Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/8679/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/8679/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС"

про стягнення 2 275 570,87 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

про визнання договору недійсним в частині,

За участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Ільницька Ю.Ю. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Єльчанінова І.О. за ордером від 02.10.2024 року серії АН № 1525185;

Ніколенко О.І. (у порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач, Залізниця) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 275 570,87 грн. (з яких: 51 577,19 грн. - збір за зберігання вагонів, 2 223 993,68 грн. - плата за користування) за укладеними між сторонами договорами на надання послуг з деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів від 21.11.2022 року № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ та на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

Одночасно з позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало заяву від 05.07.2024 року № НЮ-24-41/24 про забезпечення вищенаведеного позову, в якій просило суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 2 275 570,87 грн., що обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС".

Ухвалою від 12.07.2024 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.07.2024 господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8679/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 07.08.2024 року.

30.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Товариства про визнання недійсними пунктів 1.3-3.14 укладеного між сторонами договору від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство посилалося на те, що при укладенні вказаного правочину його сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов. Крім того, Залізниця ввела Товариство в оману щодо дійсного змісту договору. Так, 22.12.2022 року Залізниця направила на адресу Товариства проект спірного договору на 2023 рік з проханням його підписати та направити на адресу позивача за первісним позовом. З метою укладення цього правочину Товариство роздрукувало два примірники договору та проставило підпис з печаткою в реквізитах сторін. Означений договір був підписаний Товариством на останній сторінці та повернутий Залізниці. Разом із тим, у березні 2024 року Товариство встановило, що повернутий примірник договору не відповідає його первинній редакції, а сторінки з 2 по 18 замінені Залізницею без відома Товариства, що вбачається візуально за текстурою паперу та друком принтеру.

Крім того, 01.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 01.08.2024 року, в якому останнє заперечило проти пред`явлених до нього вимог з огляду на обставини та факти, викладені у зустрічному позові.

Ухвалою від 05.08.2024 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зустрічний позов Товариства у справі № 910/8679/24, об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом Залізниці та призначив підготовче засідання у даній справі для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів на 07.08.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 07.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 року суд встановив Залізниці процесуальний строк на подання відповіді на відзив на первісний позов до 16.08.2024 року та на подання заперечень на зустрічний позов протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на зустрічний позов; встановив Товариству процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на первісний позов до 28.08.2024 року та на подання відповіді на відзив на зустрічний позов протягом 5 днів з дня отримання відзиву на зустрічний позов. Крім того, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8679/24 на 30 днів та задовольнив клопотання Товариства від 07.08.2024 року і відклав підготовче засідання на 18.09.2024 року.

15.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Залізниці від 15.08.2024 року на відзив на первісну позовну заяву, в якій остання навела доводи на спростування висловлених Товариством заперечень проти задоволення первісного позову.

20.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Залізниці від 20.08.2024 року на зустрічну позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення зустрічних вимог Товариства з огляду на їх необґрунтованість.

У підготовчому засіданні 18.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.10.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 02.10.2024 року систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 02.10.2024 року, в якому останнє просило суд витребувати у Залізниці оригінал договору від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ та призначити у даній справі судову фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз". На вирішення експертизи Товариство просило суд поставити наступні питання: визначення давності виконання відтисків і штрихів у реквізитах документів: визначення давності виконання текстів надрукованих на 1 і останньому аркушах та 2 - 8 аркушах договору. Чи застосований однаковий папір (за структурою та складовими) на 1 і останньому аркушах та на 2 - 8 аркушах договору? Чи виконаний друк тексту договору одним засобом друку (комп`ютерна техніка та принтер) на 1 і останньому аркушах та на 2 - 8 аркушах договору? Чи є весь текст договору цілісним та виконаним одним способом? Чи відповідають давність підпису на сторінці договору тексту, надрукованому на 2 - 8 сторінках?

В обґрунтування означених клопотань Товариство посилалося на необхідність дослідження оригіналу письмового доказу та встановлення невідповідності техніки його виготовлення, встановлення факту відсутності підписів та погодження змісту окремих частин договору від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

Крім того, до початку цього підготовчого засідання 02.10.2024 року систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 02.10.2024 року, в якому останнє просило суд витребувати у Залізниці для огляду в судовому засіданні оригінал договору від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2024 року, а також відклав вирішення заявлених Товариством клопотань до встановлення фактичних обставин справи.

08.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Залізниці щодо заявлених Товариством клопотань, в яких остання заперечила проти їх задоволення.

У підготовчому засіданні 23.10.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2024 року.

28.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Залізниці від 25.10.2024 року, в яких останній навів заперечення проти задоволення клопотання Товариства про призначення у справі № 910/8679/24 судової фізико-хімічної експертизи.

До початку призначеного підготовчого засідання 06.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 06.11.2024 року, не відбулося, у зв`язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 06.11.2024 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/8679/24 на 13.11.2024 року.

У підготовчому засіданні 13.11.2024 року суд розглянув клопотання Товариства про призначення у даній справі судової фізико-хімічної експертизи та протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з огляду на недоведеність Товариством належними і допустимими доказами одночасної наявності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення означеної судової експертизи у даній справі.

Крім того, у вказаному підготовчому засіданні суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування у Залізниці для огляду оригіналу договору від 05.01.2023 року № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ, оскільки оригінал цього правочину був наданий представниками сторін суду для огляду, зокрема, безпосередньо у підготовчому засіданні 13.11.2024 року.

Ухвалою від 13.11.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/8679/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 11.12.2024 року.

У судовому засіданні 11.12.2024 року оголошувалася перерва до 22.01.2025 року.

Представник Залізниці у судовому засіданні 22.01.2025 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Водночас останній заперечив проти зустрічних вимог Товариства та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представники Товариства у цьому судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у зустрічному позові, та заперечили проти первісних вимог Залізниці.

У судовому засіданні 22.01.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Залізниці та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.11.2022 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (регіональна філія "Південно-Західна залізниця") (далі - виконавець) та Товариством (далі - замовник) був укладений договір № ПЗ/ВЧДР-4-225549/НЮ (далі - Договір № 225549), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника на підставі та на умовах цього договору виконати деповський та/або капітальний ремонт вантажних вагонів замовника (далі - надати послуги з ДР та/або КР) - Товариства, які перебувають у власності "SIA Rail Serviss" (єдиний реєстраційний номер № 40103444276), силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - ремонтного вагонного депо Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - ВЧДР-4 "Жмеринка"), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу (надані послуги).

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений відбитками їх печаток. Факт укладення цього правочину сторонами під час розгляду справи не заперечувався.

Пунктами 1.2, 1.2.2 Договору № 225549 передбачено, що кількість вантажних вагонів, рід вагонів замовника, графік їх надання виконавцю для надання послуг з ДР та/або КР визначається у погодженому сторонами Графіку подачі вантажних вагонів у ремонт (Додаток № 1 до договору). Вагони, рід яких не зазначений в Графіку, в ремонт не приймаються та повертаються замовнику за його рахунок. Подача вантажних вагонів у ремонт здійснюється через АС "Месплан".

За умовами пункту 2.1 Договору № 225549 замовник надає вантажні вагони для надання послуг з ДР та/або КР за цим договором на колії залізничної станції Жмеринка (за місцезнаходженням ремонтного вагонного депо виконавця) згідно з Графіком подачі вантажних вагонів у ремонт та погодженим протягом 1-го (одного) робочого дня після направлення замовником у ВЧДР-4 Жмеринка листом-заявкою з обов`язковим узгодженням кількості вагонів, які надаються у ремонт з ВЧДР-4 Жмеринка за допомогою електронного або факсимільного зв`язку. Згідно з погодженим листом-заявкою протягом 1-го (одного) робочого дня виконавець направляє замовнику за допомогою електронного або факсимільного зв`язку рахунок на проведення передоплати, згідно з Розділом 5 цього договору.

Відповідно до пункту 2.5 Договору № 225549 у разі надання замовником вагонів, що перевищують кількість, яка визначена у Графіку, та згідно з порядком, визначеним пунктом 2.1 цього договору, а також нездійснення замовником передоплати або надання вагонів, яким неможливо надати послуги з ДР та/або КР за їх технічним станом, у тому числі у разі відсутності запасних частин або технічного рішення на продовження терміну служби (за необхідності) - вважаються неремонтопридатними вагонами, та те, що призвело до їх простою на тракційних коліях ВЧДР-4 Жмеринка, з вини замовника.

Пунктом 2.7.3 Договору № 225549 передбачено, що за знаходження вагонів замовника більше ніж 20 (двадцять) календарних днів з моменту подачі вагону на тракційні колії ВЧДР-4 Жмеринка з вини замовника, у тому числі внаслідок невідповідності комплектації, відсутності давальницької сировини, технічних рішень на продовження терміну служби, не надання інструкції, реквізитів для відправлення вагонів тощо, замовник відповідно до рахунку сплачує плату виконавцю за користування та відповідальне зберігання вагону (ів), розраховану за кожну добу згідно розділу V та пункту 2 розділу III "Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317, протягом не більше п`яти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку електронними або факсимільними засобами зв`язку. Розрахунок плати може корегуватися у бік підвищення коригуючого коефіцієнта за зберігання.

Згідно з пунктом 5.3 Договору № 225549 витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Жмеринка залізниці до ВЧДР-4 Жмеринка, від ВЧДР-4 Жмеринка до станції, зазначеної у заявці замовника, за виконання маневрової роботи локомотивом залізниці на території вагонного депо, зважування на вагах залізниці при участі представника залізниці оплачуються замовником за окремим(и) рахунком(и) виконавця протягом двадцяти календарних днів з дати виставлення рахунку. Якщо через затримку вагонів замовника (з його вини) на станційних коліях виробничого підрозділу виконавця - вагонному депо нараховується відповідна плата (згідно з вимогами Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва № 1), яка підлягає відшкодуванню у повному обсязі замовником за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання Жмеринка або на підходах до неї за наданими виконавцем підтверджуючими документами.

За умовами пункту 5.4 Договору № 225549 розрахунки щодо плати за користування та зберігання вагонів за весь час знаходження (простою) неремонтопридатних вагонів замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї за надані послуги здійснюються замовником на умовах передоплати через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" шляхом обліку надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085 та відповідного договору.

Пунктом 5.6 Договору № 225549 встановлено, що замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів замовника на коліях ВЧДР-4 Жмеринка за весь термін простою вагонів в очікуванні узгодження питань щодо ремонту (або відправки). Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВЧДР-4 Жмеринка проводиться з моменту подачі вагонів згідно з формами ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВЧДР-4 Жмеринка із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормативний простій вагонів на тракційних коліях ВЧДР-4 Жмеринка розраховується із застосуванням Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356. Понаднормовий простій вагонів на станції з вини замовника оплачується згідно з документами, наданими станцією.

Відповідно до пунктів 5.9, 5.10 Договору № 225549 платежі, що передбачені цим договором, здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Датою отримання платежів є момент зарахування банком коштів на поточний рахунок виконавця з обов`язковим відображенням цифрового номеру виробничого підрозділу (399 ВЧДР-4 Жмеринка) - виконавця в призначенні платежу. Загальна ціна договору визначається як сума усіх платежів, здійснених у межах цього договору на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (актів виконаних робіт) та інших документів. Орієнтовна загальна ціна договору відповідно до Додатку № 2 до цього договору складає 3 824 369,56 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 637 394,93 грн.

Згідно з пунктом 9.1 Договору № 225549 останній набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання сторонами та відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 25.10.2022 року і діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 225549 протягом грудня 2022 року від замовника (Товариства) до ВЧДР-4 Жмеринка для проведення капітального ремонту надійшло 25 вантажних вагонів: № 93503712, № 93503852, № 93673259, № 93673317, № 93673325, № 97103956, № 97304521, № 93503787, № 93602449, № 93673101, № 93673184, № 93673218, № 93503779, № 93602423, № 93602621, № 93673069, № 93673085, № 93673135, № 93694347, № 93602563, № 93602522, № 93503688, № 97159578, № 97211700, № 97127864, які були поміщені на тракційні колії ВЧДР-4 Жмеринка. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форми ГУ-46а) від 04.12.2022 року № 04120246, від 12.12.2022 року № 12120260, від 23.12.2022 року № 25120269, від 24.12.2022 року № 25120271, від 30.12.2022 року № 31120277, а також відповідних пам`яток про подавання вагонів № 149, № 154, № 160, № 161, № 165.

У позовній заяві Залізниця посилалася на те, що у вищенаведених 25 вагонах, які надійшли на ремонт від Товариства, закінчився термін їх служби, тоді як рішення щодо продовження терміну такої служби також були відсутні.

Залізниця вказувала, що, зважаючи на закінчення строку дії Договору № 225549 (який діяв до 31.12.2022 року), а також беручи до уваги бажання Товариства отримати послуги з ремонту вагонів та намір замовника надати виконавцю технічні рішення на продовження стоку експлуатації вже поданих на ремонт вагонів, сторони дійшли згоди укласти новий договір.

Так, Залізниця зазначала, що 05.01.2023 року між нею (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений новий договір на надання послуг з ремонту вантажних вагонів № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника на підставі та на умовах цього Договору виконати деповський або капітальний ремонт вантажних вагонів власності замовника (далі - надати послуги) - Товариства, які перебувають у власності "SIA Rail Serviss" (єдиний реєстраційний номер № 40103444276) та ТОВ "АНТРАНС" (код ЄДРПОУ 39956057), силами та на базі структурного підрозділу виконавця - "ремонтного вагонного депо Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - ВРП), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги у даній справі, Товариство посилалося на те, що внаслідок закінчення строку дії попереднього договору, а саме Договору № 225549, сторони розпочали переговори щодо пролонгації його дії. За результатами означених переговорів наведені контрагенти підписали Договір № ПЗ/ВЧДР-4-235010/НЮ на надання послуг з ремонту вантажних вагонів від 05.01.2023 року.

Так, 22.12.2022 року Залізниця направила на адресу Товариства проект спірного Договору на 2023 рік з проханням підписати його та направити на адресу виконавця. З метою укладення цього правочину, Товариство роздрукувало два примірники Договору та проставило підпис з печаткою в реквізитах сторін. Означений договір був підписаний Товариством на останній сторінці та повернутий Залізниці. Разом із тим, у березні 2024 року Товариство встановило, що повернутий примірник Договору не відповідає його первинній редакції, а сторінки з 2 по 18 замінені Залізницею без відома Товариства, що вбачається візуально за текстурою паперу та друком принтеру. Відповідно, умови Договору не були узгоджені з Товариством, а відтак сторони не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. Враховуючи наведені обставини, Товариство, посилаючись на положення статей 203, 215, 217, 230, 236 Цивільного кодексу України, просило суд визнати недійсними пункти 1.3-3.14 Договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України (на яку посилалося Товариство) якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

У постанові від 16.12.2021 року в справі № 910/15715/19 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі обставини й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі № 643/9458/19, від 21.08.2024 року в справі № 910/10905/21.

Разом із тим, Товариством не було доведено ні наявності умислу у діях Залізниці, ні істотності значення обставин, щодо яких Товариство, за його твердженням, було введено в оману, ні наявності власне обману, ні причинно-наслідкового зв`язку між обманом та вчиненням оскаржуваного Договору (включення до нього оскаржуваних положень), ні, тим більше, одночасного існування вказаних складових.

Більше того, спірний Договір, за твердженням самого Товариства, був укладений за результатами переговорів сторін внаслідок закінчення строку дії попереднього договору, а саме Договору № 225549, та необхідності його пролонгації на новий термін. Належних доказів спонукання Залізницею Товариства до укладення спірного правочину позивачем за зустрічним позовом надано не було, у той час як матеріали справи містять копії адресованих Залізниці листів самого Товариства від 21.12.2022 року № 239 та від 21.12.2022 року № 277/12 з проханням розглянути можливість пролонгації Договору № 225549 до 31.12.2023 року.

Посилання Товариства на те, що воно роздрукувало два примірники направленого на його адресу Залізницею проекту спірного Договору на 2023 рік та проставило підпис з печаткою в реквізитах сторін на останній сторінці і повернуло Залізниці один з таких примірників, проте у березні 2024 року встановило, що повернутий примірник Договору не відповідає його первинній редакції (сторінки з 2 по 18 замінені Залізницею без відома Товариства), також не беруться судом до уваги, оскільки Товариством не було надано суду примірника направленого йому та підписаного ним примірника Договору в редакції, яка була дійсно погоджена Товариством. Інших підписаних сторонами редакцій оскаржуваного Договору, ніж та, яка була долучена Залізницею до позовної заяви, матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, Товариство також вказувало на те, що умови спірного Договору не були узгоджені з Товариством, і як результат сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов цього правочину.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За умовами частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Суд зазначає, що у разі, якщо сторони не досягли відповідної згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.10.2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

У той же час, Товариство жодним чином не обґрунтувало та не вказало, вчиненням яких саме конкретних дій Залізниці були порушені його права у даному випадку, та яким чином задоволення зустрічних вимог у даній справі призведе до відновлення порушених прав Товариства.

Слід також зазначити, що одночасне посилання Товариства на недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов оскаржуваного Договору (що може свідчити про його неукладеність) та твердження про введення Залізницею Товариства в оману щодо обставин, які мають істотне значення (що може бути підставою для визнання відповідного Договору (його частини) недійсним), є взаємовиключними, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в даній справі.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Товариство у зустрічній позовній заяві вказувало, що воно не підписувало та не погоджувало умови Договору з 2 по 9 сторінки. На цих сторінках розміщені (крім пункту 1.3) Розділ 2 "Порядок подачі в ремонт вантажних вагонів" та частина Розділу 3 "Порядок надання послуг" Договору.

При цьому, суд встановив, що істотні умови Договору № 225549 (що діяв у 2022 році) та істотні умови Договору є тотожними за містом та не суперечать законодавству України. Положення оскаржуваних Товариством Розділів 2, 3 викладені відповідно до Порядку надання вагоноремонтними підрозділами АТ "Укрзалізниця" послуг з ремонту вантажних вагонів власності інших юридичних осіб та форми рекомендованого договору. Також, ці норми не суперечать вимогам Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457; Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №; Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317; СТП 04-001:2015 "Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формуванню"; СТП 04-019:2018 "Вагони вантажні. Ремонт візків. Правила виконання"; СТП 04-020:2018 "Вагони вантажні та контейнери. Правила ремонту при зварюванні та наплавленні". Доказів, які спростовують наведені обставини, Товариством надано суду не було.

З матеріалів справи також вбачається, що протягом 2023 року Товариство вчиняло дії, направлені на виконання умов Договору, зокрема здійснювало оплату коштів за Договором (повідомлення від 28.12.2023 року № 10532 на суму 2,80 грн. за зберігання ТМЦ, повідомлення від 11.12.2023 року № 3920 на суму 4067,92 грн. за подавання/забирання, повідомлення від 11.12.2023 року № 3919 на суму 10 679,00 грн. за маневрову роботу, повідомлення від 11.12.2023 року № 3882 на суму 43 454,68 грн. за капітальний ремонт, повідомлення від 15.08.2023 року № 6142 на суму 111,84 грн. за зберігання ТМЦ, повідомлення від 14.07.2023 року № 5488 на суму 335,52 грн. за зберігання ТМЦ, повідомлення від 27.06.2023 року № 8595 на суму 346,70 грн. за зберігання ТМЦ, повідомлення від 10.05.2023 року № 4476 на суму 117,43 грн. за зберігання ТМЦ, повідомлення від 10.05.2023 року № 4475 на суму 11 044,70 грн. за забирання вагонів, повідомлення від 10.05.2023 року № 4474 на суму 11 096,16 грн. за маневрову роботу, повідомлення від 07.04.2023 року № 858 на суму 2048,54 грн. за подавання вагонів, повідомлення від 07.04.2023 року № 853 на суму 7977,41 грн. за маневрову роботу, повідомлення від 20.03.2023 року № 10548 на суму 26050,99 грн. за маневрову роботу, повідомлення від 20.03.2023 року № 10547 на суму 24 406,46 грн. за забирання вагонів, повідомлення від 20.03.2023 року № 10546 на суму 86,68 грн. за зберігання ТМЦ. Крім того, на адресу виконавця за Договором були направлені листи від 22.03.2023 року № 22/03 (з проханням прийняти три вагони в ремонт за Договором), від 10.11.2023 року № 10/11 (з проханням прийняти один вагон в ремонт за Договором), від 21.11.2023 року № 21/11 (з проханням замінити браковані колісні пари вагону).

Наведені обставини також спростовують посилання Товариства, які зводяться до недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов Договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних вимог Товариства про визнання недійсними пунктів 1.3-3.14 Договору, у зв`язку з чим, у задоволенні означеного зустрічного позову в цій справі слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Залізниці підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як було зазначено вище, за умовами укладеного між сторонами Договору (правомірність укладення якого та відсутність підстав для визнання його повністю чи частково недійсним була встановлена судом під час розгляду даного спору) виконавець зобов`язався за завданням замовника на підставі та на умовах цього Договору виконати деповський або капітальний ремонт вантажних вагонів власності замовника (далі - надати послуги) - Товариства, які перебувають у власності "SIA Rail Serviss" (єдиний реєстраційний номер № 40103444276) та ТОВ "АНТРАНС" (код ЄДРПОУ 39956057), силами та на базі структурного підрозділу виконавця - ремонтного вагонного депо Жмеринка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - ВРП), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений відбитками їх печаток.

Пунктами 1.2, 1.2.2 Договору встановлено, що кількість вантажних вагонів, рід вагонів замовника, графік їх надання виконавцю для надання послуг з ДР та/або КР визначається у погодженому сторонами Графіку подачі вантажних вагонів у ремонт (Додаток № 1 до Договору). Вагони, рід яких не зазначений в Графіку, в ремонт не приймаються та повертаються замовнику за його рахунок. Подача вантажних вагонів у ремонт здійснюється через АС "Месплан".

За умовами пункту 2.1 Договору замовник надає вантажні вагони для надання послуг за цим Договором на колії залізничної станції Жмеринка (за місцезнаходженням ВРП) згідно з Графіком подачі вантажних вагонів у ремонт з обов`язковим узгодженням у ВРП листом-заявкою кількості або номерів вагонів, які одночасно надаються у ремонт, з ВРП за допомогою електронного, факсимільного зв`язку або шляхом використання інформаційної системи Залізниці АС "Месплан".

Орієнтовна сума Договору складає 4 100 588,80 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 687 431,47 грн. (пункт 5.11 Договору).

Згідно з пунктом 9.1 Договору останній набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання сторонами, і діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 225549 протягом грудня 2022 року від замовника (Товариства) до ВЧДР-4 Жмеринка для проведення капітального ремонту надійшло 25 вантажних вагонів: № 93503712, № 93503852, № 93673259, № 93673317, № 93673325, № 97103956, № 97304521, № 93503787, № 93602449, № 93673101, № 93673184, № 93673218, № 93503779, № 93602423, № 93602621, № 93673069, № 93673085, № 93673135, № 93694347, № 93602563, № 93602522, № 93503688, № 97159578, № 97211700, № 97127864, які були поміщені на тракційні колії ВЧДР-4 Жмеринка. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форми ГУ-46а) від 04.12.2022 року № 04120246, від 12.12.2022 року № 12120260, від 23.12.2022 року № 25120269, від 24.12.2022 року № 25120271, від 30.12.2022 року № 31120277, а також відповідних пам`яток про подавання вагонів № 149, № 154, № 160, № 161, № 165.

У той же час, у вищенаведених 25 вагонах, які надійшли на ремонт від Товариства, закінчився термін їх служби, тоді як рішення щодо продовження терміну такої служби також були відсутні.

Крім того, на виконання умов Договору у березні 2023 року від замовника (Товариства) до ВРП для проведення капітального ремонту надійшло 2 вантажних вагони: № 93602605 та № 93673283, які також були поміщені на тракційні колії ВЧДР-4 Жмеринка. Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форми ГУ-46а) від 24.03.2023 року № 26030063 та відповідної пам`ятки про подавання вагонів № 36.

Судом встановлено, що протягом 2023 року Товариство надало виконавцю технічні рішення на продовження строку експлуатації вагонів № 97159578, № 97211700 і № 97127864 та необхідне литво, після чого Залізниця надала замовнику погоджені сторонами послуги з капітального ремонту означених трьох вагонів. Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних дефектних відомостей форми ВУ-22 на вантажні вагони № 97159578, № 97211700, № 97127864, повідомлень про ремонт або технічне обслуговування вагону форми ВУ-23М від 02.04.2023 року № 750, № 752 та № 753, а також повідомлень про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М від 23.11.2023 року № 0031, від 11.04.2023 року № 0013 і від 27.04.2023 року № 0044.

Однак, Товариство не надало виконавцю підтверджуючих документів щодо технічного стану решти вагонів у кількості 24 одиниць - технічних рішень на продовження строку їх експлуатації, у зв`язку із чим ці вагони не подавалися на ремонт та перебували на тракційних коліях ВЧДР-4 Жмеринка (ВРП), про що свідчать наявні в матеріалах справи акти знаходження вагонів на тракційних коліях ремонтного вагонного депо Жмеринка власності ТОВ "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" від 16.03.2023 року (вагони № 93503712, № 93503852, № 93673259, № 93673317, № 93673325, № 97103956, № 97304521, № 93503787, № 93602449, № 93673101, № 93673184, № 93673218, № 93503779, № 93602423, № 93602621, № 93673069, № 93673085, № 93673135, № 93694347, № 93602563, № 93602522, № 93503688), від 30.04.2023 року (вагони № 97159578, № 97211700) та від 30.11.2023 року (вагон № 97127864).

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що листами від 15.03.2023 року № 15/03 та від 07.04.2023 року № 07/04 Товариство звернулося до начальника виробничого підрозділу Депо Жмеринка та повідомило, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у замовник відсутня можливість придбати необхідні деталі, запасні частини та матеріали для ремонту вантажних вагонів, які були надані в депо, а також необхідність у подальшому використанні даного виду вагонів. З огляду на викладене, Товариство просило виконавця повернути вантажні вагони № 93503688, № 93673259, № 93673317, № 93673135, № 93503787, № 93673069, № 93673325, № 93673218, № 93673085, № 93602563, № 93694347, № 93602621, № 93503779, № 93673101, № 97304521, № 93503852, № 93602449, № 93673184, № 93503712, № 97103956, № 93602522, № 93602423, а також решту вагонів без ремонту для відправлення їх на зберігання.

На підтвердження виходу вагонів з ВЧДР-4 Жмеринка Залізниця надала суду копії відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форми ГУ-46А) від 16.03.2023 року № 16030058, від 11.04.2023 року № 13040083, від 14.04.2023 року № 16040085, від 28.04.2023 року № 30040109 та від 24.11.2023 року № 25110285, а також пам`яток про забирання вагонів № 27, № 28, № 29, № 42, № 43, № 44, № 53, № 138.

Відповідно до пункту 2.6 Договору в разі надання замовником вагонів, що перевищують погоджену кількість, яка визначена у Графіку, та згідно з порядком, визначеним пунктом 2.1 цього Договору, а також нездійснення замовником передоплати або надання вагонів, яким неможливо надати послуги за їх технічним станом, у тому числі у разі відсутності необхідних матеріалів, деталей та вузлів, або технічного рішення на продовження строку експлуатації (за необхідності) - вважаються неремонтопридатними вагонами, а їх простій на тракційних коліях ВРП вважається простоєм з вини замовника.

Пунктом 2.8.3 Договору передбачено, що за знаходження вагонів замовника більше ніж 20 (двадцять) календарних днів з моменту подачі вагону на тракційні колії ВРП з вини замовника, у тому числі через невідповідності комплектації, відсутності давальницьких запасних частин та матеріалів, технічних рішень на продовження строку експлуатації, не надання інструкції, реквізитів для відправлення вагонів тощо, замовник відповідно до виставленого виконавцем рахунку сплачує плату виконавцю за користування та відповідальне зберігання вагону (ів), розраховану за кожну добу згідно розділу V та пункту 2 розділу III "Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317, протягом не більше п`яти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку електронними або факсимільними засобами зв`язку. Розрахунок плати може корегуватися у бік підвищення коригуючого коефіцієнта за зберігання.

Згідно з пунктом 5.3 Договору витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Жмеринка залізниці до ВРП, від ВРП до станції, зазначеної у заявці замовника, оплачуються замовником за окремим(и) рахунком(и) виконавця протягом двадцяти календарних днів з дати виставлення рахунку. Якщо через затримку вагонів замовника (з його вини) на станційних коліях станції примикання або на коліях виробничого підрозділу виконавця - ВРП, нараховується відповідна плата (згідно з вимогами Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва № 1), яка підлягає відшкодуванню у повному обсязі замовником за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання Жмеринка або на підходах до неї за наданими виконавцем підтверджуючими документами.

За умовами пункту 5.4 Договору розрахунки щодо плати за користування та зберігання вагонів за весь час знаходження (простою) неремонтопридатних вагонів замовника на коліях залізничної станції примикання або на коліях виробничого підрозділу виконавця - ВРП, або на підходах до неї здійснюються замовником відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085 та відповідного договору.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що замовник сплачує плату за знаходження (простій) вагонів замовника на коліях ВРП за весь строк простою вагонів в очікуванні узгодження питань щодо ремонту (або відправки). Розрахунок плати за простій вагонів на коліях ВРП проводиться з моменту подачі вагонів згідно з формами ГУ-45, ГУ-46 та на підставі акту довільної форми, який складається працівниками ВРП із зазначенням у ньому номерів вагонів, часу простою, часу його закінчення та причин. Понаднормовий простій вагонів на тракційних коліях ВРП розраховується із застосуванням Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356. Понаднормовий простій вагонів на станції примикання ВРП з вини замовника оплачується згідно з документами, наданими станцією примикання ВРП.

Відповідно до пунктів 5.9, 5.10 Договору платежі, що передбачені цим Договором, здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Датою отримання платежів є момент зарахування банком коштів на поточний рахунок виконавця з обов`язковим відображенням цифрового номеру виробничого підрозділу (ВРП) в призначенні платежу. Загальна ціна Договору визначається як сума усіх платежів, здійснених у межах цього Договору на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів.

Обґрунтовуючи первісний позов, Залізниця посилалася на те, що в ремонт до ВЧДР-4 Жмеринка надійшли 24 вантажні вагони Товариства, які фактично були неремонтопридатними з вини замовника, а відтак відремонтовані не були та повернуті Товариству.

Під час виконання умов Договору виконавець надав замовнику на 27 вантажних вагонів, які надійшли в ремонт, підтверджуючі документи, зокрема: повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М), відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форма ГУ-46а), пам`ятки про подавання/забирання вагонів (форма ГУ-45), акти знаходження вагонів на тракційних коліях ремонтного вагонного депо Жмеринка власності ТОВ "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" від 16.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 30.11.2023 року, а на три відремонтовані вагони № 97159578, № 97211700 та № 97127864 - додатково дефектні відомості форми ВУ-22 на вантажні вагони, повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування форми ВУ-36М.

Оскільки в ремонт до ВЧДР-4 Жмеринка надійшли 27 вантажних вагонів Товариства, проте 24 з них були неремонтопридатними з вини замовника, а 3 вагони тривалий час перебували на коліях депо в очікуванні документів (технічних рішень), і згідно з відомістю руху вагонів власності ТОВ "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" на території ВЧДР-4 Жмеринка подані Товариством вагони перебували на тракційних коліях депо більше 20 календарних днів з моменту подачі вагону на тракційні колії ВРП з вини замовника, Залізниця, зважаючи на положення пунктів 2.7.3 Договору № 225549 та 2.8.3 Договору та використовуючи "Збірник тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", нарахувала Товариству згідно з наданим виконавцем розрахунком збір за зберігання вищенаведених вагонів на загальну суму 69 581,63 грн., а також плату за користування в сумі 2 223 993,68 грн.

Разом із тим, Товариство лише частково внесло оплату збору за зберігання вагонів у розмірі 18 004,44 грн., заборгувавши таким чином Залізниці 51 577,19 грн. збору за зберігання вагонів та 2 223 993,68 грн. плати за користування.

Листом від 26.01.2024 року № ВЧДР-4-8/123 виробничий підрозділ "Ремонтне вагонне депо "Жмеринка" Залізниці звернувся до Товариства з проханням оплатити отримані останнім послуги та здійснити доплату в загальному розмірі 2 275 570,87 грн. До цієї претензії (отриманої уповноваженим представником Товариства 06.02.2024 року) виконавцем долучено, зокрема, рахунок на оплату відповідних послуг від 26.01.2024 року № 1/399 на суму 2 275 570,87 грн.

Однак Товариство виставлений йому Залізницею рахунок від 26.01.2024 року № 1/399 на суму 2 275 570,87 грн. не оплатило, адресовану йому виконавцем претензію про сплату вищевказаної суми богу від 22.04.2024 року № НЮ-16-196/24П залишило без задоволення, у зв`язку із чим, Залізниця звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про примусове стягнення з Товариства вищенаведеної суми грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Товариства за Договором та Договором № 225549, яка складає 2 275 570,87 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Залізницею, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Залізниці до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим первісний позов у цій справі підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог Залізниці та відмову в задоволенні зустрічного позову Товариства у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" про стягнення 2 275 570,87 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок, 19, офіс, 931; код ЄДРПОУ 40194557) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; код ЄДРПОУ ВП 40081221) 2 275 570 (два мільйони двісті сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 87 коп. заборгованості та 34 133 (тридцять чотири тисячі сто тридцять три) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про визнання договору недійсним в частині відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.02.2025 року.

Суддя В.С. Ломака