Постанова

від 17.09.2024 по справі 686/27476/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 686/27476/21

провадження № 61-13870св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне Управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Лісовогринівецька об`єднана територіальна громада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Фермерське господарство «Україна» (далі - ФГ «Україна») звернулося з позовом до відповідачів, просило скасувати державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, припинивши одночасно речові права на них, за такими кадастровими номерами:

6825086400:04:010:0106, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;

6825086400:04:010:0108, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ;

6825086400:04:010:0109, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 ;

6825086400:04:010:0107, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 ;

6825086400:04:010:0105, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 ;

6825086400:04:010:0110, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 ;

6825086400:04:010:0111, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_7 .

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішень Хмельницької районної ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 06 лютого 1998 року № 3, від 24 березня 1999 року № 32 (далі - рішення № 3 та № 32 відповідно) ОСОБА_8 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Печеськівської сільської ради (далі - земельна ділянка).

11 березня 1998 року зареєстровано ФГ «Україна» ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: с. Ходаківці, Хмельницький район Хмельницької області, голова господарства - ОСОБА_8

15 квітня 1999 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія ХМ, № 79 (далі - державний акт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Спадщину після його смерті, зокрема на ФГ «Україна» ОСОБА_8 , прийняла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 грудня 2015 року.

Право постійного користування земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Постійним користувачем земельної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Також позивачу не відомо про будь-які рішення відповідних органів щодо припинення права постійного користування на земельну ділянку.

Отже, належна на праві постійного користування ФГ «Україна» земельна ділянка є сформованою, а ФГ «Україна» як користувач має право на виготовлення відповідної технічної документації для внесення про неї відомостей до Державного реєстру земель та її державної реєстрації.

З метою реалізації вказаного права ФГ «Україна» уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Подільський земельний центр» договір від 09 червня 2021 року № 1/21/374 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом ТОВ «Подільський земельний центр» від 11 червня 2021 року № 362 повідомлено, що в результаті кадастрової зйомки визначено координати поворотних точок меж земельної ділянки та її площу. Після співставлення отриманих результатів кадастрової зйомки з інформацією з Державного земельного кадастру виявлено, що в межах земельної ділянки зареєстровані інші земельні ділянки, а саме земельні ділянки, кадастрові номери: 6805086400:04:009:0057, 6825086400:04:009:0066, 6825086400:04:010:0103, 6825086400:04:010:0104, 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:010:0111, 6825086400:04:010:0112, 6825086400:04:010:0113, 6825086400:04:010:0119.

Оскільки в межах земельної ділянки розташовані інші земельні ділянки, подальше виконання ТОВ «Подільський земельний центр» умов договору є неможливим.

Реєстрація земельних ділянок відповідачів із зареєстрованими речовими правами на них перешкоджає ФГ «Україна» зареєструвати його право на земельну ділянку.

Враховуючи, що належна ФГ «Україна» земельна ділянка вважалася сформованою до формування в її межах земельних ділянок відповідачів, відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для відновлення стану, який існував до порушення права ФГ «Україна» на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельних ділянок відповідачів з припиненням усіх речових прав на них є єдиним способом захисту прав позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 квітня 2023 року в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суду не надано доказів того, що земельна ділянка обліковується саме за ФГ «Україна», оскільки державний акт видано громадянину України ОСОБА_8 .

Суд зазначив, що немає належних і допустимих доказів підтвердження того, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачами. Такі докази можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Докази, на які посилається позивач і якими на його думку підтверджено накладання земельних ділянок сторін, а саме: рішення державного реєстратора від 06 жовтня 2022 року, лист ТОВ «Подільський земельний центр» від 11 червня 2021 року № 362, лист Хмельницької філії Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - філія інституту землеустрою) від 10 серпня 22року не можуть бути належними доказами накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку ФГ «Україна», оскільки незрозуміло які координати земельної ділянки взяті як вихідні дані, а технічна документація із землеустрою розроблена на більшу площу земельної ділянки, ніж та, яка зазначена в державному акті.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Україна» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо них, за такими кадастровими номерами: 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:010:0111.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що за обставинами справи після отримання ОСОБА_8 у користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки він заснував юридичну особу - ФГ «Україна» ОСОБА_8 .

Отже, з дня державної реєстрації ФГ «Україна» ОСОБА_8 саме фермерське госопдарство набуло прав та обов`язків землекористувача і відповідне право позивача не є таким, що припинилось.

На час отримання ОСОБА_8 земельної ділянки у користування та державного акта і створення ФГ «Україна» ОСОБА_8 закон не передбачав, що громадянин мав право використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого фермерського госопдарства.

Після отримання земельної ділянки ФГ «Україна» ОСОБА_8 було зареєстроване у встановленому законом порядку, і з дати його реєстрації обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснювало і здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин ОСОБА_10 .

Доказів того, що громадянин ОСОБА_8 створив інше фермерське господарство, яке набуло прав землекористувача земельної ділянки судам не надано, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка перебувала та перебуває в користуванні ФГ «Україна».

Вирішуючи питання, чи накладаються земельні ділянки відповідачів із земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції вказав, що державний акт містить поворотні точки меж земельної ділянки.

Належними та достатніми є докази, надані позивачем, відповідно до яких дві землевпорядні організації, які готували технічну документацію щодо відновлення меж земельної ділянки з використанням відповідного програмного забезпечення, геодезичної зйомки на місцевості та поворотних точок координат меж земельної ділянки, які вказані в державному акті, та державний кадастровий реєстратор, який надав своє рішення-відмову, підтвердили, що земельні ділянки відповідачів накладаються на земельну ділянку.

Відповідачі не спростували вказані обставини, не надалисуду інших письмових доказів про відсутність накладення земельних ділянок сторін, зокрема висновку спеціаліста чи експерта.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до статті 79-1 ЗК України та частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» позивач обрав ефективнийспосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63цс20, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 515/1315/18, провадження № 61-13300св21.

Суд апеляційної інстанції не дослідив доказів у справі.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, порушив норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанціїї не надав оцінки листу ГУ Держгеокадастру від 21 квітня 2023 року № 1368/281-23.

Суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання Лісовогринівецької сільської ради про долучення доказів, а саме рішення 34-ї чергової сесії 8-го скликання від 14 липня 2023 року № 37 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, провадження № 61-249св20, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19, провадження № 61-19459св19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ФГ «Україна»зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявник, викладені за інших фактичних обставин.

У частині доводів касаційної скарги про безпідставність прийняття доказів, наданих позивачем в суді першої інстанції під час розгляду справи по суті, зазначає, що заявник не оскаржив рішення суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції, ні в суді касаційної інстанції, тому погодився з його законністю, зокрема і в частині процесуальних дій суду під час його ухвалення. Крім того, суд першої інстанції під час розгляду справи по суті також прийняв і докази, надані відповідачами.

Заявник не використав його право на подання висновку експерта чи спеціаліста в судах першої чи апеляційної інстанцій, не подавав клопотання про проведення екпертизи.

На негаторні позови не поширюється позовна давність.

Відзив ГУ Держгеокадастру надійшов до Верховного Суду 16 жовтня 2023 року.

У відзиві ГУ Держгеокадастру підтримало доводи заявника та навело обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року відмовлено.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням № 3 ОСОБА_8 виділено земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Печеськівської сільської ради, площею 50,00 га.

Рішенням другої сесії Печеськівської сільської ради народних депутатів від 03 листопада 1998 року із землекористування фермерському господарству ОСОБА_8 вилучено та передано до земель запасу сільської ради 12,3 га угідь. Водночас надано фермерському господарству ОСОБА_8 у постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі.

На підставі рішення № 32 фермерському господарству ОСОБА_8 надано у постійне користування із земель запасу сільської ради 23,67 га ріллі.

15 квітня 1999 року ОСОБА_8 видано держаний акт, яким надано у постійне користування ОСОБА_8 земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Печеськівської сільської ради.

12 березня 1998 року Хмельницька районна державна адміністрація зареєструвала ФГ «Україна» ОСОБА_8 , розташоване в с. Ходаківці, головою господарства зазначено його засновника - ОСОБА_8 .

Згідно з розділом 5 Статуту ФГ «Україна» ОСОБА_8 у редакції станом на 11 березня 1998 року майно фермерського господарства належить його засновнику (фермеру) і перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності. Фермерське господарство самостійно визначає необхідний об`єм основних фондів і оборотних засобів, встановлює перелік і призначення спеціальних фондів і режим їх використання, здійснює права володіння, користування і розпорядження майном. Фермерське господарство має право продавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування належне йому на праві власності манно. Фермерське господарство має право придбати, брати у тимчасове користування, в тому числі і на умовах оренди, майно у підприємств, установ та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян. Засновник передає майно своїм спадкоємцям.

Згідно з розділом 5 Статуту ФГ «Україна» у редакції станом на 29 січня 2016 року землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 05 листопада 2015 року № 22-4677СГ і № 22-4721СГ, від 06 листопада 2015 року № 22-4761СГ, від 08 листопада 2015 року № 22-4799СГ, від 10 листопада 2015 року № 22-4858СГ, ОСОБА_11 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів Печесківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказами ГУ Держгеокадастру від 27 січня 2016 року № 22-1839СГ і № 22-1843СГ, від 28 січня 2016 року № 22-1921СГ, від 01 лютого 2016 року № 22-2200СГ, від 01 лютого 2016 року № 22-2177СГ затверджено проєкти землеустрою та надано земельні ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства: ОСОБА_2 , кадастровий номер 6825086400:04:010:0108, ОСОБА_4 , кадастровий номер 6825086400:04:010:0107, ОСОБА_1 , кадастровий номер 6825086400:04:010:0106, ОСОБА_5 , кадастровий номер 6825086400:04:010:0105, ОСОБА_3 , кадастровий номер 6825086400:04:010:0109.

Крім того, громадянам ОСОБА_7 і ОСОБА_6 надано у власність земельні ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери 6825086400:04:010:0111 і 6825086400:04:010:0110 відповідно.

Право власності відповідачів на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

09 червня 2021 року ФГ «Україна» уклало із ТОВ «Подільський земельний центр» договір № 1/21/374 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом ТОВ «Подільський земельний центр» від 11 червня 2021 року № 362 позивача було проінформовано, що в результаті кадастрової зйомки визначено координати поворотних точок меж земельної ділянки та площу земельної ділянки. Після співставлення отриманих результатів кадастрової зйомки з інформацією з Державного земельного кадастру виявлено, що в межах земельної ділянки зареєстровані інші земельні ділянки, а саме: земельні ділянки, кадастрові номери: 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:010:0111.

Згідно з листом філії інституту землеустрою від 10 серпня 2022 року позивачу надано копії технічного звіту з коригуванням відведення в натурі земельної ділянки та виготовлення державного акта, проінформовано про накладення земельних ділянок, кадастрові номери: 6805086400:04:009:0057, 6825086400:04:009:0066, 6825086400:04:010:0103, 6825086400:04:010:0104, 6825086400:04:010:0105, 6825086400:04:010:0106, 6825086400:04:010:0107, 6825086400:04:010:0108, 6825086400:04:010:0109, 6825086400:04:010:0110, 6825086400:04:010:0111, 6825086400:04:010:0112, 6825086400:04:010:0113, 6825086400:04:010:0119 на земельну ділянку та долучено схему розміщення земельних ділянок.

Згідно з листом філії інституту землеустрою від 23 серпня 2022 року в архіві підприємства немає відомостей про те, чи укладався договір з ФГ «Україна на виконання робіт з виготовлення збірного кадастрового плану та документації із землеустрою з відновлення меж земельної ділянки відповідно до державного акта та встановлення накладання її меж з іншими земельними ділянками. Збірний кадастровий план виготовлено згідно з наданих адвокатом Ярош В. Ю. координат поворотних точок меж земельних ділянок на території Печеськівської сільської ради (с. Ходаківці) Хмельницького району Хмельницької області, що не є підтверджуючим. Підтверджуючим документом може бути технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення селянського (фермерського) господарства.

25 серпня 2022 року філія інституту землеустрою розробила технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості для ведення фермерського господарства, замовником якої є ФГ «Україна».

27 вересня 2022 року ФГ «Україна» звернулосяя із заявою про реєстрацію земельної ділянки на підставі державного акта.

Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 жовтня 2022 року за наслідками розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру від 27 вересня 2022 року та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою відмови є те, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, розташовані інші земельні ділянки або їх частини. З огляду на це, із зазначенням таких земельних ділянок і відсотка їх площі від земельної ділянки позивача, рекомендовано усунути перетин: з ділянкою 6825086400:04:010:0105, площа співпадає на 3,479; з ділянкою 6825086400:04:010:0106, площа співпадає на 3,4839; з ділянкою 6825086400:04:010:0107, площа співпадає на 3,4843; з ділянкою 6825086400:04:010:0108, площа співпадає на 3,484; з ділянкою 6825086400:04:010:0109, площа співпадає на 3,4841; з ділянкою 6825086400:04:010:0110, площа співпадає на 3,3657; з ділянкою 6825086400:04:010:0111, площа співпадає на 3,4842.

Відповідно до листа філії інституту землеустрою він надав ОСОБА_8 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 59,17 га, виготовлену у 2014 році відповідно до державного акта.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки касаційну скаргу подав лише один із відповідачів - ОСОБА_1 , то судове рішення переглядається лише в частині позовних вимог, заявлених до нього.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до статті 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано ЗК України, згідно зі статтею 3 якого земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 79-1 ЗК (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У частині тринадцятій статті 79-1 ЗК визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України «Про Державний земельний кадастр».

У частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

ФГ «Україна», вважаючи порушеним його право на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на реєстрацію права на земельну ділянку, обрав такий спосіб захисту порушеного права, як скасування державної реєстрації, зокрема земельної ділянки заявника, із припиненням речового права на неї.

Згідно із частиною першою статті 51 ЗК України (у редакції на час створення ФГ «Україна») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 7 ЗК України (далі - у редакції на час створення ФГ «Україна») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції від 23 липня 1993 року) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

19 червня 2003 року було прийнято Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до статті 1 Закону № 937-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Законодавством, чинним на час створення ФГ «Україна» ОСОБА_8 , і на час зверенення з позовом передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарстваяк юридичної особи.

Водночас одержання громадянином державного акта, якийпосвідчував право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації господарства.

Тобто закон не встановлював права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18.Практика є сталою.

Відповідно до розділу X «Перехідні положення» ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) та рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності чи на право оренди.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним(постановаВелика Палата Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18).

Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції на час смерті ОСОБА_8 ) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16, на яку посилається заявник).

Згідно з матерілами справи після отримання ОСОБА_8 у користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 59,17 га, він створивюридичну особу - ФГ «Україна»ОСОБА_8 .

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, у правовідносинах користування земельною ділянкою з моменту державної реєстрації ФГ «Україна» ОСОБА_8 саме воно набуло прав та обов`язків землекористувача і це право не припинилося.

Верховний Суд зазначає, що процедурні невідповідності державної реєстрації ФГ «Україна» ОСОБА_8 , зокрема здійснення реєстрації до отримання державного акта з урахуванням уточнених рішенням № 32 меж та площі земельної ділянки, не є предметом розгляду у цій справі та не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

Доказів того, що громадянин ОСОБА_8 створив інше фермерське господарство, яке набуло право користування на земельну ділянку, у матеріалах справи немає, тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що земельна ділянка перебувала та перебуває у користуванні ФГ «Україна».

У частині висновку про порушення прав позивача суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що ТОВ «Подільський земельний центр», філія інституту землеустрою та державний кадастровий реєстратор є спеціалістами у сфері земельних правовідносин, зокрема з виконання топографо-геодезичних та землевпорядних робіт, які у документах, зокрема і технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та відмові в реєстрації права на земельну ділянку вказали, що в межах земельної ділянки ФГ «Україна» зареєстровані інші земельні ділянки, зокрема і заявника.

Крім того, і у наданому, зокрема ОСОБА_1 , до суду першої інстанції збірному кадастровому плані є очевидним повне накладення земельної ділянки заявника (№ 19 на плані) на земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 515/1315/18, провадження № 61-13300св21, на яку посилається заявник, зазначено, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.

Верховний Суд зауважує, що викладає правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Вказаний висновок, викладений у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 515/1315/18, сформульований з огляду на фактичні обставини справи, а судам не було надано жодного доказу, зокрема сформованого спеціалістом або експертом, щодо накладення спірних земельних ділянок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, провадження № 14-552цс18, зазначено, що для висновку про порушене право особи мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19, провадження № 61-3979св21, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній екпертизі.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц, провадження № 61-10819св20).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

З огляду на те, що позивач надав належні і допустимі докази, сформовані спеціалістами, а заявник не спростував обставин, підтверджених цими доказами, не надав доказів того, що земельні ділянки сторін не накладаються, не подав до суду висновку земельно-технічної експертизи або не заявляв клопотання про призначення такої експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про накладення земельної ділянки заявника на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги в частині того, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази позивача під час розгляду справи по суті, Верховний Суд відхиляє, оскільки заявник не оскаржував рішення суду першої інстанції, зокрема з підстав порушення норм процесуального права, в суді апеляційної чи касаційної інстанцій, а просить залишити його в силі, тобто погоджується з його законністю.

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з матерілами справи про порушення свого права позивач дізнався із листа ТОВ «Подільський земельний центр» від 11 червня 2021 року № 362, яке повідомило, що після співставлення отриманих результатів кадастрової зйомки з інформацією з Державного земельного кадастру виявлено, що в межах земельної ділянки зареєстровані інші земельні ділянки, зокрема і відповідачів, тому, звернувшись у листопаді 2021 року з позовом про скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них, ФГ «Україна» не пропустило позовної давності, про застосування якої заявлено.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 599/1466/19, провадження № 61-12850св20.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання Лісовогринівецької сільської ради про долучення доказів, а саме рішення 34-ї чергової сесії 8-го скликання від 14 липня 2023 року № 37 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, провадження № 61-249св20, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19, провадження № 61-19459св19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21, Верховний Суд зазначає таке.

ОСОБА_1 не обґрунтував порушення його прав невирішенням в суді апеляційної інстанції клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про долучення нових доказів, які не існували на час ухвалення рішення в суді першої інстанції, та не надав доказів того, що він представляє інтереси Лісовогринівецької об`єднаної територіальної громади.Крім того, Лісовогринівецька об`єднана територіальна громада з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року не зверталась.

Отже, Верховний Суд не бере до уваги вказані доводи касаційної скарги з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, провадження № 61-249св20, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19, провадження № 61-19459св19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21.

Щодо посилання заявника на незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується таким.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14 викладено загальний висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вказані висновки не суперечить висновкам судів у справі, що перегладається.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Верховного Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до приписів статті 400 ЦПК України це не є повноваженнями суду касаційної інстанції.

Водночас Верховний Суд зауважує, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте у цій справі заявлені підстави оскарження заявником постанови суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги, не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 389 ЦПК України, не спростовують вказаних висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, крім посилання на їх безпідставність, заявник у касаційній скарзі не навів, отже, у суду касаційної інстанції немає підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у цій справі, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргускаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська