УХВАЛА
18 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 760/10908/13-ц
провадження № 61-14730ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району міста Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві (правонаступник - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація), про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та відновлення прав власника,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року визнано відвід головуючому судді Букіній О. М., викладений у заяві ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 від 30 жовтня 2023 року зловживанням процесуальними правами ОСОБА_2 . Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 від 30 жовтня 2023 року про відвід головуючого судді Букіної О. М. залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, який підлягає стягненню в дохід державного бюджету у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 084 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та ухвалити справедливе судове рішення суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року в частині застосування заходу процесуального примусу залишено без змін.
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає (абзац 1 частини четвертої статті 148 ЦПК України).
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Оскарження ухвали щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу передбачено пунктом 18 частини першої статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу (пункт 18 статті 353 ЦПК України) та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають. У ЦПК України не передбачено оскарження в касаційному порядку ухвали суду про задоволення заяви щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами її перегляду (див., зокрема, подібний висновок в ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 липня 2022 року в справі № 925/288/21, ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року в справі №521/5041/21 (провадження № 61-12169ск22), ухвалі Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2024 року в справі № 910/10523/23, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2024 року в справі № 2-641/11 (провадження № 61-17097св23)).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_6 , Державної податкової інспекції Солом`янського району міста Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві (правонаступник - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація), про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та відновлення прав власника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2024 |
Оприлюднено | 28.11.2024 |
Номер документу | 123313811 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них дарування |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дундар Ірина Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні