Рішення

від 25.09.2024 по справі 917/1170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 917/1170/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 917/1170/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайлот Дріллінг Текнолоджіз", вул.Шевченка, 29, кв.72, с.Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751

до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1", вул.Капітана Володимира Кісельова, 29,оф.313, м.Полтава, 36014

про стягнення грошових коштів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пайлот Дріллінг Текнолоджіз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" про стягнення заборгованості за Договором № PDT/USBC-2018-01 про оренду та надання сервісних послуг від 26.01.2018 у розмірі 472227,89грн., у т.ч. 344349,70грн. - сума основного боргу, 42333,91грн. - пеня, 68869,94грн. - штраф, 12169,04грн. - інфляційні втрати, грн. 4505,30грн. - 3% річних

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за договором №РDТ/USBC-2018-01 про оренду та надання сервісних послуг від 26.01.2018

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.07.2024 за вхід. № 10090 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач повідомив про сплату суми основного боргу, в підтвердження чого відповідачем додано копії платіжних інструкцій. Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, пені, інфляційних та 3% річних на 50%.

02.08.2024 за вхід. № 10502 вад позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд:

- відмовити відповідачу у зменшенні 50% розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних;

- закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 344 349,70 грн., у зв"язку зі сплатою боргу відповідачем та повернути з Державного бюджету сплачений судовий збір:

- позов в частині стягнення 42 333,91грн. - пеня, 68 869,94грн. - штраф, 12 169,04грн. - інфляційні втрати, грн. 4505,30грн. - 3% річних задовольнити у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

26 січня 2018 року між Приватним підприємством «Українська сервісна бурова компанія -1», як Замовником, в особі директора Мазнєва Віктора Олександровича, що діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайлот Дріллінґ Текнолоджіз», як виконавцем, в особі директора Волошинівського Василя Богдановича, який діяв на підставі Статуту, з іншого боку, було укладено Договір №РБТ/и8ВС-2018-01 про оренду та надання сервісних послуг (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується за запитом Замовника передати йому в оренду пакерне обладнання, обладнання для очистки та шаблонування обсадних колон та інше обладнання (далі - Обладнання) та надати сервісні послуги з інженерного супроводу пакерного обладнання в свердловинах Замовника (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти в оренду Обладнання, прийняти надані Послуги та оплатити вартість оренди Обладнання та наданих послуг.

Відповідно до Розділу 2 Договору Виконавець зобов`язався на умовах, вказаних у Наряд-Замовленні (підписаного Замовником і погодженого Виконавцем), передати Замовнику в оренду Обладнання відповідно до Акту приймання-передачі в оренду та прийняття його з оренди після проведення технологічних операцій відповідно до Акту приймання,- передачі із оренди. Приступити до надання Послуг Замовникові та передати справне обладнання в оренду після одержання підписаного Замовником і погодженого Виконавцем Наряду-Замовлення на надання Послуг, за формою та на умовах, зазначених у Додатку №7 та/або Додатку №8 до даного Договору.

Виконавець має право вимагати своєчасної оплати наданих Замовнику Послуг та вартості оренди Обладнання.

В свою чергу, Замовник зобов`язався в порядку та у строки, Передбачені даним Договором, приймати й оплачувати Послуги належної якості, надані Виконавцем. Оплачувати вартість оренди Обладнання, отриманого в оренду за актом приймання-передачі.

Згідно із підпунктом 3.2.2 Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення надання Послуг за Наряд-Замовленням, Виконавець надає Замовникові Акт здачі-приймання наданих Послуг, який складається на підставі Сервісних звітів, які складаються Виконавцем щоденно та затверджуються відповідальною особою Замовника на свердловині і надалі додаються до відповідного Акту, підписаного уповноваженими особами Сторін.

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання акта здачі- приймання наданих послуг Замовник зобов`язаний підписати його та передати Виконавцеві або надати Виконавцеві акт про виявлені недоліки у наданих Послугах, (п.п. 3.2.2. Договору)

Відповідно до п. 4.4 Договору, фактична ціна даного Договору (фактична вартість наданих Послуг та оренди Обладнання за цим Договором) визначається на підставі відповідних Актів здачі-приймання наданих Послуг, Актів підтвердження користування Обладнанням та Коригувальних розрахунків, які підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Оплата ціни орендного користування та Послуг проводиться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських дів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг та/або акту про підтвердження користування обладнанням, (п. 4.5 Договору)

Позивач зазначає, що на виконання Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЙЛОТ ДРІЛЛІНҐ ТЕКНОЛОДЖІЗ» (далі за текстом - Позивач) було надано послуги з інженерного супроводу обладнання та оренди сервісного обладнання Приватному підприємству «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ-1» (далі за тестом - Відповідач) на загальну суму 844349,70 грн. в т.ч. ПДВ 20%, з яких згідно Акту №006 здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2024 року до сплати 765267,84 грн., та згідно Акту №007 здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2024 року до сплати 79081,86 грн.

У зв`язку із порушенням Договору, Позивачем була направлена претензія вих. № 113 від 26.03.2024 року щодо сплати заборгованості за Договором та штрафних санкцій у строк до 01.04.2024 року.

01.04.2024року Відповідач направив відповідь на претензію, у якій, зокрема, зазначив про неможливість погашення заборгованості через скрутне фінансове становище. При цьому, Відповідач підтвердив наявність заборгованості, яку планував погасити у повному обсязі до 31.05.2024.

Проте, станом на час звернення до суду з даною позовною заявою, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив повну оплату вартості наданих послуг та оренди обладнання, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 344 349,70грн.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідач здійснив сплату суми основного боргу.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Частинами 1-3 статті 193 ГК України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

За приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2,6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.І ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідач здійснив повну оплату суми боргу, згідно платіжної інструкції № 701 від 23.07.2024 на суму 265 267,84грн. та № 702 від 23.07.2024 на суму 79 081,86грн.

За даними обох сторін станом на дату ухвалення рішення сума основного боргу відсутня.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на встановлені вище обставини в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 361 149,70грн. - провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 169,04 грн. та трьох процентів річних у розмірі 4 505,30 грн., нарахованих за період з 22.02.2024 до 08.07.2024

Суд зазначає, що перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 42 333,91грн. пені за період з 22.02.2024 по 08.07.2024 та 68 869,94грн. - штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 5.5 Договору в разі несвоєчасного виконання Замовником грошових зобов`язань по цьому Договору, Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплачених сум за кожен день та увесь період прострочення платежу. Виконавець має право за кожні 30 (тридцять) днів прострочення оплати, додатково стягнути із Замовника штраф 5 (п`ять) % від ціни невиконаного грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені та штрафу, встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевірка правильності розрахунку штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, пені, інфляційних та 3% річних на 50% суд зазначає наступне.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Так, відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, оскільки посилання відповідача про неприбутковість підприємства, введення воєнного стану, не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 42 333,91 грн. пені, 68 869,94грн. - штрафу, 4 505,30 грн. 3 % річних, 12 169,04грн. інфляційних нарахувань, в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 344 349,70грн. провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Згідно ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету

Оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 344 349,70грн. підлягає закриттю, то судовий сбір, сплачений за подання позову в цій частині, який складає 5165,25грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір у розмірі 1918,17грн. відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із попереднім розрахунком позовних вимог, наведеного у позовній заяві, очікувані витрати на правову допомогу становлять 15 000 грн 00 коп.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копії Договору про надання правової допомоги від 10.07.2024, звіту про роботу адвоката над завданням клієнта станом на 16.07.2024, акту приймання-передачі правової допомоги від 16.07.2024 року за договором про надання правової допомоги від 10.07.2024 року, платіжна інструкція № 2205 від 16.07.2024 на суму 15000,00грн., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №308

В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 15 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на відповідача.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі № 917/1170/24

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА КОМПАНІЯ - 1» (Ідентифікаційний код: 36514677; 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Зигіна, буд. 29, офіс 313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙЛОТ ДРІЛЛІНҐ ТЕКНОЛОДЖІЗ» (Ідентифікаційний код: 36084719; 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Розсошенці, вул. Шевченка, буд. 29, кв. 72) 42 333,91 грн. пені, 68869,94грн. - штраф, 4 505,30грн. 3 % річних, 12 169,04 грн. інфляційних нарахувань, 1918,17 грн. витрат по сплаті судового збору, 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 344 349,70 грн. провадження у справі закрити.

4. З Державного бюджету України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЙЛОТ ДРІЛЛІНҐ ТЕКНОЛОДЖІЗ» (Ідентифікаційний код: 36084719; 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Розсошенці, вул. Шевченка, буд. 29, кв. 72) 5165,25грн. - судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №2208 від 16.07.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 917/1170/24

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.09.2024

Суддя Кльопов І.Г.