Ухвала

від 30.09.2024 по справі 826/18588/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 826/18588/14

адміністративне провадження № К/990/35095/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 826/18588/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України), Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ГУ Міндоходів у Київській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міндоходів від 29 жовтня 2014 року №2166-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області;

- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 731 066,05 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12655,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Замінено Міндоходів України та ГУ Міндоходів у Київській області на правонаступників - Державну податкову службу України (далі - ДПС України) та Головне управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС у Київській області).

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року задоволено частково касаційні скарги ДПС України та ГУ ДПС у Київській області. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 21 березня 2024 року у розмірі 1 762 368 грн 05 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 655,50 грн.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі у розмірі 1 788 100 гривень 90 копійок з відрахуванням податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 069 гривень 78 копійок. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишено без змін.

13 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 826/18588/14. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Заявником лише процитовано частину четверту статті 328 КАС України /а.с.2-3 касаційної скарги/.

Доводи касаційної скарги зводяться до часткового викладення обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, незгоду заявника із оскаржуваним судовими рішеннями, цитування норм законодавства, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 826/18588/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак