Ухвала

від 17.12.2024 по справі 826/18588/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа №826/18588/14

адміністративне провадження №К/990/42097/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України), Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ГУ Міндоходів у Київській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міндоходів від 29 жовтня 2014 року №2166-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області;

- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 731 066,05 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12655,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Замінено Міндоходів України та ГУ Міндоходів у Київській області на правонаступників - Державну податкову службу України (далі - ДПС України) та Головне управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС у Київській області).

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року задоволено частково касаційні скарги ДПС України та ГУ ДПС у Київській області. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 21 березня 2024 року у розмірі 1 762 368 грн 05 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 655,50 грн.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі у розмірі 1 788 100 гривень 90 копійок з відрахуванням податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 069 гривень 78 копійок. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

04 листопада 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку, із зазначенням поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, докази сплати судового збору, уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2024 року скаржником надіслано клопотання про усунення недоліків, до якого додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, клопотання про звільнення від сплати судового збору, уточнену касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14.

Отже, Головним управлінням ДФС у Київській області вимоги ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2024 року виконано щодо надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточненої касаційної скарги, вимоги щодо надання доказів сплати судового збору - не виконано.

Верховний Суду, вирішуючи заяву заявника про звільнення від сплати судового збору, виходить із такого.

За змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи, що заявник касаційної скарги не є суб`єктом на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору, у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була вчинена у первісно встановлений строк.

Враховуючи те, що Головним управлінням ДФС у Київській області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2024 року в частині надання документа про сплату судового збору, Суд вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 121, 243, 248, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору.

Продовжити Головному управлінню ДФС у Київській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2024 року, а саме щодо надання документа про сплату судового збору, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко

В.Е. Мацедонська