Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/20/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/20/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Лоскутова В.О. (самопредставництво)

Трохимець О.П. (самопредставництво)

від відповідача: Момотюк А.І. (посвідчення адвоката № 11064/10 від 10.04.2023)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 (повний текст рішення складений 03.06.2024)

у справі № 910/20/24 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент"

про стягнення 726 125,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" (відповідача) про стягнення 726 125,00 грн, з яких: 39 250,00 грн пені, 686 875,00 грн 7 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором про закупівлю за державні кошти № 26 від 22.06.2023 в частині своєчасної поставки товару.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню в сумі 39 250,00 грн, штраф у сумі 686 875,00 грн та судовий збір у сумі 10 891,88 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку відповідача, місцевим господарським судом:

- порушено вимоги п. 2 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України, оскільки відповідач мав лише 15 хвилин на доведення свої правової позиції у суді першої інстанції;

- не враховано того, що відповідачу не було відомо про підписання позивачем направленого відповідачу договору про закупівлю за державні кошти № 26 від 22.06.2023. У зв`язку з чим, на переконання відповідача, у нього не виникло підстав для прийняття на себе будь-яких зобов`язань до підписання вказаного договору.

- не досліджено те, що ненаправлення підписаного замовником екземпляра договору до 20.09.2023 постачальнику є істотною зміною обставин, що унеможливило своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 13.10.2023 №2925/1/.5-71 про істотну зміну обставин.

- помилково взято до уваги здійснений позивачем розрахунок пені за період з 14.10.2023 по 18.10.2023, без урахуванням того, що термін виконання відповідачем зобов`язань за договором був встановлений до 14.10.2023, в 18.10.2023 було розірвано (припинено) дію вказаного договору.

Також у апеляційній скарзі, відповідач просить суд апеляційної інстанції у разі встановлення судом підстав стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" штрафу та пені - зменшити їх розмір на 99%.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що поведінка відповідача стосовно підтвердження взятих на себе зобов`язань за договором містить елементи суперечливої поведінки, оскільки відповідач заперечує факт укладення спірного договору, але не заперечує взяття на себе зобов`язань.

Зокрема, у комерційній позиції на запит № 1433, укладеному договорі № 26 від 22.06.2023 та додатку № 1 до договору, відповідач погоджується поставити товари у строк до 14.10.2023 включно. Тоді як, у своєму листі № 33 від 22.09.2023 відповідач зазначає, що йому не відомо про укладення договору до вересня 2023 року. Проте, відповідач заперечує факт взятих на себе зобов`язань та пропонує у вказаному листі укласти додаткову угоду, продовжити термін постачання товару до 15.12.2023, а загалом змінює свою пропозицію та пропонує продовжити термін постачання товару до 20.12.2023, що на думку позивача є зміною істотних умов договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

24.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024.

В судове засідання, яке відбулося 11.09.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.06.2023 Військова частина НОМЕР_1 (позивач) направила Товариству з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" (відповідача) пропозицію укласти договір, яку товариство прийняло, про що свідчить підписання останнім договору № 26 від 22.06.2023. При цьому сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, в тому числі щодо строку дії договору та терміну поставки товару.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору та додаткової угоди № 1 відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар у строк до 14.10.2023.

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання зі своєчасної поставки товару (до 14.10.2023) не виконав та повідомив про неможливість їх виконання (листом № 46 від 13.10.2023). У зв`язку з чим, 18.10.2023 сторони розірвали вищезазначений договір та позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за період прострочення поставки з 14.10.2023 по 18.10.2023 у вигляді пені в сумі 39 250,00 грн та штрафу в сумі 686 875,00 грн, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню в сумі 39 250,00 грн, штраф у сумі 686 875,00 грн та судовий збір у сумі 10 891,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині стягнення пені, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи відповідача щодо істотної зміни обставин, на підтвердження чого він надав висновок Торгово-промислової палати України № 2925/1/.5-71 від 13.10.2023 та вказав як на підставу для внесення змін до умов договору, судова колегія вказані доводи не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту наведених норм вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (близька за змістом постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17).

При цьому, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними (аналогічні правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21).

Водночас слід зазначити, що на відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

З наданого суду висновку Торгово-промислової палати України № 2925/1/.5-71 від 13.10.2023 вбачається, що невиконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з поставки товару у визначений договором строк сталось через неможливість поставки товару його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" до кінця 2023, що є істотною зміною обставин, у зв`язку з чим згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України постачальник має право вимагати у замовника припинення/розірвання договору.

Проте слід зазначити, що за змістом ст. 96 Цивільного кодексу України та ст. 42 Господарського кодексу України у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

У даному випадку відповідач, як суб`єкт господарювання, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір на постачання продукції для державних потреб, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у цьому договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджений сторонами строк.

Отже, колегія суддів зазначає, що обставини порушення контрагентом своїх зобов`язань за договором поставки, наведені відповідачем, не є свідченням істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені та враховані відповідачем при укладенні договору з огляду на його обізнаність з технічними умовами товару (продукції) та необхідності його поставки із-за кордону.

При цьому, прострочення контрагентом відповідача виконання свого зобов`язання перед останнім є підставою лише для покладення на нього (контрагента) відповідальності за неналежне виконання зобов`язань та стягнення збитків, понесених відповідачем внаслідок такого неналежного виконання зобов`язань, утім аж ніяк не стосується правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі за договором поставки.

Крім того, судова колегія враховує, що висновок містить вказівку про те, що він не є висновком судової експертизи відповідно до Закону України "Про судову експертизу", а являє собою думку авторитетних та незалежних фахівців з певного питання, поставленого перед Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19 та від 10.09.2020 у справі № 910/13459/18, у разі надання до суду експертних документів, виданих торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень учасником справи в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, такі документи у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України є доказами, які відповідно до частин 1 та 2 статті 86 та статті 104 названого Кодексу не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Суд в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, судова колегія дійшла висновку, що висновок Торгово-промислової плати України не є належним доказом настання істотної зміни обставин у спірних відносинах, оскільки зазначені у ньому доводи стосуються виключно правовідносин позивача з його контрагентом за укладеним ними договором, що, як вказувалося вище, не є істотною зміною обставин, за яких можлива зміна чи розірвання договору поставки.

За таких обставин, враховуючи відсутність істотної зміни обставин, колегія суддів погоджується з висновку про те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором поставки № 26 від 22.06.2023, у зв`язку з чим для нього настають правові наслідки, встановлені законом та цим договором, зокрема, сплата неустойки.

Судова колегія відхиляє твердження відповідача про необізнаність останнього щодо наявності укладеного договору № 26 від 22.06.2023 та відсутності у нього зобов`язань за цим договором, оскільки як було вище зазначено 22.06.2023 позивач направив відповідачу пропозицію укласти договір, яку товариство прийняло, про що свідчить підписання останнім договору № 26 від 22.06.2023. При цьому, сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, в тому числі щодо строку дії договору та терміну поставки товару.

Стосовно порушення місцевим господарським судом процесуальних норм, відповідно до яких відповідач мав лише 15 хвилин на доведення свої правової позиції у суді першої інстанції, колегією суддів оцінюється критично такі посилання відповідача, оскільки вони не підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, стосовно яких допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, та відповідно до п. 7.3 договору за відмову від поставки товару додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення з відповідача показника пені щодо сум, строків та ставок нарахувань, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним лише в частині стягнення суми 29 437,50 грн, оскільки місцевим господарським судом при перевірці розрахунку пені не було враховано період нарахування цієї пені з урахування закінчення строку (14.10.2023) для виконання договірних зобов`язань відповідачем та розірвання договору - 18.10.2023.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи відповідача обґрунтованими в частині розрахунку пені, а тому сума пені підлягає задоволення у розмірі 29 437,50 грн, та сума штраф у сумі 686 875,00 грн, в решті заявленої позивачем суми пені слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних пені на 99%, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з порушенням строків виконання своїх договірних зобов`язання не поставив товар.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021 у справі N 910/8396/20).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Отже судова колегія виходить з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Також колегія суддів зауважує, що в даному випадку, укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, обсяги, строки поставки, а також розмір штрафних санкцій. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Крім того, оцінюючи баланс інтересів сторін у спірних відносинах, судова колегія враховує понесення іншою стороною (позивачем) збитків внаслідок невиконання відповідачем договору поставки, що має для нього негативні наслідки. Так, у правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, враховується вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності якихось виключних обставин та поважності причин неналежного виконання зобов`язань перед позивачем та їх причинних наслідків, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому у даному спорі відсутні обґрунтовані підстави для зменшення штрафних санкцій.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" підлягає часткову задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 підлягає зміні в частині стягнення пені, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно стягнув з відповідача на користь позивача розмір пені, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні, а решті - залишенню без змін.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з частковим задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 змінити в частині стягнення пені - 29 437,50 грн.

Виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 9А, офіс 329; ідентифікаційний код 40954000) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню в сумі 29 437 (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять сім) грн 50 коп., штраф у сумі 686 875 (шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. та судовий збір за подання позову в сумі 8 595 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 75 коп."

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 9А, офіс 329; ідентифікаційний код 40954000) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 314 (десять тисяч триста чотирнадцять) грн 90 коп.

Матеріали справи № 910/20/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024 після повернення головуючого судді Іоннікової І.А. з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко