Ухвала

від 02.10.2024 по справі 923/571/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/571/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Херсонського обласного центру зайнятості (далі - Центр зайнятості, скаржник)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024

за позовом Херсонського обласного центру зайнятості

до відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про зобов`язання вчинити дії,

за участю особи, яка подавала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 - Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі,

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості 27.09.2024 через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 у справі №923/571/20, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/571/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, якою переглянута ухвала Господарського суду одеської області від 05.02.2024 у справі №923/571/20 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи, якою переглянута ухвала про заміну сторони виконавчого провадження (пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України), що належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у поданій касаційній скарзі Центр зайнятості зазначив, що вона подається на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 287 ГПК України, та вказав, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 52, 334 ГПК України, частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», не застосував приписів статті 51 Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік», допустив порушення норм частини першої статті 119, частин першої та другої статті 174, частини третьої статті 256 ГПК України.

При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

При поданні касаційної скарги на судові рішення першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а не на пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав у відповідності до відповідного абзацу частини другої статті 287 ГПК України (з огляду на предмет оскарження) на яких подається касаційна скарга, з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права апеляційним судом під час прийняття оскаржуваного судового акта.

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на предмет касаційного оскарження.

Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене касаційна скарга Центру зайнятості підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження ухвали апеляційної інстанції, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк. В разі подання матеріалів з усунення недоліків засобами поштового зв`язку надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. У разі подання їх через «Електронний кабінет» надати докази надіслання копії цих матеріалів тим учасникам, які не мають обов`язку зареєструвати «Електронний кабінет» в силу вимог ГПК.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Херсонського обласного центру зайнятості на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 у справі №923/571/20 - залишити без руху.

2. Надати Херсонському обласному центру зайнятості строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Херсонському обласному центру, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова