Ухвала

від 24.09.2024 по справі 285/7898/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №285/7898/23 Головуючий у 1-й інст. Сусловець М.Г.

Категорія 82 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

24 вересня 2024 року суддя Житомирського апеляційного суду Шевчук А.М., вирішуючи питання про відвід головуючого судді Борисюка Р.М. за заявою ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиргаз» про захист прав споживача за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2024 року

в с т а н о в и л а:

16 вересня 2024 року до Житомирського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Борисюка Р.М, яка обґрунтована сумнівами у безсторонності та неупередженості, професійності, доброчесності судді.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому судді Борисюку Р.М. визнаний необґрунтованим, а справа передана на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви про відвід у відповідності до положень частини першої ст.33 ЦПК України.

Відповідно до абзаца першого частини третьої ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу від 23 вересня 2024 року справу для вирішення питання про відвід розподілено судді Шевчук А.М.

Суддя - професійна особа, яка займає суддівську посаду в будь-якому суді України та наділена повноваженнями здійснення правосуддя.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Частиною першою ст.36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №1, роз`яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Категорія «доброчесності» - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

Разом із тим, в частині четвертій статті 36 ЦПК України прописано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як визначено частиною третьою ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, обставини, вказані в пунктах 1-5 ст.36 цього Кодексу, мають бути доведеними та встановленими.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Із огляду на викладене вище, заявником не доведено обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а наведені норми процесуального закону імперативно вказують на відсутність підстав для відводу судді у зв`язку із незгодою сторони з процесуальним рішенням судді.

Враховуючи викладене вище, у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Борисюка Р.М. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.36,40,381 ЦПК України, суддя

у х в а л и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Борисюка Р.М. відмовити.

Цивільну справу №285/7898/23 передати для продовження розгляду в складі колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18 червня 2024 року.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя