Постанова

від 24.09.2024 по справі 308/1786/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1786/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року, постановлену головуючою суддею Бенца К.К. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири

встановив:

У лютому 2020 року ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., ОСОБА_3 , Луцо О.М., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н.В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка В.О., про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

У квітні2024року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,в інтересахяких дієадвокат Пітух В.І.,подали досуду заявупро зустрічнезабезпечення позову.Заяву мотивувалитим,що підставоюзадоволення позовнихвимог позивачвказує нате,що упровадженні Господарськогосуду Закарпатськоїобласті перебуваєзаява ТОВ«ЕТК «Сіко»про поворотвиконання судовогорішення (ухвали)у справі№ 5008/579/2012шляхом стягненняз ОСОБА_1 вартості незаконновідчуженого неюнерухомого майнатовариства усумі 4929832грн. Вважає, що ОСОБА_1 незаконно відчужила корпоративні права в обсязі 100% ТОВ «ЮГ-РЕЙН» та квартиру в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 з метою ухилення від повороту виконання судового рішення.

У задоволенні заяви ТОВ «ЕТК «СІКО» про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі №5008/579/2012 відмовлено. В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 залишено без змін. Зазначає, що таким чином на день розгляду даної справи підстава заявленого позову зокрема вирішення заяви про поворот виконання судового рішення відпала, а стосовно ОСОБА_1 відсутні будь-які судові рішення або виконавчі документи чи провадження де остання виступала б боржником, а ТОВ «Експедиційнотранспортна компанія «СІКО» стягувачем.

На думку позивача оспорювані правочини порушують право Товариства отримати виконання рішення суду за рахунок майна, що вибуло з володіння ОСОБА_1 , яка використала право розпорядження майном на шкоду майновим інтересам позивача, а недобросовісні дії ОСОБА_1 є формою зловживання правом. На день розгляду даної справи всі дії, реалізовані у виконавчому провадженні ВП №53186502, відкритому за заявою ОСОБА_1 в якості стягувача, є чинними, результати торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів законними та ніким не скасованими, а підстава заявленого позову зокрема вирішення заяви про поворот виконання судового рішення - відпала.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом: заборони вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо продажу/дарування або укладення будь якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна ТОВ «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав на щодо нього у заставу або будь який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна ТОВ «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав;

- накладено заборону на відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать ТОВ «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Зазначає, що вказані дії завдають значної шкоди відповідачу ОСОБА_1 та тривають понад 2 роки. Зазначає, що у позивача по справі відсутнє будьяке майно на праві приватної власності (нерухоме майно та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ) перебувало в іпотеці та вибуло на користь ОСОБА_1 . Вказує на те, що згідно щорічної інвентаризації вартість автомобілів на які накладено арешт та заборону відчуження становить 6 224 700,00 грн.

Вказані обставини свідчать про необхідність застосування зустрічного забезпечення у вигляді зобов`язання позивача ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» внести на депозитний рахунок суду 6 224 700,00 грн. для усунення можливих збитків та інших ризиків відповідача ОСОБА_1 , пов`язаних із забезпеченням позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пітух В.І. про застосування зустрічного забезпечення позову було відмовлено.

Заяву відповідача ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Пітух В.І. про застосування зустрічного забезпечення позову задоволено частково. Застосовано зустрічне забезпечення шляхом внесення ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», на депозитний рахунок суду 1 000 000,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» подало апеляційну скаргу в якій просить вказану ухвалу про застосування зустрічного забезпечення позову скасувати частково.

В обґрунтування скарги посилається на те, що заходи забезпечення позову в даному провадженні вже двічі розглядалися судом. Суд першої та апеляційної інстанції не вирішують питання обґрунтованості та доведеності позову по суті і не вправі враховувати міркування щодо цього при вирішенні питання про забезпечення позову.

Вказує, що ОСОБА_2 діяла з метою укладення фіктивного правочину з продажу квартири, яка перебуває в іпотеці та передачі 99% корпоративних прав їй від ОСОБА_4 . Вона не тільки не скористалася отриманою позикою для збільшення статутного капіталу, але й добровільно позбавила себе 99% корпоративних прав на користь дочки підлеглого бухгалтера.

Як зазначає апелянт застосування зустрічного забезпечення у сумі, неспівмірній з доходами позивача, якого ОСОБА_1 позбавила майна у незаконний спосіб, не тільки не сприятиме відновленню порушеного права, а й створить умови для подальшого маніпулювання процесом для уникнення від зобов`язання з відшкодування вартості майна.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зустрічне забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення (п.5 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2022 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про забезпечення позову в цивільній справі задоволено. Заборонено вчиняти дії (видавати довіреності, розпорядження та інші дії) щодо: продажу/дарування або укладення будь-якого іншого правочину щодо майна та/або спірних корпоративних прав на користь третіх осіб, закладання майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» та/або корпоративних прав щодо нього у заставу або будь-який інший вид забезпечення зобов`язань за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» чи відповідних корпоративних прав; накладено заборону на відчуження чи передачу в заставу транспортних засобів, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн», а саме транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Згідно витягу з ЄДР станом на 13.06.2024 року власником ТОВ «ЮГ-Рейн» є ОСОБА_4 (99%), ОСОБА_2 (1%). ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником підприємства.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №190781032 від 29.11.2019 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;

2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18.

У відповідності до частин шостої, сьомої та восьмої статті 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним договору відчуження корпоративних прав та договору дарування квартири.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2022, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 03.10.2022 вжито заходи забезпечення позову.

Судами констатовано, що між сторонами існує майновий спір з істотною ціною, як реально існує й можливість зміни правового статусу майна, обґрунтований інтерес щодо наявності якого має позивач, відчуження цього майна, що може істотно утруднити ефективний захист, поновлення прав позивача у разі задоволення позову. Це може мати наслідком виникнення необхідності у докладанні в подальшому значних зусиль для відновлення відповідних прав, може потягти порушення прав як позивача, так і інших осіб.

У клопотанні про застосування зустрічного забезпечення відповідач ОСОБА_2 вказувала, що забезпеченням позову у вказаній справі їй можуть бути спричинені матеріальні збитки, а тому просила застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення позивачем ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі 6224 700 грн.

При цьому ОСОБА_2 не надано суду належних доказів понесення нею можливих збитків саме у вказаному розмірі, та що такі можуть бути завдані в результаті забезпечення позову.

Крім того, відповідачі не заявляли клопотання про застосування зустрічного забезпечення під час вирішення питання про забезпечення позову.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Разом з тим, відсутні докази того, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Самі по собі заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволення позову. Вжиті заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідача як власника нерухомого майна та не призводять до понесення додаткових витрат внаслідок їх застосування, отже, не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним в подальшому.

Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18, постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20.

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт майна, має на меті його збереження на період судового розгляду та сприяє безперешкодному виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

Верховний Суд у постанові в справі № 456/2438/17 від 20.05.2019 підтвердив, що кінцевою метою зустрічного забезпечення завжди є компенсація збитків і зазначив, що у разі, якщо обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, висновок про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення є правильним.

Особа, звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами, в порядку ст.ст. 76-81 ЦПК України, наявність можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову по справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Саме по собі вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про те, що майновий стан позивача або його будь які дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому у даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

Доказів щодо майнового стану позивача відповідач не надав, а посилання на те, що у позивача відсутнє майно в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків у випадку відмови у задоволенні позову, є безпідставним.

При вирішенні клопотання про зустрічне забезпечення суд враховує вид забезпечення позову, зокрема те, що відповідач не позбавлений права володіти та користуватися вказаним нерухомим майном, а заборона стосується лише права розпоряджатися ним, а також те, що представником відповідача не надано суду належних доказів понесення відповідачем можливих збитків у вказаному в заяві розмірі, які можуть бути завдані в результаті забезпечення позову.

За вказаних обставин та враховуючи предмет і підстави даного позову, відсутність доказів завдання відповідачу збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відносно спірних корпоративних прав та спірного майна, а також те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин майнового стану позивача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пітух В.І. про застосування заходів зустрічного забезпечення.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував вищевказаного та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви про застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ухвалу місцевого суду слід скасувати частково, а у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1, 4 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2024 року скасувати в частині задоволеної заяви ОСОБА_2 .

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пітух В.І., про застосування зустрічного забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: