Ухвала

від 29.10.2024 по справі 910/20/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/20/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (головуюча - Іоннікова І. А., судді: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 (суддя Головіна К. І.) у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент"

про стягнення 726 125,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24.

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/20/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.

3. Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, колегія суддів у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

6. Відповідно до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

8. Згідно ж з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у чітко визначених законом випадках, що передбачені у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

10. Відповідач у цій справі оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 726 125, 00 грн, а тому (за загальним правилом) вони не підлягають касаційному оскарженню і ураховуючи наведені вище приписи процесуального Закону, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою скаржник повинен був належним чином обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які давали б касаційному суду можливість здійснити касаційний перегляд прийнятих у ній рішень.

11. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник жодним чином не обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі (з урахуванням ціни позову у ній) не доводить та не обґрунтовує наявність передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав, хоча процесуальним Законом тягар доказування наявності згаданих підстав покладається саме на скаржника. Єдина, ніяким чином не обґрунтована згадка у тексті скарги про винятковість значення цієї справи, через незаконність прийнятих у ній рішень, судом касаційної інстанції підставою належного виконання заявником вимог ГПК України визнана бути не може.

12. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

13. Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

14. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

15. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

16. У зв`язку з наявністю підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, залишається судом касаційної інстанції без розгляду.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд Б Смарт Асістент" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.