Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/8679/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/8679/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Ільницька Ю.Ю.

від відповідача - Єльчанінова І.О., Ніколенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024

у справі №910/8679/24 (суддя - Ломака В.С.)

за заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС»

про забезпечення позову

з позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС»

про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 275 570,87 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст заяви про забезпечення позову у справі

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 275 570,87 грн. (з яких: 51 577,19 грн. збір за зберігання вагонів, 2 223 993,68 грн. плата за користування) за укладеними між сторонами договорами на надання послуг з деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів від 21.11.2022 року № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ та на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

Одночасно з позовом Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало заяву від 05.07.2024 року № НЮ-24-41/24 про забезпечення вказаного позову, у якій просило суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 2 275 570,87 грн, що обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС».

1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/8679/24 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.07.2024 року № НЮ-24-41/24 про забезпечення позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не наведено обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи поновлення порушених й оспорюваних прав або інтересів Акціонерного товариства «Українська залізниця».

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/8679/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Також скаржник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі №910/8679/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження у справі №910/8679/24.

12.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8679/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі №910/8679/24 та призначено до розгляду на 02.10.2024.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Позивач вважає, що застосування заходів забезпечення забезпечить дієвий захист прав майнових інтересів позивача та мінімізує ризики утворення заборгованості, а метою забезпечення є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо виконання рішення суду.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. інші процесуальні дії у справі

У судове засідання 02.10.2024 з`явились представники учасників справи.

Представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення. Присутній директор Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» підтримав позицію представника, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 275 570,87 грн. (з яких: 51 577,19 грн. збір за зберігання вагонів, 2 223 993,68 грн. плата за користування) за укладеними між сторонами договорами на надання послуг з деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів від 21.11.2022 року № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ та на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

Одночасно з позовом Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало заяву від 05.07.2024 року № НЮ-24-41/24 про забезпечення вищенаведеного позову, у якій просило суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 2 275 570,87 грн., що обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС».

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач посилався на тривале невиконання відповідачем взятих на себе за укладеними між сторонами договорами на надання послуг з деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів від 21.11.2022 року № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ та на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ грошових зобов`язань, значну заявлену до стягнення з відповідача суму коштів та ігнорування останнім звернень і претензії Акціонерного товариства «Українська залізниця» про оплату заборгованості.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі Горнсбі проти Греції зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року в справі Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обгрунтування забезпечення позову заявник посилається на тривале невиконання відповідачем взятих на себе за укладеними між сторонами договорами на надання послуг з деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів від 21.11.2022 року № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ та на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ грошових зобов`язань, значну заявлену до стягнення з відповідача суму коштів та ігнорування останнім звернень і претензії Акціонерного товариства «Українська залізниця» про оплату заборгованості.

Дослідивши доводи заявника в контексті заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що заявником в установленому законом порядку не доведено того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача в обраний останнім спосіб.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, твердження заявника про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» умов укладених між сторонами договорів та ігнорування претензій і звернень позивача не свідчить про неможливість чи ускладнення виконання судового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача грошових коштів у разі задоволення позову, а також не підтверджує наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Слід наголосити, що розпорядження своєю власністю (у тому числі грошовими коштами) є правом відповідача і безпосередньо не впливає на права та законні інтереси заявника.

Разом з цим, обставини, на які посилається заявник як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову не свідчать, що відповідач має намір не виконувати рішення суду в даній справі і не підтверджують того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання такого судового рішення.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Колегією суддів враховано доводи апеляційної скарги, однак суд звертає увагу, що наведені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову є припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для застосування заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, судова колегія визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, оскільки заявником не доведено, що невжиття судом заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи поновлення порушених й оспорюваних прав або інтересів Акціонерного товариства «Українська залізниця».

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову, зокрема щодо уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо виконання рішення суду колегія суддів вважає виключно припущеннями, що не підтверджені доказами, а самі лише припущення чи твердження про імовірність труднощів при виконанні рішення суду не можуть бути належними та достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову.

Висновки суду першої інстанції позивачем в поданій апеляційній скарзі не спростовано, а доводи щодо неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права судова колегія відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/8679/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/8679/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі №910/8679/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі №910/8679/24 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі №910/8679/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко