Ухвала

від 24.10.2024 по справі 910/20/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в розстроченні виконання рішення

24.10.2024Справа № 910/20/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В. розглянувши матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд Б Смарт Асістент»

про розстрочення виконання рішення

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд Б Смарт Асістент»

про стягнення 726 125,00 грн

за участю представників:

від заявника: Момотюк А.І.

від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М енд Б Смарт Асістент» (далі ТОВ «М енд Б Смарт Асістент», боржник) із заявою про розстрочення виконання рішення у даній справі.

Заява мотивована тим, що боржник не заперечує проти виконання судового рішення, яке набрало законної сили, але з фінансових причин не має можливості його виконати у повному обсязі, оскільки фактично здійснюючи господарську діяльність, має зобов`язання у вигляді стягнення заборгованості та штрафів перед іншими контрагентами та органами державної влади, тому у випадку сплати боргу одним платежем відповідач може стати неплатоспроможним.

У заяві боржник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24 за визначеним ним графіком впродовж 7 місяців рівними платежами по 102 330,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 розгляд вказаної заяви було призначено у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до ч. 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У судовому засіданні представник ТОВ «М енд Б Смарт Асістент» заявлені вимоги підтримав, надав докази часткового виконання рішення суду у даній справі та просив розстрочити виконання рішення суду.

Представники позивача (стягувача) у судовому засіданні проти розстрочки виконання рішення заперечили, зазначили, що, хоч заявник і сплатив першу частину заборгованості, проте, не надав доказів того, що у нього дійсно існують виняткові обставини, які спричиняють ускладнення або унеможливлюють повне виконання судового рішення, при цьому відсутність коштів у боржника не є винятковою обставиною для розстрочення виконання рішення, яка до того ж не підтверджена заявником належними доказами.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/20/24, частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, позов Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково; стягнуто з ТОВ «М енд Б Смарт Асістент» пеню в сумі 29 437 грн 50 коп., штраф у сумі 686 875 грн 00 коп. та судовий збір за подання позову в сумі 8 595 грн 75 коп.

03.10.2024 на виконання наведеного судового рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до роз`яснень Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Отже законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідач вказує на відсутність грошових коштів у ТОВ «М енд Б Смарт Асістент» та його скрутне фінансове становище.

Проте боржником до поданої заяви не долучено доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, а надана відповідачем податкова декларація ТОВ «М енд Б Смарт Асістент» за 1 півріччя 2024 рік не є достатнім доказом такого становища заявника, оскільки вказує на результати його поточної підприємницької діяльності та не свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Водночас заявником не подано до суду доказів наявності відкритих рахунків в банківських установах з наданням відомостей про відсутність на них грошових коштів, фінансових звітностей щодо відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, доказів наявної загрози банкрутства боржника.

Також не свідчать про тяжке матеріальне становище надані заявником рішення судів про стягнення заборгованостей та штрафів за порушення антимонопольного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Крім того слід зазначити, що скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.

Таким чином суд вважає, що наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для заявника.

Щодо здійсненої боржником оплати першої частини заборгованості на виконання рішення, то суд приймає вказану обставину до уваги, проте, зазначає, що суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

У даному випадку відсутність грошових коштів має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі, який здійснює свою господарську діяльність не з метою прибутку, а для виконання завдань та функцій, покладених на нього державою.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд Б Смарт Асістент» про розстрочення виконання рішення відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено в судовому засіданні 24 жовтня 2024.

Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Головіна К.І.