Постанова

від 25.09.2024 по справі 760/10908/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/10908/13-ц

головуючий у суді І інстанції Букіна О.М.

провадження № 22-ц/824/9474/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району міста Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві (правонаступник - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація), про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та відновлення прав власника, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року визнано відвід головуючому судді Букіній О.М., викладений у заяві ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 від 30 жовтня 2023 року зловживанням процесуальними правами ОСОБА_2 .

Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 від 30 жовтня 2023 року про відвід головуючого судді Букіної О.М. залишено без розгляду.

Застосовано до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, який підлягає стягненню в дохід державного бюджету у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, зважаючи на систематичні зловживання ОСОБА_2 її процесуальними правами, фактичну недієвість застосованих раніше заходів процесуального примусу та маючи на меті запобігання зловживання процесуальними правами у майбутньому, дійшов висновку про необхідність застосування до вказаної особи заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у максимальному розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 грн.

На думку суду першої інстанції, застосування штрафу саме у максимальному розмірі зможе забезпечити попередження зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 у майбутньому, з огляду на недієвість застосованих раніше заходів процесуального примусу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та ухвалити справедливе судове рішення суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висловлює загалом незгоду з рішеннями суду першої інстанції, однак апеляційна скарга щодо застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу не містить обґрунтування щодо неправомірності застосування такого заходу процесуального примусу.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині застосування заходів процесуального примусу, тому апеляційний суд, розглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, надає оцінку правильності тільки в частині наявності підстав для застосування заходів процесуального примусу.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частини 1, 2 статті 44 ЦПК України).

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, а й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства.

З метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.

Відповідно до частин 3, 4 статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина 1 статті 143 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перебування цієї справи у провадженні головуючого судді Букіної О.М. з 2015 по 2023 роки ОСОБА_2 , діючи як представник правонаступника позивача - ОСОБА_1 , заявлено відвід головуючому судді 25 разів.

У 17 поданих раніше ОСОБА_2 заявах про відвід головуючого судді відмовлено у зв`язку із їх необґрунтованістю, а 4 поданих раніше ОСОБА_2 заяви про відвід головуючого судді частково залишено без розгляду на підставі частини 5 статті 39 ЦПК України.

Дві подані раніше заяви про відвід головуючого судді були залишенні без розгляду, на підставі частини 5 статті 39 ЦПК України, а шість раніше поданих заяви про відвід головуючого судді були залишенні без розгляду у зв`язку із їх безпідставністю, зловживання процесуальними правами із одночасним накладення штрафу.

30 жовтня 2023 року під час знаходження матеріалів справи № 760/10908/13-ц у Київському апеляційному суді представником правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано до Солом`янського районного суду міста Києва заяву про відвід головуючого судді Букіної О.М.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі дії представника правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, суперечать завданню цивільного судочинства, та є зловживанням процесуальними правами, та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.

Також, зважаючи на систематичні зловживання ОСОБА_2 її процесуальними правами, фактичну недієвість застосованих раніше заходів процесуального примусу, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до вказаної особи заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у максимальному розмірі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції в частині застосування заходу процесуального примусу - без змін.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року в частині застосування заходу процесуального примусу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 30 вересня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська