Ухвала

від 25.09.2024 по справі 317/1921/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 317/1921/22

провадження № 61-12953ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко Олени Степанівни на рішення Запорізького районного суду Запорізької області

від 05 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство», про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Пологівське лісомисливське господарство»), в якому просив суд:

- визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 (від імені якого діяв ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г. Ю. та зареєстрований

у реєстрі за № 765, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку

з кадастровим номером 2322181600:08:001:0483 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400840523221);

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 2322181600:08:001:0483 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 06 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня

2024 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 (від імені якого діяв ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г. Ю. та зареєстрований

у реєстрі за № 765, припинивши право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку

з кадастровим номером 2322181600:08:001:0483 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400840523221).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 2322181600:08:001:0483 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави

у розмірі 4 962,00 грн.

23 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко О. С. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, (повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2024 року, касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 24 вересня 2024 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко О. С. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко Олени Степанівни на рішення Запорізького районного суду Запорізької області

від 05 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць