру є безпідставними. Зазначає, що норма яка регулювала обов`язок проводити державну реєстрацію договору поділу майна у випадку не зміни власника на момент посвідчення договору не було, а відповідний обов`язок виник лише із прийняттям змін від 05.07.2024 року до Постанови КМУ №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими постанову доповнено п.54-2.

В судовому засіданні приватний виконавець Лановенко Л.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Стягувач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Шевчишин М.Є. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01.03.2023 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неповернуту суму позики за договором позики від 10.11.2020 в сумі 45000 доларів США.

Постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. 22.05.2024 року за заявою стягувача ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа по справі № 684/475/22 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.

В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 23.12.1995 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції складено актовий запис №2726. Вказане підтверджується витягом приватного виконавця Лановенко Л.О. сформованим 22.05.2024 року із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Інформація в Державному реєстрі актових записів цивільного стану громадян про розірвання між подружжям Радченками шлюбу відсутня.

Згідно інформаційної довідки від 22.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 27.03.2017 року за ОСОБА_2 зареєстрована право власності на нерухоме майно, а саме: квартира, загальна площа (кв.м.): 102,2, житлова площа (кв.м.): 88.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1185262680000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно набуто на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 360, від 27.03.2017 року.

30 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого в особисту власність дружини ОСОБА_2 відійшла квартира, загальною площею (кв.м.): 102,2, житловою площею (кв.м.): 88.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1185262680000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) вказано, що «стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження. В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення. Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України. Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу. Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину). Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови)».

У справі, яка переглядається, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_2 , яка заперечує належність боржнику частки його майна у спільній власності подружжя. Отже, у справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, судове рішення скасувати, подання приватного виконавця залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни задовольнити частково.

Ухвалу Старосинявського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк