Постанова

від 25.09.2024 по справі 760/5159/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 760/5159/22

провадження № 61-9627св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравинської Юлії Вікторівни на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

У червні 2022 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 надавати їй можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з встановленим Службою у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради регламентом, затвердженим рішенням від 27 жовтня 2022року № 221-18, а саме, з середи 09:00 год. до четверга 21:00 год. та з суботи з 09:00 год. до неділі 21:00 год. щотижня на спілкування з ОСОБА_3 з урахуванням відвідування шкільного (спортивного) закладу;

- визначати інші дні за домовленістю між нею та ОСОБА_1 окремо кожного тижня шляхом письмової домовленості;

- спілкування має відбуватись на території її фактичного проживання на її розсуд;

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти її про термін від`їзду та місце перебування сина ОСОБА_3 за межі місця постійного проживання шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року, постановленою у складі судді Козленко Г. О., у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову у цій справі відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що у заяві про забезпечення зустрічного позову належним чином не обґрунтовано причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов у запропонований заявником спосіб. Враховуючи предмет спору за зустрічним позовом, невжиття відповідних заходів забезпечення позову, які зазначені у заяві ОСОБА_2 , не призведе до неможливості виконання рішення суду, чи істотного ускладнення ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Крім того, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки заявлені в ній вимоги по суті є окремими позовними вимогами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої суботи місяця з 09 год 00 хв. до 21 год 00 хв. на території фактичного проживання ОСОБА_2 .

В іншій частині заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_2 можливості спілкуватися з малолітнім сином, враховуючи права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення зустрічного позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої суботи місяця з 09:00 год. до 21:00 год. на території фактичного проживання ОСОБА_2 .

При цьому апеляційний суд зазначив, що забезпечення позову у такий спосіб є конкретно сформульованим та достатнім для відновлення належного емоційного контакту між дитиною та матір`ю й покращення психоемоційного характеру їх відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравинська Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з березня 2020 року практично весь час (за виключенням кількох днів у 2020 році і періоду з кінця листопада 2021 року до 28 січня 2022 року для ОСОБА_3 ) та до моменту самовільного вилучення ОСОБА_2 дочки з її місця проживання з батьком, проживали з ОСОБА_1 , що підтверджується актом огляду, який міститься в матеріалах справи.

Проживання дітей з батьком було зумовлено тим, щопісля других пологів психологічний стан ОСОБА_2 почав особливо відчутно змінюватися. Вона почала страждати безсонням, виникали безпідставні страхи, починала конфліктувати на побутовому ґрунті. З березня 2020 року почались яскраві прояви суїцидальної поведінки, чим перетворювала життя ОСОБА_1 та їхнії дітей на постійний стрес. Особливо зазнавав стресу син, так як є старшою дитиною.

Під час загострень хвороби, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Клінічної лікарні «Психіатрія», ОСОБА_2 , зокрема (цитата з Виписки): «У грудні 2021 року раптово пішла з дому, забравши з собою сина, чоловіку повідомила, що орендує квартиру. Не цікавилась життям дочки, налаштовувала сина проти батька, у висловлюваннях звучали релігійні теми. У день госпіталізації була затримана нарядом поліції на вулиці з сином, при цьому була вдягнена в зимові черевики та банний халат»; «неохайна, з немитим волоссям, одягнена на по погоді, лише в банний халат і зимові черевики на босу ногу. У поведінці безглузда, тримається зі зниженням відчуття дистанції. Вираз обличчя веселий». Також вказано, що «критика до свого стану відсутня».

Внаслідок такого випадку о 6:00 год. ранку ОСОБА_1 на мобільний зателефонувала співробітниця ювенальної превенції та повідомила, що вночі до їх відділку була доставлена жінка з дитиною, яку затримали у піцерії тієї ж ночі. Жінка була одягнута у халат на голе тіло, а дитина була без верхнього одягу (січень місяць). Цією жінкою була ОСОБА_2 , а дитиною - син ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 неодноразово перебувала на лікуванні, що підтверджується матеріалами справи, а саме у такі періоди: з 25 травня 2020 року до 24 липня 2020 року (з виписки цитата: «немає емоцій, зникло відчуття радості, немає почуттів до дітей»); з 28 липня 2020 року до 11 серпня 2020 року (цитата з виписки: «25 травня 2020 року з метою самогубства нанесла собі глибокі порізи лівого передпліччя»); з 25 вересня 2020 року до 23 жовтня 2020 року (з опису психічного статусу з виписки (цитата): «я нічого не відчуваю до дітей», «виникали різні самозвинувачення та суїцидальні думки»); з 28 січня 2022 року до 21 лютого 2022 року.

Апеляційний суд не взяв до уваги і не досліджував, що з боку батька ( ОСОБА_1 ) відсутні будь-які перешкоди у спілкуванні матері ( ОСОБА_2 ) з сином ОСОБА_3 , а причиною, з якої матір не проводить час із сином, є небажання самої дитини на такі зустрічі, і це є поважною причиною, з яких зустрічі можуть не відбуватися.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі сам не бажає проводити час з матір`ю ОСОБА_2 , не бажав та не бажає не те, що проживати, а й тимчасово перебувати з нею. До матері дитина відчуває почуття страху і не може зрозуміти маминої поведінки. Побачення дитини з матір`ю не можуть застосовуватися з примусом дитини до них.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 824/308/20-а (провадження № К/9901/14139/20), від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19 (провадження № К/9901/13216/21); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року справу призначено до розгляду

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кравинської Ю. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права. Судом враховано, що з січня 2021 року позивач через дії матері не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином, що призводить до втрати зв`язку між батьком та дитиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21 (провадження № 61-241св22), від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22), від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23), від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23).

Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Колегія суддів зазначає, що батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_2 можливості спілкуватися з малолітнім сином, враховуючи права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення зустрічного позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 09:00 год. до 21:00 год. на території фактичного проживання ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між матір`ю та сином, що не відповідає інтересам дитини. Негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з сином, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі. За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.

Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки наявних доказів, а суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими. Водночас значна частина доказів, на які посилається особа, яка подала касаційну скаргу, підлягає оцінці судом при вирішенні спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравинської Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець