Ухвала

від 01.10.2024 по справі 463/12584/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №463/12584/21

адміністративне провадження № К/990/32168/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань праці

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року

у справі № 463/12584/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Львівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна служба України з питань праці

про стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду міста Львова з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області, Державної служби України з питань праці, у якій просив:

- стягнути з Держпраці на користь ОСОБА_1 354295 грн 89 коп, без урахування обов`язкових платежів та податків, за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі;

- стягнути з ГУ Держпраці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 130250 грн 84 коп, без урахування обов`язкових платежів та податків.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 серпня 2022 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2023 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 серпня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року передано справу до Львівського окружного адміністративного суду.

21 вересня 2023 року від представника позивача надійшла заява про заміну відповідача в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на ГУ Держпраці та залучення Держпраці як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ГУ Держпраці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122800 грн 69 коп та 355305 грн 28 коп за час затримки виконання рішення суду, а всього 478105 грн 97 коп без урахування обов`язкових платежів та податків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, позов задоволено частково. Cтягнуто з відповідача на користь позивача 122800 грн 69 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без урахування податків та зборів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Справа судом першої інстанції розглянута за правилами загального позовного провадження.

16 серпня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної служби України з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 463/12584/21. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення щодо зміни мотивувальної частини рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині виключення обґрунтування щодо відповідальності Держпраці (як суб`єкта призначення) за затримку виконання судового рішення у справі та відмови у задоволенні позовних вимог. У разі якщо суд касаційної інстанції дійде висновку щодо протиправності прийнятих рішень, заявник просить їх скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд прийшов до висновку, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору, а також подана з пропуском тридцятиденного строку встановленого статтею 329 КАС України.

Так, Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 23 травня 2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено 24 травня 2024, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 24 червня 2024 року (враховуючи вихідні дні), а скаргу подано вдруге 16 серпня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою при цьому вказує, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків. Проте, ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року касаційну скаргу було повернуту скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню.

Верховний Суд звернув увагу скаржника, що вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Верховний Суд також зазначив, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов`язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.

Так, ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали Верховного Суду від 02 липня 2024 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 02 липня 2024 року о 19:31, враховуючи положення абзацу 2 частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 03 липня 2024 року.

З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 16 серпня 2024 року, а клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..

Суд звертає увагу, що метою обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

З урахуванням викладеного, Суд надав оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» та повторного звернення. При цьому, клопотання про поновлення строку, не містило жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший строк.

Враховуючи наведене, Верховний Суд ухвалою від 29 серпня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та надання до суду документ про сплату судового збору у розмірі встановленому законом.

Так, скаржнику роз`яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 29 серпня 2024 року отримана скаржником - 29 серпня 2024 року о 19:55.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 29 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 30 серпня 2024 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 09 вересня 2024 року.

Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.

Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 29 серпня 2024 року про залишення без руху скаржник не виконав.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 463/12584/21.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Л.О. Єресько